Рассмотрена возможность применения данных о степени окрашивания поверхности отдельных элементов пироксилиновых порохов для контроля пригодности этих элементов к дальнейшему хранению или использованию их в качестве порохового заряда.

Вперше на основі досліджень закономірності розпаду піроксилінових порохів і стадій перетворення дифеніламіну в процесі зберігання науково обгрунтовано критерій екологічної безпеки, що характеризує відсутність тринітропохідних дифеніламіну в складі порохів тривалого зберігання, використання якого надає можливість достовірно визначати рівень їх екологічної небезпеки. Вперше науково обгрунтовано та експериментально підтверджено, що критичне значення показника хімічної стійкості, яке характеризує тривалість життєвого циклу піроксилінових порохів, досягається в термін, що вдвічі перевищує чинні нормативи із гарантійного зберігання піроксилінових порохів, завдяки чому виникає можливість оптимального вибору методів їх вторинного використання під час утилізації з урахування еколого-економічних показників. Набули подальшого розвитку наукові засади дослідження механізмів старіння піроксилінових порохів на основі обгрунтування параметрів моніторингу станів екологічної безпеки на всіх стадіях життєвого циклу, а саме: експериментально доведено, що колір і щільність порохових елементів не можуть бути однозначними критеріями, за значенням яких можна достовірно визначати рівень екологічної безпеки піроксилінових порохів у процесі тривалого зберігання. Уточнено наукові дані щодо наслідків тривалого контакту порохових елементів з водним середовищем, а саме: встановлено, що за контакту пороху з водою відбувається вимивання дифеніламіну і N-нітрозо-ДФА, кількість вимитих компонентів стабілізатора хімічної стійкості зі складу пороху залежить від pH рідини, що дозволить враховувати вплив чинників середовища в процесі реалізації екологічно безпечного довготривалого зберігання порохів.

Мета роботи - оцінка фізичної доступності фармацевтичної допомоги шляхом аналізу територіальної локалізації суб'єктів господарської діяльності фармацевтичного сектора (СГД ФС) галузі охорони здоров'я (ОЗ) в областях України методом аналізу пропорційності. При проведенні дослідження був обраний метод пропорційності, який дає змогу оцінити рівномірність територіального розподілу за галузевою ознакою. Відхилення у розподілі та варіацію соціально-економічного рівня розвитку областей констатує коефіцієнт локалізації. Значення коефіцієнтів локалізації коливаються в межах від нуля при рівномірному розподілі до одиниці при повній концентрації, чим більше коливання коефіцієнтів, тим значніший дисбаланс розподілу. Використані офіційні дані Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками і Державної служби статистики. Установлено, що в чотирьох областях України, а саме у Волинській, Закарпатській, Рівненській та Хмельницькій, взагалі не зареєстровано СГД ФС із виробництва лікарських засобів (ЛЗ). До промислово розвинених регіонів із виробництва ЛЗ належать м. Київ, Київська, Харківська, Вінницька, Житомирська, Луганська, Сумська, Полтавська області. Аналіз територіального розміщення СГД ФС з оптово-роздрібної діяльності за областями України показав рівномірний і пропорційний розподіл. З'ясовано, що у 10 областях України відсутня локалізація СГД ФС з імпорту ЛЗ. Доведено, що до регіонів України з найвищою локалізацією СГД ФС належать м. Київ та Київська обл. Лідерами за кількістю СГД ФС, що забезпечують населення ЛЗ, стали Черкаська, Київська, Хмельницька області, а найменш забезпеченою є Луганська обл. Висновки: за результатами дослідження установлено, що основна локалізація всіх груп СГД ФС припадає винятково на два регіони країни - м. Київ та Київську область. У чотирьох областях України взагалі не представлені СГД ФС із виробництва ЛЗ, а в 10 областях відсутні СГД ФС, що здійснюють імпорт ЛЗ. Доведено, що найменш локалізованими областями щодо розміщення СГД ФС є Волинська, Закарпатська, Рівненська та Хмельницька області. Аналіз кількості СГД ФС, що забезпечують населення ЛЗ із урахуванням чисельності наявного населення, свідчить про рівномірний розподіл між областями. Слід зауважити, що така локалізація розподілу виникла винятково за рахунок наявності в усіх областях СГД ФС саме з оптово-роздрібної торгівлі ЛЗ.

Мета роботи - аналіз розподілу обсягів державних фінансових ресурсів для здійснення протитуберкульозних заходів (ПТЗ) за областями України. Для проведення дослідження обрано метод пропорційності, який надає змогу оцінити рівномірність територіального розподілу фінансових ресурсів, які спрямовані на ПТЗ. Оцінку інтенсивності змін обсягів фінансування та їх впливу на показники захворюваності проведено за допомогою аналізу структурних зрушень. Відхилення у розподілі та варіацію обсягів фінансування областей констатують коефіцієнти локалізації, концентрації та структурних зрушень. Значення коефіцієнтів коливаються в межах від 0 за рівномірного розподілу до 1 за повної концентрації. Так, чим більше коливання коефіцієнтів, тим значніший дисбаланс розподілу. У дослідженні використано офіційні дані Центру громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України. Визначено, що за 2017, 2019 рр. загальний обсяг фінансування протитуберкульозних заходів в Україні зростав, а приріст склав 307,5 %. Установлено, що локалізація фінансових ресурсів МОЗ була сконцентрована в одній Миколаївській обл. Найвищий рівень локалізації фінансування за рахунок місцевих бюджетів зафіксовано у Харківській, Вінницькій, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Чернігівській обл. і м. Київ. Доведено, що загальний рівень структурних зрушень обсягів фінансування значно превалює над рівнем зрушень показників захворюваності на туберкульоз - 2,07 і 0,63 відповідно. Водночас у восьми областях України (Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Херсонській і Хмельницькій) спостерігається диспропорція обсягів фінансування та показників захворюваності. Доведено, що існує непропорційність регіонального розподілу фінансових ресурсів на протитуберкульозні заходи. За результатами дослідження встановлено, що, незважаючи на загальну позитивну динаміку структурних зрушень в обсягах фінансування ПТЗ, існують області, в яких фінансування здійснюється без урахування регіональної епідеміологічної ситуації. Занепокоєння викликає ситуація, що з боку МОЗ не відбувалось коригування обсягів фінансування областей із високим рівнем показників захворюваності.