Розглянуто компоненти емпатії, їх роль у процесі спілкування. Зазначено, що людина - істота соціальна, відтак змістовне її життя є можливим лише за умови підтримання тісних зв'язків із соціумом. Одним з механізмів, що робить поведінку людини суспільно прийнятною, є емпатія.

Розкрито теоретичні засади дослідження психологічних критеріїв соціальної дезадаптації (СД) дитини. Розглянуто питання деформації соціальної ідентичності як критерій дезадаптації особистості. Визначено рівень сугестивності соціально дезадаптованих підлітків. Наведено нейропсихологічні критерії визначення схильності особистості підлітків до адиктивної поведінки (АП), психосемантичні критерії їх схильності до АП та смисложиттєві критерії діагностики СД підлітків. Проаналізовано рівень розвитку психологічних детермінант саморегуляції як критерій СД учнів молодшого шкільного віку (МШВ), розвиток емпатії у соціально дезадаптованих неповнолітніх МШВ. Висвітлено діагностику відхилень у соціальній спрямованості дезадаптованих підлітків.

Приведены результаты экспериментального исследования равноканального углового прессования спеченных пористых заготовок из порошка меди ПМС-1. С применением прямых и косвенных экспериментальных методов (координатных сеток и оценки твердости) изучены форма очага деформации, распределение плотности и накопленной деформации по продольному сечению образцов. Показана существенная неравномерность распределения плотности и накопленной деформации по сечению образцов, что проявляется в наличии повышенных значений твердости в зоне очага деформации и соответственно их пониженных значений в застойной и концевой зонах.

Розглянуто сучасні та традиційні підходи до вивчення особливостей емпатії у вітчизняній і зарубіжній психології. Проаналізовано попередні дослідження і на їх основі доведено необхідність оптимізації емпатії для вдалої соціальної адаптації та особистісного розвитку. Перетворення емпатії поведінки людини на соціально прийнятну спонукає вважати розвиток цієї здатності позитивною тенденцією. Відзначено, що високий рівень розвитку емпатії відіграє позитивну роль в житті людини, однак, саме високий рівень емпатії заважає людині задовольняти власні потреби - людина чутлива до чужих переживань, здатна пожертвувати власними інтересами на користь іншого, значно обмежує себе та допускає порушення особистісних меж, часто стає жертвою умілих маніпуляцій, що призводить до внутрішньоособистісних конфліктів. Існують певні етичні традиції засудження індивідуалізму. Розглянуто цю особливість індивіда і те, що її необхідно використати для формування гуманності, в основі якої - емпатія. Розкрито, що для вдалої соціальної адаптації потрібен оптимальний рівень емпатії, що полягає у збалансованості її механізмів і компонентів, рівновазі активних і реактивних складових у процесі розгортання. Досліджено, що сприятливий розвиток від первинних емоційних проявів до свідомого гуманного ставлення, свідчить про наявність такого балансу.