Мета роботи - попередження банкрутства підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ). Розглянуто роль, місце і значення ЖКГ на сучасному етапі національної економіки. Наведено перелік значних проблем підприємств ЖКГ. Сформовано методичний підхід до оцінки, аналізу та попередження банкрутства, який включає в себе три етапи: перший - вибір діагностичних показників фінансового стану підприємств ЖКГ, другий - визначення класів кризи фінансового стану підприємства ЖКГ, третій - визначення прогнозних значень діагностичних показників фінансового стану підприємств ЖКГ. Проведено прогнозування адаптивними моделями діагностичних показників фінансової діяльності на прикладі комунального підприємства Харківської області, що показало досить високі результати та якісний прогноз.

Розроблено теоретико-методичні підходи та практичні рекомендації щодо запобігання кризовому фінансовому стану підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ). Вдосконалено методичний підхід до оцінки, аналізу та запобігання кризовому фінансовому стану, який містить три основних етапи: вибір діагностичних показників фінансового стану підприємств ЖКГ; визначення класів кризи фінансового стану підприємств ЖКГ; визначення прогнозних класів фінансової кризи підприємств ЖКГ. Побудовано нечітку нейронну мережу для низки підприємств ЖКГ, що дозволила з'ясувати клас фінансової кризи підприємств як в поточному, так і прогнозованому періодах. Сформовано підхід до прогнозування класу кризи фінансового стану підприємств ЖКГ, що базується на зміні тарифної політики та вможливлює визначення дебіторської заборгованості як домінантної загрози фінансової кризи підприємств ЖКГ. Розроблений методичний підхід, побудований з використанням сучасної нейро-нечіткої мережі, може бути використаний в фінансово-господарській діяльності підприємств ЖКГ для своєчасного виявлення та запобігання кризовому фінансовому стану.

Розглянуто проблеми житлово-комунального господарства, які призводять до незадовільного фінансового стану підприємств усієї галузі. Обгрунтовано необхідність бізнес-планування, включаючи європейські стандарти, як для управлінців підприємства, так і для державної влади. Доведено, що правильно складений бізнес-план є елементом комплексного розвитку житлово-комунального господарства регіону.

Теплова енергія країни є однією з найважливіших складових діяльності державних і місцевих органів влади, де головним завданням, перш за все, є надання якісних послуг з теплопостачання населенню. Проте на сьогоднішній день теплова енергетика та сфера споживання теплової енергії України знаходяться в кризовому стані. Розглянуто основні переваги та важливість беззбиткової діяльності саме теплоенергетичних підприємств. Обгрунтовано застосування факторного аналізу та виявлено, які саме фактори впливають на фінансовий результат підприємств. На прикладі найбільшого теплоенергетичного підприємства України за допомогою чотирьохфакторної моделі досліджено вплив окремих факторів на зміну доходу з метою виявлення резервів покращення управління фінансовими результатами підприємства. Розрахунки показали, що керівництву необхідно негайно вжити превентивні заходи, що дадуть змогу покращити фінансові результати підприємства в майбутньому для усунення впливу негативних факторів.

Житлово-комунальне господарство є самостійною галуззю національного господарства. Метою функціонування підприємств ЖКГ є задоволення потреб населення та господарств у послугах, що забезпечують нормальні умови для життя та роботи. У ЖКГ важливе місце займають підприємства водопостачання та водовідведення. Одним з найбільших підприємств ЖКГ м. Харкова та Харківської області є КП "Харківводоканал". На даний час у системі КП "Харківводоканал" проводиться підготовча робота щодо розбудови програмного механізму управління процесом енергозбереження у складі реформаційних заходів на період до 2020 р. і на більш віддалені часові горизонти. Таким чином, запропоновано варіант схеми управління енергозбереженням. Розрахунки показали, що організація ресурсозбереження на підприємстві включає в себе техніко-технологічні, кадрові, інтелектуальні, фінансові, інформаційні, політико-правові, екологічні та інші елементи, які є важливою та невідіємною складовою енергозбереження.

Обгрунтовано напрямки та заходи з вдосконалення системи інформаційного забезпечення підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, орієнтованих на організаційно-економічні інновації при впровадженні програм ресурсозбереження. Визначено завдання подальшого розвитку управлінського обліку як базової складової аналітичної функції управління. Запропоновано пріоритети щодо порядку розбудови сучасного механізму ресурсозбереження, виділено інтелектуальний капітал як головний фактор впливу на процес розвитку підприємства. Визначено, що значний негативний внесок у загострення проблеми до рівня, коли підприємства входять у збитковий режим діяльності і надовго в ньому затримуються, роблять недосконалі методи та механізми управління ресурсовикористанням і ресурсозбереженням, а доповнює цей негатив недосконала інформаційна база, яку, перш за все, слід модернізувати в системі управлінського обліку.

