Викладено антологію воєнно-політичних поглядів різних часів. Висвітлено роль, місце, зміст та класифікацію національних інтересів. Розглянуто проблеми формування національних цілей і засад державної політики у секторі безпеки країни, зокрема воєнної. Наведено тексти та здійснено порівняльний аналіз доктрин, концепцій і безпекових стратегій таких країн, як Україна, Молдова, Російська Федерація, Білорусь, Казахстан, Узбекистан.

Изложена антология военно-политических взглядов разных времен. Освещены роль, место, содержание и классификация национальных интересов. Рассмотрены проблемы формирования национальных целей и основ государственной политики в секторе безопасности страны, в частности военной. Приведены тексты и осуществлен сравнительный анализ доктрин, концепций и стратегий безопасности таких государств, как Украина, Молдова, Российская Федерация, Беларусь, Казахстан, Узбекистан.

Викладено загальні положення стратегії національної безпеки України, розглянуто особливості формування воєнної політики держави. Наведено характеристику системи стратегічного планування, висвітлено питання розробки концептуальних та програмних документів соціального та економічного розвитку та їх реалізації. Розроблено концепцію реформування структур безпеки та оборони України в контексті євроатлантичної інтеграції. Визначено фактори та чинники, що впливають на розвиток воєнної організації держави. Запропоновано комплексну цільову програму запобігання та усунення зовнішніх та внутрішніх загроз національній безпеці України.

Рассмотрены основные положения стратегии национальной безопасности Украины, показаны особенности формирования военной политики государства. Приведена характеристика системы стратегического планирования, освещены вопросы разработки концептуальных и программных документов социального и экономического развития и их реализации. Разработана концепция реформирования структур безопасности и обороны Украины в контексте евроатлантической интеграции. Опредлены факторы, влияющие на развитие военной организации государства. Создана комплексная целевая программа предотвращения и ликвидации внешних и внутренних угроз национальной безопасности Украины.

Досліджено зовнішньополітичні чинники вибору стратегічного курсу України в епоху глобалізації. Висвітлено принципи та категорії сучасної геополітики, охарактеризовано основні геополітичні процеси. Наведено дані щодо впливу політичної реформи на дієвість державного управління, небезпеки монополізації військових сил і засобів використання їх не за призначенням, пріоритетів інтегрування держави у світовий науково-технічний простір. Висвітлено фактори, що впливають на формування сучасного геополітичного простору та стратегію національної воєнної безпеки України.

Исследованы внешнеполитические факторы выбора стратегического курса Украины в эпоху глобализации. Освещены принципы и категории современной геополитики, охарактеризованы основные геополитические процессы. Приведены данные, касающиеся влияния политической реформы на действенность государственного управления, опасности монополизации военных сил и средств использования их не по назначению, приоритетов интегрирования государства в мировое научно-техническое пространство. Освещены факторы, влияющие на формирование современного геополитического пространства и стратегию национальной военной безопасности Украины.

Розглянуто теоретичні підходи до вирішення сучасних проблем трансформації сектору безпеки України. Наведено особливості формування та реалізації відповідної державної політики. Викладено оптимальні підходи до визначення моделі сектору безпеки України, проаналізовано окремі проблеми його трансформації та визначено шляхи прискорення процесів реформування та розвитку Воєнної організації держави (ВОД). Запропоновано концепцію розвитку та діяльності ВОД. Наведено авторські варіанти проектів законодавчих і нормативно-правових актів з даного питання.

Рассмотрены теоретические подходы к решению современных проблем трансформации сектора безопасности Украины. Освещены особенности формирования и реализации соответствующей государственной политики. Изложены оптимальные подходы к определению модели сектора безопасности Украины, проанализированы отдельные проблемы его трансформации и определены пути ускорения процессов реформирования и развития Военной организации государства (ВОГ). Предложена концепция развития и деятельности ВОГ. Приведены авторские варианты проектов законодательных и нормативно-правовых актов по данному вопросу.

Розглянуто науково-методологічні основи, питання воєнно-наукового супроводження та науково-методичного забезпечення оборонного огляду в Україні. Увагу приділено вдосконаленню системи державного управління процесами формування та реалізації оборонної політики України в контексті євроатлантичної інтеграції, розробці системи збалансованих показників Міністерства оборони України, принципам реформування оборонного сектору держави.

