Рассмотрены вопросы организации финансов в системе бухгалтерского учета. Основное внимание уделено постановке учета на предприятиях Украины и методологии его ведения в соответствии с действующим законодательством. Раскрыта сущность таких понятий, как метод бухгалтерского учета, классификация счетов и двойная запись, баланс предприятия, учет финансовых инвестиций, дебиторской задолженности, расчетов с подотчетными лицами. Описаны методы учета затрат на производство, оценки конечных запасов, начисления амортизации на основные средства.

Рассмотрена проблема трансформации организационных структур предприятий, исследованная с позиции интеграционного взаимодействия предприятий и кредитно-финансовых учреждений, в контексте реальных экономических трансформаций. Проанализированы тенденции развития интеграционного процесса за последние пять лет и выявлены основные формы промышленно-финансовой интеграции предприятий.

Обоснован вывод, что создание эффективных экономических взаимодействий промышленных предприятий и банков на основе функционирования ПФГ дает возможность насытить предприятия финансовыми ресурсами.

Виявлено особливості процесу економічної інтеграції з метою формування промислово-фінансових груп та обгрунтовано їх роль у стабілізації та розвитку економіки України. Розкрито економічну суть понять "інтегроване об'єднання", "корпоративне управління", "консолідовані ресурси", які більш детально розкривають об'єктивний характер взаємовідносин підприємств інтегрованого обладнання. Розвинуто науково-методичні підходи щодо управління ресурсами інтегрованих об'єднань на фазі формування оптимального портфеля за критерієм доходності кредитно-інвестиційних операцій. Уперше запропоновано та науково обгрунтовано методики прогнозування доходності кредитно-інвестиційних операцій інтегрованого об'єднання, які комплексно враховують системні критерії фінансового ринку: рівень інфляції, коливання облікової ставки Національного банку України, період інвестування та інші фактори зовнішнього економічного середовища. Розвинуто методи прогнозування доходності інструментів фінансового ринку, які дають змогу враховувати фактори невизначеності та можливості виникнення похибок під час проведення розрахунків грошових потоків підприємств. Запропоновано методи ранжування сценаріїв ефективного використання консолідованих ресурсів інтегрованого об'єднання на базі аналізу сформованих поточних кредитно-інвестиційних портфелів.

Розкрито економічну природу політики міжбюджетних відносин, її функції, принципи. Визначено концептуальні засади формування та пріоритети реалізації на сучасному етапі динамічного розвитку соціально-економічних процесів у державі.

Розкрито економічну природу бюджету і його функції, обгрунтовано зростаючу роль бюджету в забезпеченні та регулюванні соціально-економічної стабільності держави. Розглянуто особливості побудови моделей фінансових відносин у країнах з розвиненою та перехідною економікою, визначено методологічні засади створення ефективної моделі функціонування бюджету.

Викладено концептуальні засади функціонування місцевих бюджетів, їх роль, значення та мету в соціально-економічному розвитку держави та регіонів. Основне завдання дослідження - вдосконалення теоретико-методологічних засад оцінки фінансової спроможності місцевих бюджетів як інструменту соціально-економічного розвитку регіонів і розробка практичних рекомендацій щодо стратегічних напрямів фінансового забезпечення регіонального розвитку. Запропонована модель оцінки фінансової спроможності місцевого бюджету в забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону грунтується на показниках бюджетного потенціалу, фінансового потенціалу населення, інвестиційного потенціалу регіону. Обгрунтовано важливість реформування місцевих бюджетів як основної складової соціально-економічного розвитку територій через застосування стратегічних напрямків фінансового забезпечення місцевих бюджетів з абсолютним, середнім, низьким і кризовим рівнями фінансової спроможності.

Поглиблено методологічні засади підвищення результативності міжбюджетних відносин як складової державного регулювання соціально-економічного розвитку (СЕР). Запропоновано науково-методичний підхід щодо оцінки впливу міжбюджетних трансфертів на СЕР регіонів та обгрунтовано практичні рекомендації щодо стратегічних напрямків регіонального розвитку.

Запропоновано методику інтегрального оцінювання соціально-економічного розвитку муніципалітетів країн ЄС за період 2006 - 2012 pp. на основі їх фінансової спроможності; запропоновано типологію муніципалітетів країн ЄС за рівнем їх соціально-економічного розвитку: високий, зростаючий, середній, низький; розроблено практичні рекомендації з підвищення рівня фінансової спроможності місцевих бюджетів в Україні.

Розкрито економічну природу фінансового забезпечення інститутів місцевого самоврядування, запропоновано науково-методичний підхід до оцінки фінансового забезпечення інститутів місцевого самоврядування на основі системи показників фінансової стійкості за доходами та видатками, податкової самостійності, фінансової стійкості за трансфертами, боргом/дефіцитом місцевих бюджетів. Модель має низку переваг, серед яких: застосування методу головних компонент і методу Кеттела, що надало змогу побудувати адекватний інтегральний показник; можливість проведення оцінки й аналізу фінансового забезпечення інституту місцевого самоврядування у порівнянні та в динаміці; врахування особливостей територіальних розвитку.

