За останні три роки в Турецькій, Болгарській і Румунській ексклюзивних економічних зонах Чорного моря пробурено 10 пошукових свердловин на шельфі, в перехідній зоні й глибоководній западині, 10 з яких визнані безперспективними. Для оцінки потенціалу свердловини Доміно-1 (Румунія) потрібно витратити декілька мільярдів доларів США протягом 5 - 6 років. Показано, що низька ефективність пошуків нафти й газу на сучасному рівні апаратурного й програмного забезпечення зумовлена науковим супроводом догматами концепції біогенного походження газу метану. Для пошуків вуглеводнів рекомендовано площі інтенсивного виділення глибинного газу.

В результаті детального сейсмоакустичного неперервного профілювання і ехолотування дна північно-західної частини Чорного моря різночастотними методами вивчена глибинна структура ділянок природних газовиділень і грязевулканічної діяльності. Локалізації газових утворень знаходяться на глибинах більше 600 м в осадових відкладах. Газовиділення, незалежно від рельєфа дна, відбуваються по розломних структурах вертикального залягання.

Наведено основні результати геолого-геофізичних досліджень, одержані в 59-му рейсі НДС "Профессор Водяницкий" у Чорному та Егейському морях.

Розглянуто елементи технології гідромагнітних спостережень у морських акваторіях, яка охоплює апаратурний вимірювально-обчислювальний комплекс, модуль ведення бази даних магнітометричної інформації, програми обробки, візуалізації та аналізу даних вимірів і моделювання джерел аномалій методом автоматизованого добору. Описано окрему версію реалізації ряду елементів технології в межах геоінформаційної системи. Показано, що цифрова реєстрація, а також оперативна комп'ютерна обробка й інтерпретація даних магнітометричних вимірів істотно підвищують ефективність гідромагнітних досліджень. Наведено результати використання технології в процесі комплексних наукових досліджень на наукових суднах у різних районах Світового океану (Антарктичного п-ова, Атлантичного океану, Чорного моря).

Наведено фізико-геологічне обгрунтування природи Західно-чорноморської регіональної магнітної аномалії. Вперше показано, що вона обумовлена відновленням тривалентного заліза у двовалентне під дією вуглеводнів, унаслідок чого утворюються вторинні мінерали з сильними феромагнітними властивостями. На відміну від традиційних підходів, така геологічна інтерпретація цієї аномалії не суперечить результатам інших геофізичних методів. У майбутньому локальні особливості аномального магнітного поля над потужним осадовим чохлом можуть бути використані як показники накопичення в ньому вуглеводнів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д543.0

Рубрики:

Генезис донних відкладень

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд доповідей міжнародного семінару, присвяченого формуванню шляхів перенесення та ролі метану Чорного моря у вуглецевому циклі. Семінар був організований Інститутом біології південних морів НАН України, Центром морських геонаук Московського державного університету (Росія) і Центром досліджень океанічних окраїн Бременського університету (Німеччина).

У результаті спільного аналізу аномального магнітного та залишкового гравітаційного (звільненого від впливу водного й осадового шарів) полів побудовано схему розломів консолідованої кори північно-західного шельфу Чорного моря. Це дало змогу класифікувати розломи, виділити їх системи, в тому числі систему, яка формує сучасну межу Східноєвропейської платформи. З аналізу просторового розподілу встановлених систем розломів та інтенсивності теплового потоку випливає, що досліджуваний регіон зоною дугоподібних розломів північно-західного простягання поділяється на західну та східну частини. Припущено успадкованість розломів докембрійського закладання, їх активізацію та зв'язок з ними формування молодих структур шельфу.

Наведено основні результати геолого-геофізичних досліджень, одержаних у 62-у рейсі НДС "Профессор Водяницкий" у Чорному та Азовському морях.