Вирішено актуальну проблему загрози формування фінансових криз у корпоративних системах на основі нейро-нечітких моделей, які дозволяють своєчасно спрогнозувати загрозу банкрутства та попередити його. Зазначено, що понад 50 % ВВП України виробляють корпоративні підприємства, і, крім того, є чітка тенденція до поглинання корпораціями суб'єктів малого та мікробізнесу. Наведене доводить необхідність підвищення уваги до проблематики банкрутства саме корпоративних підприємств як визначальної ланки національної економічної інфраструктури. Щороку загострення фінансових криз на корпоративних підприємствах набуває все більшого розголосу, що потребує негайного вирішення даної проблематики.

Розроблено методичний підхід щодо розробки комплексу економіко-математичних моделей оцінювання загрози формування фінансових криз на підприємствах корпоративного типу. В роботі використано новітні технології, що дають змогу адекватно оцінювати загрозу формування фінансових криз на корпоративних підприємствах у поточному та в майбутніх періодах, а також визначати ступінь її впливу на фінансову стійкість і ймовірність банкрутства корпорації.

Розглянуто актуальні проблеми прогнозування розвитку соціально-економічних систем. Обгрунтовано математичні методи мікроекономічного та макроекономічного прогнозування. Здійснено оцінювання трудової міграції з України до країн Північної Америки та Європейського Союзу за допомогою гравітаційних моделей. Проведено математичне моделювання індексів фондового ринку. Представлено комплекс моделей аналізу динаміки розвитку фіскального федералізму. Розроблено систему прогнозування впливу інфляції на економічну поведінку домогосподарств України. Запропоновано сучасні методи в дослідженні безпеки економічних систем. Розроблено комплекс моделей для прогнозування розподілу та використання бюджетних коштів на програми розвитку Збройних Сил України в умовах економічної нестабільності. Окремо увагу приділено питанням економічного прогнозування й управління курортними рекреаціями і туризмом в регіонах України.

У зв'язку з процесами децентралізації все більшої уваги набувають питання, пов'язані з формуванням об'єднаних територіальних громадах (ОТГ). Великою перевагою при створенні ОТГ є передача від державних органів влади значних повноважень щодо бюджетів місцевому самоврядуванню. Доведено, програмне забезпечення у сфері управлінського обліку та бюджетування повинно включати в себе методики впровадження підсистем бюджетного та процесного управління, а також засоби для проектування регламентів системи управління фінансами. Запропоновано необхідні мінімальні вимоги до програмного забезпечення процесу бюджетування, які показують, що за рахунок потужної та гнучкої системи формування аналітичних звітів відбувається значне покращення організації роботи щодо виконання та аналізу бюджету. Наведено перелік і характеристику програмного забезпечення, що є в наявності на українському ринку, які підтверджують, що проведення автоматизації бюджетування за рахунок впровадження інтегрованої інформаційної системи можливе та залежить лише від розуміння важливості та необхідності цього з боку керівництва ОТГ. Процес розробки управлінських рішень має ряд аналітичних процедур: аналіз інформації, що надходить, використовуваної для прийняття управлінських рішень; аналіз альтернативних варіантів рішень; аналіз ходу виконання рішення й аналіз відхилень отриманих результатів від запланованих. Аналітична діяльність є невід'ємним атрибутом всього управлінського процесу. За результатами дослідження можна зробити висновок, що збільшення кількості управлінських завдань, що одночасно постають перед керівництвом громади, формує передумови для створення інформаційно-аналітичної системи, дані якої зможуть задовольнити будь-які запити - як зовнішні, так і внутрішні. Забезпечення необхідною інформацією в потрібний час на основі управлінського обліку й аналізу становить суть організації інформаційного обслуговування процесів бюджетування та управління, сприяє досягненню цілей, окреслених у стратегії розвитку громади.

