Проаналізовано особливості розвитку хвороб органів кровообігу, ревматичних хвороб, патології органів дихання та ендокринної системи. Розглянуто питання інтенсивної терапії та реанімації. Наведено сучасні методи та рекомендації щодо лікування хворих.

Проанализированы особенности развития болезней органов кровообращения, ревматических болезней, патологии органов дыхания и эндокринной системы. Рассмотрены вопросы интенсивной терапии и реанимации. Приведены современные методы и рекомендации по лечению больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-5

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены особенности клиники, заболевания дыхательной системы тяжелого течения при гриппе A/H1N1, California/04/2009. Приведены данные о роли сопутствующей патологии при тяжелом течении инфекции и возможности предупреждения летальных случаев у больных. Изучена эфективность применения противовирусных препаратов в разные периоды заболевания.

Проаналізовано результати лікування 29 хворих на грип А/Каліфорнія/04/2009(Н1М1), які перебували у відділенні інтенсивної терапії та реанімації. Виявлено, що перебіг вірусно-бактеріальної пневмонії, викликаної вірусом грипу A(H1N1), більш тяжкий у чоловіків віком 25 - 32 роки, які страждали ожирінням. Погіршення стану наростало дуже швидко і зумовлене збільшенням об'єму ураження легень запальним процесом. Застосування антибактеріальної терапії згідно з протоколом, обумовленим у наказах N 128 та N 813 МОЗ України, дало позитивні результати лише у 65,5 % пацієнтів із фульмінантним перебігом захворювання. Решта (34,5 %) хворих померли, незважаючи на лікування. Результати автопсії свідчать про наявність у цієї групи хворих таких ускладнень, як ДВЗ-синдром, респіраторний дистрес-синдром.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.4-4

Рубрики:

Хірургічна патологія прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування 51 хворого з хронічним гемороєм III - IV ступеня, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з 2012 по 2014 рр. До дослідної групи включені 25 (49,01 %) хворих, яким оперативне втручання при хронічному геморої III - IV ступеня проведено за методикою, розробленою в клініці, що передбачала застосування технічних прийомів профілактики розвитку стрикгури анального каналу. До групи порівняння включено 26 (50,99 %) хворих, проперованих за класичною методикою гемороїдектомії за Міліганом-Морганом. Серед обстежених хворих 32 (62,74 %) чоловіків, 19 (37,26 %) жінок, віком від 28 до 76 років. Усім хворим до операції, перед випискою із стаціонару, через 2 місяці та 1 рік після проведеного хірургічного лікування проводили проктологічне обстеження та ізольоване рентгеноконтратне дослідження анального каналу із використанням спеціальних рентгеноконтрасних свічок. У 2 (7,7 %) із 26 хворих групи порівняння виникла компенсована післяопераційна стриктура анального каналу, яка була підтверджена ізольованою рентгенографією і ліквідована консервативними заходами. У дослідній групі хворих через 2 місяці та 1 рік після проведеного оперативного втручання за розробленою методикою при проктологічному обстеженні та за результатами ізольованого рентгеноконтратного дослідження анального каналу даних про післяопераційну стриктуру не встановлено.

Проаналізовано результати лікування 50-ти хворих з приводу післяопераційної стриктури каналу відхідника (СКВ) у проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні у 2006 - 2014 рр. Після гемороїдектомії за Міліганом - Морганом з приводу хронічного геморою (ХГ) III - IV ступеня СКВ виникла у 46-ти (92 %) хворих, видалення хронічної анальної тріщини (ХАТ) - у 3-х (6 %), видалення періанальних гострокінцевих кондилом (ПГК) - в 1 хворого. У 2006 - 2007 рр. оперовано 11 (22 %) хворих за прийнятими на той час підходами (група порівняння). У 2008 - 2014 рр. госпіталізовано 39 (78 %) хворих (основна група), у яких застосовано нові підходи до діагностики, консервативного й хірургічного лікування, оперовано 30 (76,9 %) з них. Запропонована методика ізольованого рентгеноконтрастного дослідження (ІРД) каналу відхідника (КВ) надала змогу об'єктивно встановити форму, діаметр і ступінь звуження КВ, може бути застосована як скринінговий метод, додатковий об'єктивний критерій під час вибору хірургічної тактики. Застосування вдосконаленої техніки виконання оперативних втручань з приводу СКВ надало змогу зменшити частоту її виникнення з 45,4 до 6,7 %.