Розглянуто та проаналізовано причини зменшення кредитування в Україні. Банківське кредитування бізнесу в Україні характеризується високою вартістю; найгіршою в світі якістю кредитів. А невелика рентабельність (і навіть збитковість) більшості видів бізнесу призводить до незначної кількості кредитоспроможних підприємств. Визначено, що обсяги кредитування в гривневому еквіваленті вперше за всю історію спостереження зменшилися у 2019 р. І за результатами розрахунків виявлено, що укріплення гривні справляє тільки половину всього впливу. Іншим чинником є зменшення нового кредитування. За матеріалами оборотно-сальдових балансів банків та змісту їх сайтів виявлені банки, де найсуттєвіше зменшилося кредитування. Умови кредитування в них є явно менш привабливими, ніж в банках, де кредитування зростає. Вивчення даних сайту Банку міжнародних розрахунків показало, що серед 43 країн світу станом на 01. 04. 2019 лідерами у зростанні кредитування бізнесу є країни, що демонструють високі темпи зростання економіки, тобто в основному, це ринкові економіки, що розвиваються. Висунуто гіпотезу, що про наявність позитивного впливу банківського кредитування нефінансового сектору на інноваційність економіки (вимірено через Global Innovation Index), яку статистично підтверджено. Також виявлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом суттєвого зростання кредитів бізнесу та зміною рейтингу країни Doing Business. Наприклад, зменшення показників кредитування в країні на 8 - 18 % за рік погіршує рейтинг легкості ведення бізнесу на 4 - 6 позицій. Узагальнені кроки для подолання причин зменшення кредитування в Україні та бажані дії банківських працівників в таких умовах (достатня диверсифікація кредитів по галузях, активне використання сценарного аналізу розвитку бізнесу клієнта, врахування в процесі ціноутворення ковенант, ін.) Це дало розуміння, що без участі держави позитивних суттєвих зрушень в сфері кредитування бізнесу не можна очікувати.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти розвитку суб'єктів господарювання, як базового рівня фінансової системи України, у контексті їх глобалізації. З'ясовано вплив світової інтернаціоналізації господарських зв'язків на провадження діяльності національними одиницями країни. Визначено етапи розвитку підприємств в умовах глобалізаційних перетворень та інтерпретовано сутність поняття "розвиток підприємства". Проаналізовано стан розвитку суб'єктів підприємницької діяльності за кількісними та якісними показниками. Зокрема, проведено чисельну оцінку наявного складу суб'єктів господарської діяльності та виявлено їх динаміку. Розглянуто показники обсягів реалізації виробленої продукції у розрізі юридичних та фізичних підприємницьких структур. Проведено вертикальний аналіз реалізації продукції за видами економічної діяльності у розрізі форм організації. Концентрація переважаючого об'єму реалізації у руках підприємств свідчить про їх стратегічне значення у процесах глобалізації економіки України. Представлено тенденцію формування чистого фінансового результату українськими підприємствами. Головною метою функціонування підприємства в умовах глобалізації стає завоювання конкурентних позицій, що виступає характеристикою інтернаціоналізованого ринку. Вплив глобалізації, як рушійного чиннику розвитку суб'єктів господарювання, виявляється у виході їх за межі національних кордонів. У рамках цього визначено вплив транснаціональних корпорацій на рівень зростання функціональної здатності вітчизняних господарюючих суб'єктів. Конкуруючи з ТНК та маючи імперативність у присутності на світовому ринку, суб'єкти господарювання мають враховувати особливості як значущих та масштабних ринків, так і місцевих (регіональних) культур споживачів. Глобалізаційні тенденції змушують виробничі підприємства розширювати ринки збуту та повністю задовольняти індивідуальні потреби споживачів. В умовах глобалізації визначено чинники, що негативно впливають на стан розвитку суб'єктів господарювання, зокрема визначено сучасні фактори дії на структурні елементи фінансової системи України.

На формування державних фінансів в Україні суттєво впливають фіскальні ризики, які, перш за все, пов'язані з макроекономічними шоками, накопиченим державним і гарантованим боргом, стихійними лихами й іншими обставинами, що мають значний негативний вплив на стабільність показників бюджетної системи. Мета роботи - полягає в розкритті сутності, систематизації методологічних засад і практичних підходів до управління фіскальними ризиками для оцінювання, мінімізації їх впливу на показники бюджету в сучасних умовах економічної невизначеності. Зіставлення та узагальнення існуючих напрацювань зазначеної проблематики надало змогу систематизувати й охарактеризувати: основні підходи до розуміння економічної сутності фіскальних ризиків (функціональний, інституційний, каузальний, структурний, управлінський); класифікувати ризики відповідно до сучасних рекомендацій міжнародних інституцій (МВФ, Світового банку, ОЕСР); розкрити особливості основних компонентів найкращих практик фіскального ризик-менеджменту країн світу. Акцентовано увагу на розширенні класифікації фіскальних ризиків у національних методичних положеннях та їх урахуванні в податковій, митній сферах; напрямках інтегрування системи управління фіскальними ризиками в бюджетний процес місцевих бюджетів, об'єднаних територіальних громад; розвитку наукових положень щодо обгрунтування інтегрального показника оцінювання фіскальних ризиків, що характеризуються нелінійним характером розвитку економічних процесів та створенням потужних аналітичних центрів для якісного вимірювання та прогнозування можливих загроз у сфері державних фінансів.