Рассмотрены научно-методологические основы, вопросы военно-научного сопровождения и научно-методического обеспечения оборонного обзора в Украине. Уделено внимание усовершенствованию системы государственного управления поцессами формирования и реализации оборонной политики Украины в контексте евроатлантической интеграции, разработке системы сбалансированных показателей Министерства обороны Украины, принципам реформирования оборонного сектора государства.

Проаналізовано можливість застосування збройної сили та воєнного потенціалу різних країн. У зв'язку з цим перед Україною постає непроста проблема посилення своєї обороноздатності, зміцнення усіх її інститутів безпеки, у тому числі й Воєнної організації держави.

Розглянуто проблеми трансформації і розвитку Воєнної організації держави і сектора безпеки в цілому, пошуку ефективних шляхів та механізмів захисту національних інтересів від потенційних загроз воєнного характеру. Ці проблеми мають бути відображені у державній (воєнній) політиці, в концепції і стратегії воєнної безпеки держави, в концепції розвитку її Воєнної організації та нормативно-правових актах з питань забезпечення воєнної безпеки і оборони.

Розглянуто окремі аспекти окреслення понятійно-категорійного апарату сектору безпеки України, визначення його структурних елементів (компонентів) і їх взаємодії, обрису загальної його моделі та конструкції.

Наведено нормативно-правові (НП) і наукові терміни та визначення, витяги і тлумачення з відповідних НП актів та інших джерел з проблем воєнної безпеки й оборони України у порівнянні з термінами, які використовуються в НАТО та Військовому штабі ЄС.

Приведены нормативно-правовые (НП), научные термины и определения, выписки и толкования из соответствующих НП актов и других источников по проблемам военной безопасности и обороны Украины в сравнении с терминами, используемыми в НАТО и Военном штабе ЕС.

Висвітлено теоретичні засади державного управління сектором безпеки й оборони України. Розкрито сутність та основні принципи формування оборонної політики держави з використанням сучасних методів стратегічного та ситуаційного управління, системного аналізу та стратегічного програмно-цільового планування. Встановлено вимоги до управлінських рішень, наведено їх класифікацію, описано процес підготовки та технологію прийняття. Охарактеризовано стан сектору безпеки України, визначено його відповідність сучасним викликам і загрозам. Розглянуто вітчизняний і зарубіжний досвід трансформації воєнної організації держави, оборонно-промислового комплексу та формування політики національної безпеки у воєнній сфері. Висвітлено нормативно-правові засади державного управління сектором безпеки й оборони України.

Освещены теоретические основы государственного управления сектором безопасности и обороны Украины. Раскрыта сущность и основные принципы формирования оборонной политики государства на основе использования современных методов стратегического и ситуационного управления, системного анализа и стратегического программно-целевого планирования. Установлены требования к управленческим решениям, дана их классификация, рассмотрены технологии подготовки и утверджения. Охарактеризовано состояние сектора безопасности Украины, показано его соответствие современным вызовам и угрозам. Рассмотрен отечественный и зарубежный опыт трансформации военной организации государства, оборонно-промышленного комплекса и формирования политики национальной безопасности в военной сфере. Освещены нормативно-правовые основы государственного управления сектором безопасности и обороны Украины.

Проаналізовано договірно-правову базу розвитку протиракетної оборони, висвітлено позицію США та Росії стосовно її створення в Європі, обгрунтовано деякі підходи щодо участі в цьому процесі України.

Проаналізовано воєнні доктрини різних країн світу, розглянуто їх суть, наведено методологічні та функціональні підходи щодо оновлення Воєнної доктрини України.

Розглянуто методичні та практичні підходи щодо вирішення сучасних проблем формування й розвитку сектора безпеки й оборони України та його складових. Визначено перспективи розвитку складових Сил безпеки і оборони. Приділено увагу розвитку військової освіти та науки. Удосконалено процес стратегічного й оборонного планування. Вивчено погляди на сектор безпеки в країнах ЄС і Заходу, а також Чорноморського регіону (Грузія, Туреччина, Азербайджан тощо).