Метою дослідження є покращання результатів хірургічного лікування хворих на післяопераційні стриктури відхідникового каналу на основі опрацювання нових методів рентгенологічної діагностики та застосування удосконаленої техніки виконання оперативних втручань, спрямованих на усунення і профілактику виникнення цього ускладнення. У 129-ти хворих проаналізовано результати хірургічного лікування стриктури відхідникового каналу і застосування інтраопераційних технічних прийомів профілактики цього ускладнення. Опрацьовано рентгенологічний метод діагностики стриктури відхідникового каналу за допомогою спеціального рентгеноконтрастного супозиторію та встановлено його високу інформативність. Запропоновано новий спосіб хірургічного лікування стриктури відхідникового каналу та розроблено показання до його застосування. На підставі порівняння результатів лікування хворих доведено ефективність обраної хірургічної тактики, що дозволило знизити частоту виникнення рестриктури відхідникового каналу з 45,4 до 6,7 %. Впровадження опрацьованих інтраопераційних прийомів профілактики стриктури відхідникового каналу у хворих на хронічний геморой III - IV ступеня і хронічну анальну тріщину дозволило запобігти виникненню цього ускладнення в усіх хворих основної групи. У групі порівняння частота виникнення компенсованої рестриктури становила 11,1 і 4,5 %, відповідно.

Проаналізовано результати лікування 72-х хворих з дивертикулярною хворобою товстого кишечника. Серед них 44 (61,1 %) жінки та 28 (38,9 %) чоловіків. Вік хворих коливався від 18-ти до 78-ми років. Підкреслено зростання кількості хворих з ускладненим перебігом захворювання, особливо осіб старших вікових груп. Встановлено причини летальних наслідків за ускладненої течії хвороби, наявність у померлих тяжкої супутньої патології. Накреслено шляхи покращання результатів лікування, які полягають у ранній діагностиці дивертикульозу кишечника, виконанні радикальних резекційних оперативних втручань у хворих середнього та похилого віку, профілактиці післяопераційних гнійно-запальних ускладнень.

Проаналізовано результати діагностики і хірургічного лікування 50-ти хворих на післяопераційну стрикгуру відхідникового каналу та обстежених і прооперованих 79-ти хворих на хронічний геморой III - IV ступеня і хронічну анальну тріщину, яким застосовували інтраопераційні технічні прийоми профілактики стриктури. Запропоновано методику ізольованого рентгеноконтрастного дослідження відхідникового каналу, яка надає змогу об'єктивно встановити форму, діаметр і ступінь звуження відхідникового каналу і може бути застосована як скринінговий метод обстеження, як додатковий об'єктивний критерій, що необхідно для вибору хірургічної тактики лікування хворих. Застосування удосконаленої техніки виконання оперативних втручань у хворих на суб- і декомпенсовану стриктуру відхідникового каналу надало змогу знизити частоту розвитку компенсованих рестриктур з 45,4 до 6,7 %. Впровадження нових інтраопераційних технічних прийомів профілактики стриктури відхідникового каналу у хворих на хронічний геморой III - IV ступеня і хронічну анальну тріщину надали змогу запобігти виникненню цього ускладнення в усіх хворих основної групи. Натомість, у групі порівняння частота виникнення компенсованої стриктури відхідникового каналу становила 11,1 і 4,5 %, відповідно.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 37 хворих із хронічною анальною тріщиною, які лікувалися в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні впродовж 2012 - 2014 рр. Використання розпрацьованої методики операційної ліквідації хронічної анальної тріщини із застосуванням технічних прийомів профілактики післяопераційної стриктури анального каналу дозволило уникнути її виникнення у всіх прооперованих хворих ы скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі в середньому на 7 днів. Натомість у групі порівняння виникнення компенсованої післяопераційної стриктури анального каналу відзначали у 5,3 % хворих.

Проанализированы результаты хирургического лечения 37 больных с хронической анальной трещиной, которые лечились в проктологическом отделении Ивано-Франковской областной клинической больницы на протяжении 2012 - 2014 гг. Использование разработанной методики операционной ликвидации хронической анальной трещины с применением технических приемов профилактики послеоперационной стриктуры анального канала позволило избежать ее возникновения у всех прооперированных больных и сократить сроки пребывания больных в стационаре в среднем на 7 дней. Зато в группе сравнения возникновения компенсированной послеоперационной стриктуры анального канала отмечали у 5,3 % больных.