Розкрито складові змісту суб'єктивного права на творчість та його поняття, визначено історичні етапи розвитку процесу становлення правового регулювання реалізації людиною суб'єктивного права на творчість, досліджено особливості та межі реалізації та здійснення права на творчість. Визначено існуючі форми та способи реалізації права на творчість і запропонована їх модернізація, розкрито існуючі способи та засоби захисту суб'єктивного права на творчість, розроблено шляхи модернізації та актуалізації законодавства, шо регулює реалізацію суб'єктивного права на творчість. Запропоновано авторське визначення понять "суб'єктивне право на творчість", "інтелектуальна власність", досліджено особливості, що характеризують суб'єктивне право на творчість, визначено існування лише активної форми реалізації суб'єктивного права на творчість, визначено поняття "реалізація права людини на творчість". Проаналізовано та розглянуто основні етапи історії розвитку процесу формування правового регулювання можливості реалізації суб'єктивного права людини на творчість, вдосконалено наукове положення щодо необхідності використання національними суб'єктами творчої, інтелектуальної діяльності норм міжнародного права, положень та вимог щодо застосування універсального методу контроля за реалізацією суб'єктивного права на творчість, а також приєднання України до створення унітарної патентної системи для створення єдиного вікна для патентного захисту та забезпечення в ЄС. З метою розвитку додаткових можливостей для захисту таких прав сформульовано пропозиції щодо внесення змін до законодавства. Зокрема, розроблено пропозицію щодо внесення змін до абзацу четвертого частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що розширить коло осіб, які мають право направляти спори до Верховного суду з питань інтелектуальної власності, запропоновано розширити зміст статті 432 Цивільного кодексу України щодо форм захисту прав інтелектуальної власності.