Розглянуто естетичні засади "Живої Етики" М.Реріха - видатного митця, теоретика, автора гуманістичної концепції світоперетворення. Проаналізовано спадщину М.Реріха в контексті широких культуротворчих процесів ХХ ст. і визначено роль "Живої Етики" - основної теоретичної праці дослідника - в становленні діалогу культур Сходу та Заходу.

Проаналізовано італійську модель гуманізму - систему світоглядних орієнтацій, центром яких є людина. Висвітлено логіку становлення та розвитку гуманізму від часів Відродження до межі XX - XXI ст. Особливу увагу приділено ознакам італійської моделі гуманізму, які є найпоказовішими щодо динаміки його історичного розвитку, зокрема, гуманізму XIV - початку XV ст., "еклектичному гуманізму", веризму як гуманізму життєвої правди, "новому гуманізму". Розгляд широкого кола проблем гуманізму здійснено на підставі дослідження поглядів Б.Кроче, А.Банфі, А.Печчеї, У.Еко.

Проанализирована итальянская модель гуманизма - система мировоззренческих ориентаций, центром которой является человек. Освещена логика становления и развития гуманизма со времен Возрождения до границы XX - XXI вв. Особое внимание уделено признакам итальянской модели гуманизма, являющихся наиболее показательными по динамике его исторического развития, в частности, гуманизму XIV - начала XV в., "эклектическому гуманизму", веризму как гуманизму жизненной правды, "новому гуманизму". Рассмотрение широкого круга проблем гуманизма осуществлено на основе исследования взглядов Б.Кроче, А.Банфи, А.Печчеи, У.Эко.

Досліджено творчу спадщину М.К.Реріха - видатного митця, теоретика, громадського діяча. Визначено, що особливе місце серед робіт М.К.Реріха займає "Жива Етика" - багатоаспектний аналіз моральнісного світу людини, внутрішня гармонія якої можлива лише за умов єдності естетичного й етичного. Досліджено калокагативність мислення митця, проаналізовано шлях досягнення "космічної гармонії світу". Встановлено, що виховні ідеї "Живої Етики" М.К.Реріха є вагомим внеском у розширення форм і методів виховної роботи з молоддю, яка виокремлює значення чуттєвості людини, спонукає до формування культури сприймання кольору, звуку, розвитку асоціативного мислення, фантазії та уяви.

Наведено результати дослідження італійської моделі гуманізму як системи світоглядних орієнтацій, центром якої є людина. Відтворено логіку становлення та розвитку гуманізму з часів Відродження до межі XX - XXI ст. З використанням хронологічного підходу акцентовано увагу на тих ознаках італійської моделі гуманізму, які є найбільш показовими щодо динаміки його історичного розвитку ("еклектичний гуманізм", "національно-визвольний гуманізм Рисорджименто", "гуманізм життєвої правди: веризм - неореалізм", "новий гуманізм" А. Печчеї, "гуманістичні пошуки" У. Еко). Проаналізовано вчення визначних італійських гуманістів - А. Банфі, А. Грамші, Б. Кроче. Досліджено концепцію "Нового гуманізму" А. Печчеї та творчий підхід У. Еко - найвизначнішого сучасного філософа, культуролога та письменника до проблем гуманізму. Доведено наскрізний характер гуманістичних ідей. Обгрунтовано твердження, що у сучасній Італії художня творчість і наукова діяльність У. Еко є яскравим прикладом продовження традицій гуманістичного світобачення.

Проаналізовано дослідження Е. Гарена, присвячені культурі Відродження. Наголошено на визначній ролі ідей гуманізму та зауважено, що найважливішою особливістю Ренесансу є взаємовплив та взаємопроникнення всіх сфер культури, тобто синтез найрізноманітніших галузей знання та мистецтва.

Проанализированы исследования Э. Гарэна, посвященные культуре Возрождения. Подчеркнута ключевая роль идей гуманизма и отмечено, что важнейшей особенностью Ренессанса является взаимовлияние и взаимопроникновение всех сфер культуры, то есть синтез разнообразнейших областей знания и искусства.

