Подано стислу історію науки, освіти та техніки, зокрема, в докласичний період, період середньовіччя, в епоху Відродження, в Новий час, акцентовано на періоді промислової революції. Проаналізовано підвалини класичної науки, провідні напрями наукових досліджень. Наведено стислі відомості з основ хімії, біології та фізіології, проаналізовано розвиток знань про специфіку людського буття, становлення соціогуманітарних наук. Посібник містить також методичні рекомендації до семінарських занать, організації самостійної роботи студентів згідно з вимогами кредитно-модульної системи.

Вивчено світоглядні конотації поняття "смисл". Розглянуто ціннісно-смислові інтенції наукової діяльності. Приділено увагу теоретико-методологічним концептам філософської категорії "смисл" в контексті герменевтики, феноменології, структуралізму та постструктуралізму. Охарактеризовано смислову специфіку гуманітаристики. Досліджено проблематику смислу у предметному полі гуманітарних наук (логіці та лінгвістиці, психології, історії, соціології, когнітології). Проаналізовано смислові потенції гуманітаристики у сучасному науковому дискурсі.

Проаналізовано парадигму філософської антропології ХХ ст. та її сучасні модифікації. Розглянуто порожнє місце структури як методологічний контекст у творчості Р. Інгардена. Вивчено методологічний потенціал форсайту в розвитку конвергентних технологій. Показано роль філософії у формуванні творчої особистості сучасності. Приділено увагу особливостям застосування феміністської методології в дослідженнях сім'ї. Досліджено проблему розуміння в діалогізмі М. М. Бахтіна. Здійснено етико-філософський аналіз співвідношення милосердя і справедливості. Охарактеризовано антиутопію як своєрідний гуманітарний дискурс. Визначено статус плюралізму та розкрито зміст поняття "плюралістичної парадигми" в науковому знанні.

Вивчено методологічний потенціал поняття "смисл" та його експлікацій у парадигмах гуманітарнонаукового знання. Виявлено концептуальні засади дослідження смислу в контексті провідних напрямів філософсько-методологічного обгрунтування гуманітарного знання (герменевтиці, феноменології, структуралізмі та постструктуралізмі), на підставі яких, поряд із різними версіями позитивістської методології, розгорнулися формально-логічні, семантичні, лінгвістичні, психологічні, соціально-історичні, культурно-символічні, когнітологічні дослідження феномену смислу в гуманітарних науках. Обгрунтовано специфіку гуманітарного пізнання як процесу осмислення, що підпорядковується методологічно організованому розумінню й інтерпретації (герменевтика, феноменологія), конструкції та деконструкції (структуралізм, постструктуралізм) об'єктів дослідження. Розглянуто головні аспекти дослідження смислу (онтологічний, антропологічний, епістемологічний та аксіологічний) у межах філософії науки. Проаналізовано розбіжності настанов природничих (зорієнтованість на опис) і гуманітарних парадигм (превалювання оцінки) у процесі дослідження наукових проблем. Розкрито значення переходу від класичної до посткласичної науки шляхом смислових трансформацій парадигм: від ідеалу ціннісно-нейтральної науки, абстрагованої від питання щодо смислу пізнання та від аксіологічної проблематики, до переорієнтації на дослідження ціннісно-смислової релевантності наукового знання. Конкретизовано методологічні настанови аксіологічного потенціалізму, згідно з якими смисл тлумачиться як актуалізований потенціал у взаємодії людини зі світом. Досліджено сучасні тенденції застосування новітніх технологій у гуманітарному розвитку й освіті.

Приділено увагу комунікативному повороту у сфері філософії та методології науки. Розкрито гуманітарно-науковий смисл ідеї комунікативної раціональності. Наведено основні напрями осмислення комунікації та її предметного поля. Розглянуто комунікативний підхід у науках про соціум, людину та культуру. Розкрито потенціал комунікативної філософії в постмодерністській культурі. Приділено увагу 500-літтю Реформації з погляду комунікативного виміру духовності.

У монографії досліджено ключові культуротранслюючі чинники, витлумачено їхню генезу й увиразнено провідні методологічні аспекти полідисциплінарного вивчення феномену культури. Значну увагу зосереджено на визначенні світоглядно-ціннісного потенціалу культуро- творчосгі та аналізі й узагальненні низки актуальних проблем, які характеризують розвиток культури в різні історичні періоди і, зокрема, в умовах сьогодення. Розглянуто трансформації культурної інфраструктури під впли¬вом цифрових метаморфоз.

Проаналізовано соціокультурні передумови еволюції гуманітарних наук. Висвітлено філософські засади функціюваня, статусу та методології сучасної гуманітаристики. Увагу приділено питанням формування комунікативної парадигми гуманітарного знання. Охарактеризовано етичні й естетичні виміри гуманітарно-наукового дискурсу, підвалини постсекулярної моделі діалогу науки та релігії. Розкрито онтологічні підстави соціогуманітарної парадигми сучасного наукового розвитку. Досліджено методологію електронного голосування в Україні у контексті сучасної гуманітаристики. Розглянуто проблеми теорії та практики процесуальної структури судової товарознавчої експертизи. Проаналізовано питання Патріаршого та Синодального Томосу як декларації про церковну незалежність і джерело канонічного права.