Досліджено вплив тималіну на вміст малонового диальдегіду, гідроперекисів ліпідів та активність глутатіонпероксидази в організмі поросят в період раннього постнатального онтогенезу. Встановлено, що введення тималіну призводить до зменшення продуктів перекисного окиснення ліпідів, зростання активності глутатіонпероксидази в крові поросят.

Наведено результати визначення впливу різних технологій і систем утримання та годівлі на показники білкового і мінерального обміну в організмі свиней. За оцінки умов утримання і годівлі в крові ремонтного молодняку в межах фізіологічної норми виявлено вищу концентрацію загального білка та активність АсАТ стосовно відгодівельних свиней, у крові яких встановлено вищу активність АлАТ. У крові ремонтного молодняку спостережено вищу активність лужної фосфатази, концентрацію загального кальцію та неорганічного фосфору у порівнянні з цими показниками у відгодівельних поросят. Одержано дані, які свідчать про те, що годівля ремонтного молодняку є більш збалансованою, а умови, за яких його вирощують, є комфортнішими і менш стресовими, ніж у відгодівельних свиней.

Наведено результати з'ясування впливу різних технологій і систем утримання на гематологічні показники свиней. Встановлено, що умови утримання впливають на стан клітинного імунітету. У крові репродуктивних свиней в межах фізіологічної норми відмічено підвищену кількість лейкоцитів, еритроцитів та зростання комплементарної активності сироватки крові по відношенню до відгодівельних свиней. Зниження гематологічних показників у відгодівельних тварин може свідчити про те, що умови, за яких їх утримують, поступаються умовам, за яких утримують репродуктивних свиней.

Визначено оптимальний імуномодулятор і дозу для його застосування. Досліджено вікову динаміку становлення імунної системи у період раннього постнатального онтогенезу. На підставі результатів дослідження встановлено, що кількість лейкоцитів, фагоцитарна активність нейтрофілів, кількість лімфоцитів та їх субпопуляцій, бласттрансформація лімфоцитів, активність глутатіонпероксидази зростає, а вміст продуктів перекисного окиснення знижується у разі застосування імуномодуляторів у порівнянні з контролем. Одержано нові дані про особливості формування клітинної ланки імунного захисту, зокрема, імунорегуляторну активність Т-лімфоцитів різних субпопуляцій у рецепторній та проліферативній фазах імунного процесу. Встановлено залежність імунобіологічного статусу та антиоксидантного захисту організму від імуномодулювальної дії окремих біологічно активних препаратів. Доведено, що дані результати розширюють уявлення про фізіологічні механізми становлення функцій імунної системи у поросят і корекцію їх порушень за допомогою імуномодуляторів і можуть використовуватися у подальших фундаментальних і прикладних дослідженнях даних питань, а також у практичній сфері народного господарства та у навчальному процесі.

Наведено дані про вплив біологічно-активної домішки "Гумілід" на показники Т-клітинного імунітету поросят у період до та після відлучення їх від свиноматок. Встановлено позитивний вплив кормової домішки "Гумілід" та "Гумілід" у комплексі з мікроелементами (друга та третя дослідні групи) на кількість Т-лімфоцитів у крові поросят. Вказані зміни відбувалися за рахунок збільшення малорецепторної субпопуляції Т-лімфоцитів.

Представлено дані про вплив хрому на процеси ПОЛ та систему АОЗ в крові поросят у разі відлучення їх від свиноматки. Встановлено, що введення поросятам хрому перед відлученням призводить до зменшення вмісту продуктів ПОЛ і підвищення активності антиоксидантних ферментів в крові поросят після відлучення.

Наведено результати дослідження впливу імуномодулятора тималіну на клітинний імунітет у поросят у ранньому віці. Встановлено, що введення поросятам досліджуваного імуномодулятора призводить до підвищення у крові загальної кількості лейкоцитів, лімфоцитів, загальної кількості Т-лімфоцитів і Т-лімфоцитів-хелперів.

Узагальнено літературні дані про взаємодію і роль імунної та нервової систем. Показано важливу роль цитокінів, медіаторів і нейропептидів у разі взаємодії цих двох систем.

Узагальнено дані літератури про вплив генетично модифікованих рослин на організм тварин. Розглянуто механізми дії гліфосату, який на сьогоднішній день є найпоширенішим гербіцидом у світі. Токсична дія гліфосату обумовлена тим, що цей гербіцид інгібує фермент 5-енолпірувілшикімат-3-фосфат синтазу. Проаналізовано ряд сучасних робіт з вивчення впливу ГМ-сої та інших сільськогосподарських культур на організм тварин.