Проведено класифікацію регіонів України за рівнем формування соціальної напруженості та визначено превентивні заходи, спрямовані на недопущення створення кризових ситуацій. Доведено, що соціально-економічна ситуація, характерна для України, значно погіршилася. Про це свідчить зниження великої кількості міжнародних індикаторів, що характеризують стабільність розвитку країни. Запропонований у роботі методичний підхід до класифікації регіонів за рівнем формування соціальної напруженості включає два основні етапи: обгрунтування системи соціально-економічних показників, що характеризують рівень соціальної напруженості; вибір і обірунтування моделей класифікації регіонів. Проведений аналіз значень соціально-економічних показників кожного кластера дозволив виділити такі класи регіонів за рівнем формування соціальної напруженості: 1 клас - підвищений рівень формування соціальної напруженості; 2 клас - низький рівень формування соціальної напруженості; 3 клас - високий рівень формування соціальної напруженості. Особливе значення для дослідження представляє 3 клас, тобто клас з високим рівнем формування соціальної напруженості, що призводить до кризового стану. Регіони, що потрапили до складу цього класу, повинні мати серйозну державну підтримку в соціальній сфері. Результати дослідження показали, що кількість регіонів у класі з високим рівнем формування соціальної напруженості постійно зростає та, на жаль, зменшується кількість регіонів, де соціальна сфера більше розвинена. Варто зазначити, що дана ситуація вкрай небезпечна, оскільки може призвести не тільки до соціальної, але й економічної та політичної криз. Проведений аналіз стану регіону кожного з отриманих класів надає можливість попередити загострення криз у соціальній сфері та визначити перелік превентивних заходів, що можуть привести до зниження втрат як по окремих класах, так і по державі в цілому.

Розроблено методичний підхід до застосування стимулюючого тарифного регулювання теплоенергетичних підприємств методом RAB, що дозоляє покращити фінансовий стан підприємства та запобігти його кризі в майбутньому. Розкрито особливості розвитку теплоенергетичних підприємств у контексті житлово-комунального господарства (ЖКГ). Охарактеризовано тарифну політику на підприємствах ЖКГ. Проаналізовано світовий досвід застосування тарифів RAB, їхню економічну сутність і закономірності. Увагу приділено моделюванню прогнозних значень дебіторської та кредиторської заборгованості теплоенергетичних підприємств.

Висвітлено теоретико-методичні засади бізнес-планування, які спрямовані на набуття практичних навичок із питань специфіки бізнес-планування основних напрямів діяльності підприємств в умовах функціонування сучасних ринкових відносин відповідно до європейських стандартів. Розкрито проблеми вибору, розроблення та впровадження бізнес-плану в діяльність нового або функціонуючого підприємства з використанням європейських стандартів. Подано інформацію про класифікацію та види бізнес-планів, основні розділи бізнес-плану згідно з міжнародними та вітчизняними стандартами, типові недоліки під час складання бізнес-плану. Увагу приділено аналізу міжнародних фондів, програм і проектів, які сприяють розвитку та підтримці підприємництва в різних країнах світу.

Розкрито зміст і взаємообумовленість сучасних промислових революцій (Industries 3.0, 4.0, 5.0). Охарактеризовано механізми забезпечення сестейнового розвитку на різних рівнях функціонування соціально-економічних систем. Висвітлено хід трансформаційних процесів на територіальному рівні та в окремих секторах господарства (енергетика, агровиробництво, транспорт). Особливу увагу приділено таким актуальним трендам сучасного розвитку, як інтелектуалізація соціально-економічних систем, цифровізація економіки, дематеріалізація процесів виробництва та споживання.

Мета роботи - обгрунтування практичних рекомендацій з визначення обсягу фінансування інноваційного розвитку економіки за видами економічної діяльності суб'єктів господарювання. Проаналізовано актуальні роботи за обраною темою та сформульовано висновок про необхідність наукових рекомендацій з визначення обсягів державного фінансування інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. На основі аналізу офіційної статистичної інформації в роботі розраховано показники, що відображають інноваційну активність підприємств, ефективність їх інноваційної діяльності, впровадження нової продукції та їх взаємодію з європейськими партнерами. Для забезпечення коректності порівняння розрахованих показників у роботі визначено індекси, що являють собою співвідношення показників та їх середніх значень по Україні. На основі узагальнення індексів визначено інтегральний показник фінансування інновацій. Результати ранжування видів економічної діяльності залежно від значень цього показника дозволили визначити, що найбільш перспективними з них є добувна та переробна промисловість. За результатами застосування інтегрального показника фінансування інновацій як бази розподілу державних коштів у статті визначено структурні показники для розрахунку абсолютної величини державних коштів, що спрямовуються на інноваційний розвиток економіки за видами економічної діяльності. Перспективним напрямком дослідження є формулювання рекомендацій щодо оцінки інноваційного потенціалу економіки за умов доповнення офіційних даних, що характеризують інноваційну діяльність в Україні.

