За рентгенограмами параназальних пазух у прямій проекції та ортопантомограмами хворих на одонтогенні гайморити вивчено форму та розміри верхньощелепної пазухи з правого та лівого боків. Установлено різні варіанти форми, розмірів верхньощелепної пазухи, виявлено асиметрію правої та лівої сторін. Показано, що рентгенографія параназальних пазух та ортопантомографія не можуть відповідати завданням сучасної анатомії у зв'язку з низькою якістю зображення, наявністю проекційного збільшення та викривленням зображення.

Досліджено морфологічні передумови формування одонтогенних синуситів верхньощелепної пазухи шляхом визначення індивідуальної анатомічної мінливості пазухи й її взаємозв'язків з формою, розмірами мозкового та лицьового черепа з використанням морфометричних, рентгенологічних і комп'ютерно-томографічних технологій. Встановлено, що верхньощелепні пазухи відрізнялися вираженою анатомічною мінливістю форми, розмірів і внутрішньої будови. Форма та розміри пазухи не залежали від довжини, ширини черепа та черепного індексу. Встановлено прямі сильні достовірні кореляційні залежності між розмірами й об'ємом кожної пазухи, а також між розмірами правої і лівої пазух. Встановлено, що головним джерелом одонтогенних синуситів верхньощелепної пазухи було захворювання 16-го або 26-го зубів. Показано, що рентгенографія приносових пазух у носопідборідній проекції дозволяє встановити одонтогенну природу синуситу у 33,96 % пацієнтів, ортопантомографію - в 100 % випадків. Спіральна та конусно-променева комп'ютерна томографія дозволяють адекватно візуалізувати особливості морфологічних взаємозв'язків між нижньою стінкою пазухи та коренями зубів верхньої щелепи з можливістю визначення розмірів між об'єктами. Виявлені варіанти індивідуальної анатомічної мінливості форми та розмірів верхньощелепної пазухи, варіанти взаємозв'язків між нижньою стінкою пазухи і коренями зубів верхньої щелепи можуть бути використані під час планування оперативних втручань у стоматології, оториноларингології та щелепно-лицьовій хірургії.