The article analyzes E. Garin's research devoted to the Renaissance culture, emphasizes the distinguished role of humanism ideas and states that the most important feature of the Renaissance is the interplay and interpenetration of all spheres of culture, i.e. the synthesis of various areas of knowledge and art.

Розкрито транскультурний характер неполітичної, неформальної організації "Римський клуб", яка втілює в життя ідеї "нового гуманізму" Ауреліо Печчеї. Реконструйовано теоретико-практичні кроки А. Печчеї щодо перетворення "нового гуманізму" на організаційно спрямовану "революцію гуманізму", яка націлена на врегулювання життя людської спільноти.

Раскрыт транскультурный характер неполитической, неформальной организации "Римский клуб", которая воплощает в жизнь идеи "нового гуманизма" Аурелио Печчеи. Реконструированы теоретико-практические шаги А. Печчеи относительно "нового гуманизма" на организационно-направленную "революцию гуманизма", которая нацелена на урегулирование жизни человеческого сообщества.

The article covers the transcultural character of non-political, non-informal organization "The Roman Club", which embodies the ideas of the "new humanism" by Aurelio Pecсei. Theoretical and practical steps by A. Peccei regarding the "new humanismto the organizationally oriented "humanism revolution" aimed at human's society life settlement are reconstructed.

Розглянуто мистецтво епохи Рисорджименто як генератора ідеї національного єднання та патріотизму. Висвітлено специфіку інтерпретації гуманізму в італійській культурі кінця XVIII - XIX ст. Узагальнено, що найхарактернішою ознакою доби епохи Рисорджименто був вплив художньої культури на пробудження національної свідомості.

Досліджено еволюцію лінгвокультурного мегаконцепту HUMAN BEING у дискурсі англомовних версій Біблії різних епох (1611 - 2011 рр.). Уточнено дефініції лінгвокультурного мегаконцепту, біблійного дискурсу, застарілої лексики, розроблено моделі "дискурсивного тетраедра" та "тетраедра біблійного дискурсу". Запропоновано типологію історизмів, архаїзмів, неологізмів, що базується на їх змістових і формальних характеристиках. Визначено позалінгвальні та лінгвальні вектори еволюції біблійного дискурсу, що стає простором для об'єктивації мегаконцепту HUMAN BEING. Структура мегаконцепту залишається сталою в усіх версіях Біблії, проте вербальне наповнення зазнає змін. Еволюція досліджуваного мегаконцепту стає можливою завдяки змінам історико-соціокультурного контексту, профанізації, оновленню, демократизації дискурсу відповідно до вимог політичної коректності, нівеляції андроцентричності в дискурсі Святого Письма. Розкрито специфіку еволюції мегаконцепту HUMAN BEING у всіх його структурних елементах, проте кардинальні зрушення простежуються за актуалізації понять "гендер", "вік", "зовнішність", "соціальне становище", "внутрішній світ людини".

Наведено результати дослідження, присвяченого одній з найславетніших сторінок в історії та культурі Італії - Рісорджіменто - епосі боротьби за незалежність та об'єднання Італії в єдину державу. Розглянуто передумови формування епохи Рісорджіменто у контексті національно-духовного поступу України в ХІХ - на початку XX ст. Досліджено життя та творчість видатних особистостей, представників різних професій (музиканти, письменники, художники, мовознавці, журналісти та ін.), які своєю творчою самовідданою працею, а інколи й безпосередньо на барикадах, брали участь у боротьбі за об'єднання Італії. Увагу приділено розвитку італійського театру та журналістики зазначеного періоду.

Відображено основні тенденції, властиві культурології - структурному елементу сучасної української гуманістики. Підкреслено динамічність розвитку культурології, міжнауковий характер культурологічного знання, притаманне йому органічне поєднання теоретичного аспекту з практикою культуротворення та відбиття принципу спадкоємності, де історичні традиції спонукають науковців до творчої пошукової роботи на теренах, передусім, дискусійних проблем щодо перспектив розвитку української культури. Показано шляхи виявлення творчої активності людини у процесі розбудови незалежної української держави. Увагу приділено методам соціокультурної детермінації та соціокультурної каузальності як основі культурологічного підходу. Висвітлено філософсько-культурологічні аспекти феномену українського космізму в контексті культури модерну. Розкрито культуротворчий потенціал мистецтвознавства. Подано інформацію про культурно-дозвіллєві практики в системі державного управління.