Розглянуто теоретичні та методологічні положення системного аналізу та моделювання соціально-економічних систем на підставі використання сучасних методів та інструментальних засобів, системного підходу при моделюванні макро- та мікроекономічних процесів глобальної економіки, прикладних моделей аналізу складних систем. Визначено роль системного аналізу та моделювання процесу керування для підвищення обґрунтованості управлінських рішень на всіх рівнях, удосконалення інформаційних технологій вирішення економічних завдань та окреслено ефективну їх експансію в нові економічні програми. Висвітлено дослідження двобар’єрних опціонів Орнштейна-Уленбека з багатофакторною волатильністю. Проведено оцінювання та аналіз рівня життя населення України та країн Європейського Союзу. Охарактеризовано прийняття рішень в процесі управління мінімізацією опору персоналу організаційним змінам на підприємстві з використанням елементів стадної поведінки та рефлексивного підходу. Запропоновано моделювання рефлексивних впливів у систему антикризового управління діяльністю промислових підприємств. Зазначено, що в системі антикризового управління важливими є рішення кожного зі стейкхолдерів.

Інноваційна економіка як основа постіндустріального глобального розвитку ініціює якісні зміни в системі організації й управління бізнесом, яка повинна адаптуватися до постійно мінливих умов конкуренції на державному та міжнародному рівнях. Відповідно, господарюючі суб'єкти шукають нові форми взаємодії та беруть активну участь у сучасних інтегрованих структурах. Таким чином, на міжнародному рівні виникають різні стратегічні альянси, консорціуми, конгломерати та фінансово-промислові групи. На національному рівні формуються інтегровані кластерні структури, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності як окремих галузей національної економіки, так і країни в цілому. Кожне формування має функціонувати ефективно. Необхідно провести ряд досліджень для вимірювання й оцінки ефективності регіональних кластерних утворень. Мета роботи - систематизація та вдосконалення підходів до оцінки ефективності регіональних кластерних утворень, що дозволить розробити нові підходи до оцінки ефективності, виявити нові види ефективності, розглянути показники та сформувати їх нові групи для оцінки ефективності функціонування кластера. Наукова стаття відображає аналіз теоретичних підходів до оцінки ефективності регіональних кластерів; розкриває методологію та етапи їх формування; надає різні підходи до визначення поняття "ефективність" у контексті сутнісної значущості цього поняття; забезпечує систематизацію підходів до оцінки ефективності кластерних утворень, заснованих на методах оцінки конкурентоспроможності, оцінки інноваційних проєктів, розрахунку ключових показників і якісних методів. Виділено систему якісних критеріїв оцінки ефективності регіонального кластера, яка заснована на економічних, науково-технічних, соціальних та екологічних групах показників. Систематизовано підходи до визначення видів ефективності кластерних утворень і груп показників, які можуть бути використані для її розрахунку. Таким чином, дослідження є повним і завершеним. Однак слід враховувати, що не всі підприємства кластера можуть мати позитивну динаміку фінансово-господарської діяльності в різні періоди часу. У зв'язку з цим необхідно оцінити ефективність роботи структурних компонентів регіонального кластера в контексті впливу зовнішніх факторів і розробити стратегію їх розвитку, яка дозволить своєчасно виявляти структурні зміни показників, розробляти нові методи оцінки та переймати досвід розвинених країн.

Обгрунтовано пропозиції щодо розробки дорожньої мапи інноваційного розвитку галузей національної економіки. Дорожню мапу описано як візуалізацію стратегії, яка відображає зв'язок між стратегічними цілями і тактичними рішеннями за певний період часу. При цьому основою такої мапи є саме впровадження інновацій та інноваційних технологій. Розглядаючи саму інтерпретацію такої стратегії, можна дійти висновку, що дорожня мапа - це алгоритм з послідовними діями (етапами), що й наведено в статті. Запропоновано розподіл пріоритетних галузей національної економіки України на чотири сектори: промисловий; життєзабезпечувальний; сільськогосподарський; торговельний. Виділено чотири ключові фактори, що безпосередньо впливають на інноваційний розвиток галузей національної економіки, а саме: розвиток людського потенціалу; взаємодія науково-освітніх установ з промисловістю; удосконалення нормативно-правової бази; розвиток інноваційної екосистеми. Обгрунтовано перелік учасників інноваційного розвитку галузей національної економіки, які можуть бути залученими до стратегічного планування та участі в запланованих заходах: уряд; науково-дослідні й освітні установи; служби підтримки та впровадження інновацій; суб'єкти господарювання; інвестори. Розроблено дорожню мапу інноваційного розвитку галузей національної економіки, яка дає можливість безпосереднім учасникам інноваційного розвитку формувати, контролювати та впливати на коротко-, середньо- та довгострокові дії, що направлені на досягнення стратегічних цілей держави, міста та громади.

