Проаналізовано особливості феномену ризику у соціально-філософському контексті, що дозволило представити його як специфічний засіб впливу на суспільні процеси та розробити модель функціонування соціального ризику. Опрацьовано концепцію прийнятного та необхідного ризику, яка визначає, що стратегічно позитивний ризик за умов динамічного розвитку суспільства є фактором сталого розвитку. Встановлено, що ризик виступає як засіб раціонально-практичного розкриття "таємниці" стратегічного творення нової дійсності, яка набула форми глобалізації, ризикогенної за своєю природою. Вдосконалено класифікацію ситуацій невизначеності як домінувальної характеристики ризику, розуміння векторів детермінування кризової ситуації як невід'ємного компонента ризику та критерії визначення ризикових наслідків глобалізації. Надано практичні рекомендації, які сприятимуть формуванню стійкості соціального розвитку.

Висвітлено шляхи пошуку й обгрунтування ключового об'єднувального стрижня та відповідних технологій оптимального використання людського фактора у трансформаційних процесах в інтересах кожної окремої особистості та всього суспільства. Розкрито теоретико-методологічні засади підвищення якості трудового потенціалу (ЯТП) за сучасних умов. Розглянуто технології підвищення ЯТП шляхом використання переваг синергізму за умов самоорганізації та цілеспрямованої мотивації персоналу з застосуванням мотиваційного моніторингу. Запропоновано кваліметричне вимірювання як технологічний засіб управління впливу на зміни компонентів ЯТП. Увагу приділено удосконаленню діяльності навчальних закладів процесійної освіти в напрямі підвищення ЯТП. Надано відомості про технологічне забезпечення підвищення ЯТП засобами дошкільної та шкільної освіти. Розкрито концептуальні напрями поширення ідеології людиноцентризму та підвищення ЯТП засобами післядипломної освіти.