На прикладі Централізованої бібліотечної системи м. Маріуполя аналізується проблема ефективного функціонування публічних бібліотек у сучасному глобалізованому інформаційному середовищі з використанням українського та міжнародного досвіду бібліотечно-інформаційного обслуговування. Встановлено, що основним інструментом досягнення позитивних результатів є надання бібліотеками рівного доступу всім верствам населення регіону до інформації, знань, історичної та культурної спадщини, формування сучасної системи бібліотечно-інформаційних ресурсів, сприяння розвитку інформаційної культури користувачів.

Розглянуто роль і значення наукових бібліотек у сучасному соціокультурному просторі України. На прикладі наукової бібліотеки МДУ розкрито їх багатоаспектну діяльність: наукову, навчальну, освітню, виховну, інформаційну. Наголошено що університетські бібліотеки сьогодні - це центри інформаційного й культурного розвитку регіонів. Наукова бібліотека МДУ - одна з найбільших бібліотек м. Маріуполя, що задовольняє наукові, освітні, інформаційні потреби не лише університету, а й мешканців міста, формує інформаційну культуру студентів, прищеплює їм навички роботи з інформаційними ресурсами, популяризує бібліотечно-бібліографічні знання. Сучасні інновації спонукають бібліотеки здійснювати пошук інноваційних шляхів розвитку.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.

Зауважено, що зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що яскраво позначають культурологічну складову творчості видатного вченого-енциклопедиста помежів'я ХІХ - ХХ ст. В. М. Перетца, автори монографії спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурний елемент біографічного методу, що дозволило визначити його непересічну роль у розвитку європейської гуманістики та культурології означеного періоду.

Курс складено з двох модулів: Модуль І - "Теоретичні аспекти культурології як науки про культуру" (дві лекції), Модуль II - "Еволюція культури та головні етапи її розвитку" (дев’ять лекцій). Описано ранні форми культури, стародавній Схід як культурно-історичну епоху, античність як культурно-історичну епоху, середньовіччя як культурно-історичну епоху, ренесанс як культурно-історичну епоху та новий час як культурно-історичну епоху. Висвітлено особливості розвитку культури доби Просвітництва, основні тенденції культури XIX століття, основні тенденції культури ХХ - початку XXI ст. До кожної лекції підготовлено питання для самоконтролю, а до кожного модуля - список рекомендованої тематичної літератури. Завершено видання списком навчальної літератури, необхідної для засвоєння дисципліни та словником термінів і понять.

Підготовлено на підґрунті чинної робочої програми та відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України щодо навчальної дисципліни "Історія української культури". Залучено уривки документальних, наративних та зображальних джерел, наукових публікацій та літературних творів вітчизняних і зарубіжних авторів, багатий ілюстративний матеріал, що відображає генезу та особливості розвитку української культури від первісного суспільства до кінця XIX ст. Висвітлено мистецтво стародавнього населення України та культуру України XIV - першої половини XVII ст. Описано культуру бароко і Просвітництва України (друга пол. XVII -XVIIІ ст.). Окреслено українську культуру XIX ст. Презентовано поштову марку як відображення культури України.

Поглиблено розкрито питання історії культури України. Курс лекцій складено з трьох модулів: "Етапи українського культурогенезу" (чотири лекції), "Традиційна культура українців" (чотири лекції), "Історія українського мистецтва" (п’ять лекцій). У першому модулі описано культурогенез та теорії походження української культури, виникнення культурогенезу на українських землях, культурогенез епохи Київської Русі, український культурогенез доби Ренесансу і Бароко. У другому модулі описано етнокультурну особливість українців, народну архітектуру, господарство та побут українців, сімейні відносини та родинну обрядовість, міфологію та фольклор українців. До третього модуля вміщено теми мистецтва давньої України, ренесанс і Бароко в українському мистецтві, мистецьке життя в Україні у XIX ст., українське мистецтво XX ст., мистецтво незалежної України. До кожної лекції підготовлено питання для самоконтролю, а до кожного модуля - список рекомендованої тематичної літератури. Завершує видання список навчальної літератури, необхідної для засвоєння дисципліни та словник термінів і понять.