Наведено основні результати геофізичних досліджень, які одержано в 27-му рейсі НДС "Владимир Паршин" у Чорному морі під керівництвом академіка НАН України Є. Ф. Шнюкова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 2008 р. проведено аерогеофізичні дослідження за допомогою методу аналізу спонтанної електромагнітної емісії Землі (АСЕМЕЗ) уздовж двох добре вивчених у сейсмічному відношенні регіональних профілів, що перетинають південно-східну частину Дніпровсько-Донецької западини і Донецьке складчасте спорудження. Мета досліджень: вивчення можливостей методу АСЕМЕЗ у пізнанні глибинної будови земної кори і верхньої мантії. Одержані результати дали змогу встановити глибини закладення розломів і провести їх ранжування за ступенем участі у формуванні тектонічної будови Донбасу та прилеглих структур, виділити різновеликі тектонічні блоки й виявити їх межі. Зокрема, визначено істотну глибину розломів, що утворюють насуви в перехідних зонах Донецького складчастого спорудження. Побудовані розрізи разом із сейсмічними даними, а також результатами густинного і магнітного моделювання суттєво уточнюють і розширюють уявлення про глибинну будову літосфери й еволюцію цього цікавого і складного в тектонічному відношенні регіону. Перші результати глибинних досліджень, проведених з використанням методу АСЕМЕЗ, свідчать про його високу інформативність у процесі вивчення геологічної будови земної кори і верхньої мантії в комплексі з іншими геофізичними методами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д21 + Д39

Рубрики:

Фізика Землі

Тектоніка

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше проведено оцінку перспектив нафтогазоносності північно-східної частини українського сектора Чорного моря на базі загальноприйнятій методології, невід'ємними елементами якої є моделювання термічної історії басейну, урахування типу керогена і аналіз шляхів міграції вуглеводнів. Показано, що Майкопська серія не може забезпечити достатньо потужний вуглеводневий потенціал. Однак в цьому регіоні існують сприятливі умови для поповнення і накопичення вуглеводнів шляхом їх міграції з більш глибоких джерел, включно верхню мантію. Аби оцінити цей нафтогазовий потенціал, необхідно виконати геологорозвідувальні роботи в зоні газових виходів, в тому числі лабораторні дослідження ізотопного складу вуглецю і водню в метані.

Проаналізовано комплексну геофізичну і петрологічну моделі літосфери континентальної окраїни Антарктичного півострова.

Зазначено, що виходячи з відомих економічних та екологічних чинників, у межах Чорноморської мегазападини доцільно орієнтувати геологорозвідувальні роботи і, зокрема, геофізичні дослідження переважно на пошуки великих родовищ вуглеводнів з масивними покладами. Основні перспективи відкриття крупних і гігантських родовищ пов'язані: з глибинними розломами, розущільненими породами фундаменту (а також проміжного комплексу); біокарбонатними будовами різновікових мезозойських і кайнозойських рифогенно-карбонатних комплексів і гетерогенними резервуарами (пастками), зумовленими їх парагенетичними сполученнями. Існування певних аналогій у геодинаміці, тектоніці та нафтогазоносності різних сегментів Чорноморського регіону та Південнокитайського моря (зокрема, його в'єтнамського шельфу, де відкрито відомі родовища Білий Тигр, Дракон та інші з покладами в гранітних виступах фундаменту та різнофаціальних осадових відкладах, що облямовують ці виступи) є загальновідомими. Дані щодо особливостей газового режиму Чорного моря (безпрецедентна за інтенсивністю газовіддача морського дна, величезні скупчення метану в газогідратах, унікальна кількість його у водорозчинному стані) разом із результатами комплексних геолого-геофізичних досліджень надають змогу високо оцінити вуглеводневий потенціал регіону та перспективи пошуків значних за запасами родовищ із покладами вказаного типу.