Наведено визначення поняття стартапу та екосистеми стартапів на основі аналізу чималої кількості наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Доведено, що під екосистемою стартапів розуміється мережа, що об'єднує різних суб'єктів інноваційного процесу (університети, венчурні компанії, маркетологів, підприємців, аудиторські та консалтингові агентства та ін.), які взаємодіють між собою на основі певних домовлених "правил гри". Наведено загальну екосистему стартапу, яка представлена чотирма рівнями (глобальним (міжнародним); національним; регіональним (місцевим); локальним). Кожен із окремих рівнів створює умови для розвитку й успішного функціонування стартапів. Більш детально в роботі представлено сукупність учасників локальної екосистеми стартапів, де визначено, що досить велику роль у процесах формування інноваційних екосистем відіграють університети. Модель інноваційної екосистеми університету представлена науково-дослідними підрозділами, такими як науково-дослідна частина, науково-дослідний інститут, науково-дослідний сектор, що включають в себе як підрозділи, в яких проводяться дослідження (наукові відділи, лабораторії, центри), так і науково-допоміжні структури (відділи науково-технічної інформації, супроводу наукових досліджень, фінансового планування і кадрів). Під час формування інноваційної екосистеми університету важливим є здійснення процесу комерціалізації інноваційних ідей. Доведено важливість розвитку екосистеми стартапів у підприємницькій діяльності. Державні органи зобов'язані підтримувати, стимулювати та заохочувати розвиток підприємництва як у країні в цілому, так і в регіоні зокрема. Проаналізовано основні програми розвитку та підтримки підприємницької діяльності на регіональному рівні. Доведено, що підтримка підприємництва в Україні шляхом створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва, виявлення всіх складових, що стимулюють формування, залучення нових і розширення існуючих підприємств малого та середнього бізнесу є одним із головних напрямків реалізації політики державного та регіонального економічного розвитку.

Доведено, що проблема реформування адміністративно-територіального устрою в Україні переходить з рівня постановки й обговорення в практичну площину реалізації. Особливо впливовий імпульс прискорення цим змінам надав процес створення в Україні об'єднаних територіальних громад (ОТГ). Наразі в Україні відбувається наступний етап реформування місцевого самоврядування і укрупнення районів. У процесі утворення нових районів запропоновано використовувати інформацію щодо розвитку ОТГ і враховувати досвід ЄС у цій сфері, що в перспективі обумовить підвищення ефективності використання наявних ресурсів та рівня життя населення на тлі поліпшення екологічної ситуації в регіоні. У дослідженні обгрунтовані пропозиції щодо застосування процесного підходу для укрупнення районів. До переваг реалізації цих пропозицій належать: узгодженість зі структурами ЄС у сфері управління районами; можливість реалізації концепції "RURBAN"; забезпечення сталого розвитку регіону; підвищення значення ОТГ у процесі територіального управління та ін. Успіх у розвитку залежить не тільки від стартового потенціалу, а і від механізмів управління розвитком, одним із яких можна вважати механізм "збалансування ресурсів, напрямків, завдань і методів управління розвитком". Реалізація заходів із субурбанізації (процесу зростання та розвитку приміської зони великих міст, унаслідок чого формуються міські агломерації) дозволить забезпечити довгострокове економічне зростання регіонів, поліпшення рівня життя населення та досягнення інших стратегічних цілей. У приміській зоні має з'явитися та зростати "середній клас" населення. А для цього важливо організувати та підтримати перенесення "за місто" виробництв, житла, інфраструктури, організувати екозахист систем і створити субурбанізаційний економічний простір, культурний і туристсько-оздоровчий простір, розвинену та якісну інфраструктуру життєзабезпечення населення та транспортного сполучення.