Комплексно розкрито розмаїтий світ і широку панораму історичного розвитку культури Італії. Презентовано унікальні джерела, визначні події та маловідомі факти. Описано античну культуру Риму (VI ст. до н. е. - V ст. н. е.), ранню римську культуру (VI - початок III ст. до н. е.), римську культура III — І ст. до н. е, римську культуру I - V ст. н. е, культуру середньовічної Італії (остання чверть V - перша чверть XIV ст.), італійську культуру Раннього Середньовіччя (остання чверть V - перша пол. XII ст.), італійську культуру Класичного Середньовіччя (друга пол. ХІІ - перша чверть XIV ст.), культуру італійського Ренесансу (друга чверть XIV - XVI ст.), історичне і культурне підґрунтя італійського Ренесансу й періоди розвитку італійського Ренесансу та їхні особливості. Вміщено дані про італійську культуру Нового часу (XVII - XVIII ст.), культуру італійського Бароко (XVII - перша половина XVIII ст.), просвітництво в італійській культурі (друга половина XVIII ст.), культуру Італії XIX ст. тощо. Виокремлено культуру Італії другої половини ХХ-початку XXI ст., розкрито особливості культури Італії на зламі століть.

Аксьонов Олександр Борисович СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ В СИСТЕМІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СОЦІУМУ 10 Апиіай Марія Василівна, Гомоляк Марія Михайлівна, Митровка Ярослава Юріївна БІБЛІОТЕКА В НОВИХ СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ОБСТАВИНАХ 12 Бабій Надія Петрівна ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН МІСТА В КОНТЕКСТІ ПРИСУТНОСТІ ТА ВИРОБНИЦТВА ПРОСТОРУ 14 Бенюк Олеся Богданівна МИСТЕЦТВО МОДЕРНІЗМУ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ 18 Берест Павло Михайлович ВПЛИВ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ НА МАТЕРІАЛЬНУ КУЛЬТУРУ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР 22 Бобул Іван Васильович VARIETY ART IN THE DISCOURSE OF HUMAN AESTHETIC NEEDS ENSURING 27 Бородіна Наталія Вячеславівна ЖОРСТОКІСТЬ ЯК НОРМА/АНОМАЛІЯ В КУЛЬТУРІ 30 Борук Василь Дмитрович ЦИФРОВЕ МИСТЕЦТВО: ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ 34 Бровко Микола Миколайович КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-ЕСТЕТИЧНІ ТРАНСКРИПЦІЇ ФЕНОМЕНА АКТИВНОСТІ МИСТЕЦТВА: МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОЄКЦІЯ 38 Бугайов Микола Вікторович БЛОГІНГ ЯК ФОРМА КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 43 Булах Тетяна Дмитрівна ПРО НОВІ ФОРМАТИ КНИГ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ 46 Василевська Тетяна Едуардівна, Пітякова Тетяна Степанівна ЕТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА УНІВЕРСИТЕТУ: СУТНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ Виткалов Сергій Володимирович, Вит калов Володимир Григорович ВИЩА ОСВІТА В РЕГІОНІ: ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ її ФУНКЦІОНУВАННЯ 54 Вільчинська Ірина Юрїівна НЕПРАВДИВА ІНФОРМАЦІЯ ТА СВОБОДА СЛОВА 58 Ворожейкін Євген Петрович РЕЙВ ЯК РИТУАЛЬНА ПОДІЯ: СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 61 Гайдукевич Катерина Анатоліївна ВЕСІЛЬНИЙ ІВЕНТ ЯК СУЧАСНА КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА 64 Герчанівська Поліна Евальдівна МІКРО-1 МАКРОМОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД 69 Головач Наталія Миколаївна ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ 74 Головкова Маріанна Михайлівна НАРОДНА ПІСЕННІСТЬ В ЕСТРАДНІЙ ВОКАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОСТІ 78 Гончарова Олена Миколаївна ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА ВІРДЖИНІЇ ДА ВЕЦЦО У СОЦІАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ 81 Горбатюк Андрій Юрійович ШТУЧНА КУЛЬТУРА ЯК ПЕРЕДУМОВА СТВОРЕННЯ КУЛЬТУРИ ТРАНСГУМАНІЗМУ 87 Горова Віталія Олександрівна ФУНКЦІЇ МУЗИЧНО-ДОЗВІЛЛСВИХ ІВЕНТІВ 92 Гоцалюк Алла Анатоліївна УКРАЇНСЬКА ОБРЯДОВІСТЬ ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ 95 Гуменюк Тетяна Костянтинівна НОВІ ХУДОЖНІ ПРАКТИКИ ЯК КУЛЬТУРНА ДОМІНАНТА СУЧАСНОСТІ 100 Данник Катерина Олександрівна СОЦІОКУЛЬТУРНІІНТЕНЦІЇ ВІРМЕНСЬКОЇ МЕНШИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ЕКОЛОГІЧНА ІНІЦІАТИВА 105 Дарморіз Оксана Володимирівна КУЛЬТУРНІ ІНДУСТРІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ: КЕЙС ЛЬВОВА 109 Денькович Василь Степанович ТРАНСФОРМАЦІЯ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЯК ВІДПОВІДЬ НА СУСПІЛЬНІ ЗАПИТИ 113 4 Оіиенко Володимир Сергійович ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ЯК СУБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОЇ КУЛЬТУР пякунЯна Іванівна ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ НАРОЗВИТОК ОЮІТАЬ-ТЕХНОЛОГІІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ПРОЄКТАХ В УКРАЇНІ 122 Желєзняк Серафим Володимирович ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «АУДІОВІЗУАЛЬНА КУЛЬТУРА» 126 Жорнова Олена Іллівна, Жорнова Ольга Іллівна СОЦІАЛЬНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ПЕРТУРБАЦІЇ В ПОВСЯКДЕННІ 129 Журба Володимир Валерійович, Журба Яніна Олексіївна, Чуніхіна Ірина Вікторівна «КИЇВСЬКА ДИТЯЧА ФІЛАРМОНІЯ» - КОЛИСКА ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ 133 Засядьвовк Ольга Андріївна ІВЕНТ-ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ 138 Капустнікова Наталя Олександрівна ВИКОРИСТАННЯ АРТЕФАКТНИХ ДОКУМЕНТІВ ІЗ ФОНДІВ МАРІУПОЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ У ПРОПАГАНДІ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В РЕГІОНІ 141 Карась Ганна Василівна МУЗИЧНІ ПРАКТИКИ В КУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ 146 Кириленко Катерина Михайлівна РОЗРОБКА ПОНЯТТЯ «ПОДІСВА КУЛЬТУРА» ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ НАУКОВИХ ПОШУКІВ У КНУЮМ..15І Кириловець Ігор Миколайович ЖАНР BLACK METAL У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ НОРВЕГІЇ 155 Козловська Марина Вікторівна РОЛЬ І МІСЦЕ СВЯТА У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ЛЮДИНИ 157 Копісвська Ольга Рафаілівна ПРИКЛАДНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ У ДИСКУРСІ ПРАКТИК ТОЛЕРАНТНОСТІ 160

Проаналізовано історіографію досліджень образу гетьмана Івана Мазепи. Досліджено цифрові практики музеїв в соціально-гуманітарному дискурсі США. Розкрито специфіку організації фахової освіти в умовах глобалізаційних криз та війни. Розглянуто музейні практики в соціально-гуманітарному дискурсі Федеративної Республіки Німеччини. Висвітлено окремі аспекти прогнозування розвитку культурно-дозвіллєвої сфери. Охарактеризовано вплив культурно-креативних індустрій на трансформацію музичної інфраструктури України. Розкрито недосконалість термінології в системі проблем сучасної культурно-мистецької сфери. Досліджено відтворення традицій українського іконопису в діаспорі на прикладі іконостасу собору святої софії у Римі. Охарактеризовано трансформації масової мовленнєвої культури в контексті глобалізаційних та постмодернізаційних процесів. Увагу прилілено культурній та креативній індустрії як феномену соціально-культурної діяльності та культурно-мистецьких практик в умовах мондіалізації сучасного суспільства.