Безперервний профіль DOBREfraction'99/DOBRE-2 ширококутного сейсмічного зондування і спільної глибинної точки завдовжки 775 км відпрацьовано міжнародне колективом дослідників з України, Польщі, Данії, США, Нідерландів, Німеччини, Великобританії та Норвегії в 1999 і 2007 рр. Профіль перетинає південно-східну частину Східноєвропейської платформи (південний схил Воронезького кристалічного масиву, Донбас, Приазовський мегаблок Українського щита), Північноазовський прогин, Середньоазовське підняття, індоло-Кубанський прогин, Кримсько-Кавказьку інверсійну зону, прогин Сорокіна, хребти Шатського і Андрусова Східночорноморської западини. Вперше вздовж профілю проведено комплексне геолого-геофізичне дослідження особливостей будови всього розрізу літосфери з використанням сейсмічних даних, магнітного, гравітаційного і теплового полів сейсмотомографії, даних спонтанної електромагнітної емісії Землі. Одержано принципово нову інформацію про будову літосфери і доказово розв'язано низку спірних проблем. У тектонічному відношенні літосфера є складним колажем структур, що утворилися за різних геодинамічних умов від архею до неогену в результаті послідовних етапів її формування. Регіональними закономірностями будови літосфери є зменшення потужності кори з півночі на південь - від давніх структур до молодих з одночасним підніманням покрівлі астеносфери від 210 км під Воронезьким кристалічним масивом до 90 км під Східночорноморською западиною. Стандартну континентальну кристалічну кору виявлено на південному схилі Воронезького кристалічного масиву і в Приазовському мегаблоці, тоді як у Донбасі вона перебудована палеозойським рифтоутворенням. Вперше використано аналіз неоднорідностей кристалічної кори і мантії для оцінювання положення та стану границі Східноєвропейської платформи і Перехідної зони до Скіфської плити, яка співпадає з найглибшим положенням покрівлі астеносфери та зоною поділу літосферної мантії за швидкісною харктеристикою. Зміна типу кристалічної кори під Головним Азовським насувом фіксує поховану границю Східноєвропейської платформи. Встановлено приуроченість великих осадових структур до зон зміни складу кристалічної кори, які співпадають зі сутурами. Головні розломи осадового чохла простежуються в розрізі кристалічної кори та у верхах мантії як різновікові шовні зони. Підкорове розущільнення мантії і формування коромантійної суміші у підошві кори, які досягають максимальної товщини між Південнокримською і Мезозойською сутурами та в Донбасі, зумовлені переробкою речовини літосфери у процесі її розвитку. Різні типи кристалічної кори і пологі похили внутрішньокорових порушень, що призвели у деяких зонах до "подвоювання" різних шарів кристалічної кори, засвідчують неодноразову субдукцію океанічної кори Палео-, Мезо- і Неотетісу. Наявність низькошвидкісного мантійного шару в зоні між Південнокримською і Мезозойською сутурами вказує на сучасний прояв сумарного ефекту післяпалеозойських субдукцій. Визначено набір порід, що можуть складати кристалічну кору в межах південного схилу Воронезького кристалічного масиву, Донбасу і Приазовського мегаблоку. В Кримсько-Кавказькій інверсійній зоні на глибині 30 км установлено комплекс порід, властивий стандартній континентальній корі, альтернативний прогнозу серпентинізації основних порід у результаті локального піднімання мантії.

Сейсмічні дослідження північно-західного шельфу Чорного моря виявили зони низьких швидкостей (ЗНШ) у кристалічній корі на глибинах 6 - 16 км. Уперше описано новий термобаричний механізм їх утворення. На його користь свідчать активний температурний режим літосфери і глибинні геодинамічні процеси регіону. ЗНШ в основному зумовлені термічним розущільненням гірських порід, яке не компенсується відповідним геостатичним тиском. Породи таких зон характеризуються підвищеними значеннями тріщинуватості й пористості та зниженими густиною, пружними параметрами і теплопровідністю. Оскільки породи проникні й гігроскопічні, вони можуть більш вільно трансформувати, поглинати та локалізувати мантійні вуглеводневі флюїди, які, в свою чергу, додатково руйнують гірське середовище. В межах ЗНШ локалізація вуглеводнів підтверджується наявністю близько 3200 активних газових виходів й 8 газових і газоконденсатних родовищ, 6 з яких пов'язані з трубою дегазації мантійного метану. Причому вперше встановлено просторовий зв'язок між ЗНШ і трубою дегазації, до якої тяжіють родовища вуглеводнів. ЗНШ слід розглядати як новий критерій пошуку термобаричних пасток вуглеводнів. Сприятливі умови для нагромадження абіогенного метану існують на глибині 6 - 16 км, що може суттєво розширити вуглеводневий потенціал шельфу за використання сучасної технології буріння.