Розглянуто проблеми посилення протидії України російській агресії, що вимагає належного захисту й активної оборони нашої країни та залишається найбільш актуальним питанням сьогодення. Проаналізовано зазначені проблеми та причини, що їх викликають, здійснено пошуки можливих шляхів і механізмів подолання цих проблем для підвищення ефективного захисту та оборони держави, покращення готовності всіх складових сил оборони до відбиття збройної агресії РФ.

Праналізовано деякі підходи щодо вдосконалення територіальної оборони як складової системи оборони держави, обгрунтовано певні шляхи її посилення для оборони держави й захисту територіальної цілісності України від агресора. Розглянуто: зміни в чинному законодавстві, що стосуються територіальної оборони; напрацювання вітчизняних фахівців щодо аналізу системи територіальної оборони України та необхідності її удосконалення; досвід Великої Британії щодо реформування системи територіальної оборони; підхід до територіальної оборони як різновид народного опору, який зорганізується і здійснюється під керівництвом і контролем державних органів та спрямовується на сприяння діям регулярної армії для досягнення перемоги над агрессором. Окреслено проблеми, які необхідно вирішити з метою підвищення оборонного потенціалу держави за рахунок територіальної оборони. Наголошено, що потрібне законодавче вдосконалення територіальної оборони для усунення протиріч - територіальна оборона як форма збройної боротьби потребує злагоджених дій усіх силових структур держави та місцевих органів влади і самоврядування. Водночас підготовка територіальної оборони та безпосереднє керівництво нею покладено на командування Сухопутних військ, яке, як орган тільки військового управління не має жодних повноважень для впливу на інші суб'єкти забезпечення національної безпеки. До того ж наявна теорія територіальної оборони не відповідає нинішньому і майбутньому складу ЗС України та теорії їх застосування. Зважаючи на те, що існуюча законодавча база і наукова теорія територіальної оборони не відповідають сучасним вимогам, існує нагальна потреба в розробленні та затвердженні Концепції територіальної оборони України, яка б відповідала новим вимогам сучасної Стратегії національної безпеки, Воєнній доктрині, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, Стратегічному оборонному бюлетеню України та воєнному мистецтву. Ця Концепція повинна враховувати особливості функціонування складових сил безпеки і оборони, набутий у ході протистояння російській агресії досвід керівництва обласними державними адміністраціями з питань активної протидії сепаратизму, захисту територіальної цілісності держави. За результатами проведеного дослідження, на думку авторів, доцільним є залучити до виконання основних завдань територіальної оборони керівництво областей і районів (голів обласних, районних державних адміністрацій), адже саме місцеві органи влади на обласному та районному рівнях можуть підвищити ефективність заходів територіальної оборони для захисту ввірених їм територій.

Розглянуто теоретичні та практичні підходи щодо нового формату стратегічного керівництва сектору безпеки і оборони України та військового управління силами оборони. Окреслено певні шляхи визначення їх оптимальних моделей та конструкцій, наведено деякі погляди щодо впровадження ефективнішої стратегії протидії агресору в гібридній війні, особливо в умовах деокупації захоплених агресором територій України. Запропоновано низку проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Представлено сучасні підходи та досвід проведення в Міністерстві оборони і Збройних Силах України оборонного огляду в 2014 - 2015 роках. Надано певні методичні та практичні рекомендації для проведення чергового оборонного огляду сил оборони й розроблення за його результатами першої у новітній історії України Стратегії воєнної безпеки й Стратегічного оборонного огляду для більш ефективної протидії агресору в гібридній війні.

Викладено новітні підходи до вдосконалення оборонного менеджменту та наближення його до стандартів НАТО. Наведено відповідні методичні та практичні рекомендації, витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів. Розкрито проблеми оборонного менеджменту й управління процесами оборонного планування, передусім щодо розвитку спроможності сил оборони для забезпечення ефективної оборони та захисту України від агресора.

Запропоновано оптимальні підходи до вдосконалення у Збройних Силах України та інших складових сил оборони оборонного планування шляхом підвищення ефективності управління ризиками з урахуванням вимог сучасності та принципів і стандартів НАТО. Надано відповідні методичні та практичні варіанти управління ризиками за сучасних умов.