Розкрито основні пріоритети розвитку національної фінансової системи в процесі євроінтеграції. Розглянуто концептуальні положення побудови механізму модернізації державної фінансової політики сталого розвитку, систематизовано інструменти реалізації боргової політики відповідно до періодизації її розвитку, визначено напрями збільшення державного фінансування та можливості залучення додаткових джерел для сфери культури та мистецтва й охорони здоров'я. Досліджено сучасну модель бюджетного процесу з використанням програмно-цільового методу для забезпечення транспарентності вітчизняних публічних фінансів відповідно до європейських стандартів. Запропоновано практичні підходи до аналізу спроможності місцевих бюджетів, визначено шляхи удосконалення фінансового сектору з урахуванням міжнародного досвіду. Систематизовано можливості та загрози кредитної діяльності вітчизняних банків під впливом тіньової економіки та виявлено її вплив на банківську безпеку. Досліджено механізм та інструменти кредитного ризику банків у контексті забезпечення фінансової безпеки держави.

Мета роботи - дослідження особливостей організації системи банківського регулювання та нагляду в Україні в сучасних економічних умовах. Проаналізовано сучасний стан розвитку банківської системи в Україні. На основі проведеної оцінки основних банківських індикаторів зазначено тенденції, які склалися останніми роками в банківському секторі. Визначено роль банківського регулювання та нагляду для забезпечення розвитку банківського сектора, яка полягає в забезпеченні його стабільного функціонування та розвитку. На основі проведеного дослідження наведено законодавчо визначену сутність понять "банківське регулювання" та "банківський нагляд" і зазначено, що дані економічні категорії не є тотожними, але є взаємодоповнювальними. Система банківського регулювання та нагляду є сукупністю взаємопов'язаних елементів, що націлені на забезпечення виконання визначених цілей і завдань НБУ, досягнення пріоритетних орієнтирів функціонування вітчизняної банківської системи та сприяння ефективному розвитку банківського сектора, а також створення досконалих конкурентних умов для розвитку банків. Узагальнено ключові елементи системи банківського регулювання та нагляду, а саме: до даної системи належать такі складові: мета, завдання, функції, принципи, очікуваний результат. До основних тенденцій подальшого розвитку банківського регулювання та нагляду належать: створення дієвих систем моніторингу та управління; забезпечення транспарентності функціонування банківських установ; підвищення рівня надійності банківської системи; надійний захист інтересів вкладників банків та забезпечення їх довіри до фінансово-кредитної системи; підвищення конкуренції в банківському секторі економіки. Подальші дослідження мають стосуватися розробки методичного підходу до оцінки дотримання вимог банківського нагляду в банківському секторі.

Мета дослідження - систематизація методичних підходів до управління ліквідності банків у період надзвичайної волатильності в умовах війни, заходів Національного банку України у сфері нагляду та регулювання ліквідності окремих банків. Стійкість банківської системи, її ліквідність, здатність виконувати основні функції набуває надзвичайного значення в умовах воєнного стану. Належне розв'язання питань з регулювання ліквідності банків для формування стійких джерел фондування є підурунтям розширення кредитування, особливо важливого в умовах значних руйнувань майна держави, підприємств, населення. У поточних воєнних умовах банки України мають підтримувати належну ліквідність, залишатися платоспроможними, водночас кредитуючи клієнтів. Реалізація нагляду та регулювання у сфері забезпечення ліквідності банків ускладнюється тим, що до традиційних факторів впливу на неї додалися специфічні фактори війни, що спричинили різке падіння економічної активності та ввп, вилучення коштів з рахунків, панічні настрої щодо курсу національної валюти, значне зниження попиту на фінансові послуги, перебої в роботі платіжних систем у часи блекаутів, зміни у фінансовому моніторингу у зв'язку зі значним розширенням санкційних списків та припиненням обслуговування резидентів країни-агресора. Тому банкам України необхідно використовувати антикризові інструменти управління ліквідністю (з урахуванням регуляторного поля), які мають адаптивний характер і враховують всю сукупність зовнішніх факторів впливу на життєздатну бізнес-модель банківської діяльності в умовах воєнного стану. Надзвичайно важливим залишаються подальші дослідження факторів впливу на ліквідність банку, систематизації елементів процесу нагляду та регулювання ліквідності банку, методів та відповідного інструментарію в умовах воєнного стану.