Зроблено спробу здійснити контекстуальний аналіз в єдності змісту й форми роману "Артезіан" - одного з найменш досліджених творів П. Капельгородського як на рівні вивчення фактичного матеріалу, так і на рівні теоретико-методологічного аналізу художньої концепції твору. Роман є об'єктом дослідження, прикметний актуальністю зображуваної ситуації, характерної для політичного і суспільно-духовного клімату періоду форсованої радянської колективізації. Конфлікт роману має гострий, непримиримий і життєво важливий для "радянської епохи" соціальний характер. Система персонажів побудована на опозиції позитивних і негативних. У романі окреслюються малопомітні відхилення від формул і правил радянської ідеології, серед яких "делегування" процесу вербалізації сумнівів, дорікань, страху на силові методи та форсовані темпи колективізації негативним героям.

Досліджено аксіологічні та поетикально-стильові параметри прози П. Капельгородського. Систематизовано погляди на природу творчості й особливості художнього мислення письменника. Розглянуто динаміку його творчих пошуків, специфіку мистецької еволюції на тлі традиції та в загальному контексті літературного процесу перших десятиріч XX ст. Визначено діапазон проблемно-тематичних пріоритетів і поетикально-стильових домінант в оповіданнях і повістях, простежено рух письменника від літературної традиції до модерністської естетики й поетики. Встановлено: в романній прозі константною прикметою творчого почерку письменника є схильність до поєднання ідеологічних та естетичних норм. Художні картини соціальних і політичних перетворень демонструють символи та знаки, які створюють альтернативний до вимог соцреалістичного канону план інтерпретації.