Наведено характеристику теоретико-методологічних підстав історико-філософських досліджень поняття "пустота", концепції пустотності дхарм, доктрини тотожності сансари, нірвани та теорії "анатмана". Розглянуто доктрину "16 видів Шуньяти" та концепцію 7-ми аспектів лаоської "пустоти" як єдине вчення про "пустоту", яка осягається в давньосхідній культурі через досягнення "містичного переживання", пустотного стану звільнення (мокша) або осяяння (мін). Визначено символічне осмислення "пустоти" в двох розглянутих філософських системах через модель "безперервного" руху по "колу буття". Розкрито історико-філософське тлумачення базових характеристик давньокитайського поняття Дао як "пустоти", яке співвідноситься зі "споконвічною відсутністю" та зумовлює всі зміни субстанції "Ци". Запропоновано варіант перекладу буддійського поняття "нірвани", який більш точно корелює із визначенням пустотності та розкриває позитивний сенс цього слова - припинення вітру незнання. На підставі проведеного компаративістського аналізу виявлено подібності та відмінності у визначенні поняття "пустоти" у двох розглянутих давньосхідних ученнях (даосизму та шуньявади). Доведено взаємозв'язок базових понять "мадхьямікська Шуньята" та "пустотність Дао", взятих як незалежні одиниці філософського дискурсу у давньосхідній філософії. Обгрунтовано фундаментальну єдність двох філософських систем мислення (даосизму та шуньявади), яка виражена у подоланні подвійності та досягненні стану "пустоти".