Наведено обширний аналітичний огляд публікацій про гравітаційне моделювання земної кори в різних модифікаціях Чорноморського регіону і прилеглих територій. Показано, що навіть використання одних і тих самих схем потужності шарів осадового чохла, гравітаційний ефект якого робить істотний внесок у спостережене поле, за індивідуального вибору референсної густини і способу прив'язки розрахункових кривих призводить до того, що результати різних авторів не збігаються, а в деяких випадках і суперечать один одному. Вперше побудовано уніфіковану тривимірну густинну модель цього регіону, що істотно підвищило достовірність геологічної інтерпретації результатів моделювання. Уперше враховано площовий розподіл густини відкладів майкопської серії, палеоцену-еоцену і крейди, що дало змогу отримати нові дані стосовно її неоднорідної структури в основних горизонтах осадового чохла. Диференційоване врахування густини кристалічної частини земної кори виявило аномально розущільнені та ущільнені ділянки шельфової зони. Побудовано схему поширення і глибин залягання підошви дислокованих відкладів, а також розраховано густину порід на цій поверхні. Виділено гранітний, гранітно-діоритовий, діоритовий і базальтоїдний типи кори, що вперше дало змогу оконтурити для всього досліджуваного регіону райони розвитку сучасної консолідованої кори різного складу. Встановлено зменшення її основності від глибоководних западин до північно-західної, західної та південної шельфових зон. На північно-східному шельфі виділено локальні густинні неоднорідності в низах "базальтового" шару, які є каналами проникнення в земну кору порід основного і ультраосновного складу.

З метою дати повніше уявлення про глибинну будову і густинну неоднорідність основних тектонічних структур Чорноморської мегазападини і прилеглих територій побудовано густинні розрізи, які перетинають досліджувані структури вздовж геотраверсів, профілів ГСЗ та ілюстративних профілів. За результатами тривимірного гравітаційного моделювання Скіфська плита має блокову будову, складнішу, ніж Східноєвропейська платформа, характеризується потужним шаром дислокованих відкладів. Найущільненіші розрізи земної кори характерні для західної і південної її частин. Переддобрудзький прогин складається з двох частин: з більшою густиною, яка примикає до підняття Зміїний, і меншою, що граничить з Північною Добруджою. На півдні і заході Каркінітському прогину ущільнені середня і нижня частини земної кори, що пов'язано з тектонічними процесами рифтогенезу, а саме проникненням мантійної речовини у нижню і середню частини земної кори. Під Чорноморсько-Каламітським валом відсутній "гранітний" шар, а "базальтовий" представлений коромантійною сумішшю. Індоло-Кубанський прогин у глибинній частині ділиться по осі на два блоки: обважнений (південь, захід і південний захід) та менш щільний (північний схід, схід і північ). У Криму всі густинні розрізи характеризуються наявністю потужного шару дислокованих відкладів, кристалічній частині земної кори властиві значне ущільнення (особливо південної частини), відсутність "гранітного" шару, залягання близько до поверхні "базальтового" шару і наявність потужної коромантійної суміші. Для Західночорноморської западини характерні відсутність у центральній частині порід гранітного ряду, залягання осадів на "базальтовому" (а подекуди на "діоритовому") шарі. В цьому випадку земна кора належить до океанічного типу. У Східночорноморській западині наявний тонкий шар дислокованих відкладів з густиною, близькою до густини кристалічних порід. За значенням густини цей шар можна віднести до дуже ущільнених дислокованих відкладів, що надає змогу зарахувати кору до океанічного типу або розтягнутої континентальної кори. Кристалічна кора Центрально-Чорноморського підняття неоднорідна за складом і будовою. Хребти Андрусова і Архангельського, які ешелоновано зміщені один щодо одного, мають різну густинну характеристику кристалічної кори, глибину залягання її підошви і густину на ній. Все це свідчить про різновікову історію формування та розвитку цих структур. Синопська западина є грабеном неогенового віку, який підстилається потужною коромантійною сумішшю. Для западини Сорокина характерні підвищена потужність осадового чохла, відсутність "гранітного" шару і підняття покрівлі "діоритового" шару до глибини 2 - 3 км ув східній частині, а також наявність "гранітного" шару потужністю понад 10 км у західній. Північно-західна частина підняття Шатського виокремлюється розущільненням усієї земної кори, а у південно-східній частині розущільнення спостерігається тільки в середній частині розрізу.