Наведено дані про вплив перорального введення щурам 60 і 150 мг/добу глутамінової кислоти (ГК) на деякі імунологічні показники крові щурів та активність аланін- та аспартатамінотрансфераз. Як показують результати досліджень, застосування ГК сприяє зростанню фагоцитарної активності нейтрофілів у тварин, що одержували 60 мг/добу ГК і достовірному зростанню активності аланінамінотрансферази та загального білка в обох дослідних групах. Пероральне введення ГК сприятливо впливає на багато органів і систем, що може значно знизити ступінь гіперкатаболізму, відновити показники білкового обміну у разі стресу.

Досліджено вплив різних доз глутамінової кислоти (285 мг/кг - перша дослідна група, 715 мг/кг - друга дослідна група) на показники пероксидного окиснення ліпідів та активність окремих ферментів антиоксидантного захисту (каталази та супероксиддисмутази) у крові щурів. Встановлено, що застосування глутамінової кислоти сприяє зростанню активності каталази та СОД в еритроцитах щурів другої дослідної групи та зменшенню вмісту ТБК-активних продуктів у тварин другої дослідної групи та гідропероксидів ліпідів у тварин двох дослідних груп у порівнянні до контролю.

Проведены исследования для оценки влияния отдельных доз диетического хрома (III) (0, 70, 140 мкг Cr/л) в форме хлорида хрома на процессы перекисного окисления липидов и активность ферментов антиоксидантной защиты. Установлено, что при отсутствии хрома (0 Cr/л) в рационе у исследуемых крыс повышается уровень гидроперекисей липидов во всех тканях, за исключением селезенки, также тиобарбитуратнокислотно-активных продуктов, за исключением тканей мозга и почек. Отсутствие хрома в рационе сопровождается тканевидовым изменением активности ферментов антиоксидантной защиты и концентрации восстановленного глутатиона.

Дані щодо впливу глутамінової кислоти (L-Glu), яка є однією з трьох амінокислот-попередників глутатіону, на організм тварин є доволі суперечливими, тому дослідження у цьому напрямі залишаються актуальними. Мета дослідження - з'ясувати як впливає додаткове введення L-Glu на активність глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та на вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів у різних органах і тканинах щурів. Досліджено вплив додаткового введення до раціону L-Glu (285 і 715 мг/кг) на активність антиоксидантних ензимів та інтенсивність пероксидних процесів у різних тканинах щурів. Показано, що в печінці, селезінці та нирках щурів, які одержували 715 мг/кг L-Glu, зростає вміст GSH та активність глутатіонпероксидази. У тканинах тварин, які одержували L-Glu, виявлено зниження вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів. Показано, що збагачення раціону щурів L-Glu протягом 30 діб призводило до змін активності глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів. Істотніші зміни цих показників спостерігали в тварин, які одержували 715 мг/кг L-Glu до раціону.

Узагальнено дані літератури та власних досліджень про деякі аспекти розвитку імунної системи поросят в період раннього постнатального онтогенезу, який є одним із критичних періодів життя цих тварин і відрізняється деякими особливостями. Розглянуто питання формування органів імунітету, передачі імуноглобулінів від матері новонародженим тваринам, можливість самостійної продукції захисних антитіл, розвиток неспецифічної резистентності. Важливе значення у становленні клітинного імунітету має тимус, а його продукти - гормони тимуса - беруть участь у регуляції імунної відповіді.

Досліджено вплив різних доз глутамінової кислоти (285 мг/кг - перша дослідна група, 715 мг/кг - друга дослідна група) на показники T- і B-клітинного імунітету щурів за допомогою методу розеткоутворення. Встановлено, що кількість загальних T-лімфоцитів, T-хелперів у тварин другої дослідної групи та B-лімфоцитів у двох дослідних груп була вищою у порівнянні з контрольною групою тварин.

Вивчено вплив додаткового (10 і 25 % відповідно) введення до раціону L-глутамінової кислоти (L-Glu) на активність антиоксидантних ензимів та інтенсивність пероксидних процесів у тканинах мозку й серця щурів. Встановлено, що збагачення раціону щурів L-Glu протягом 30 діб призводило до змін активності глутатіонової ланки антиоксидантного захисту й інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів. Показано, що додаткове введення тваринам L-Glu призводить до підвищення глутатіонпероксидазної активності, вмісту відновленого глутатіону та зниження вмісту гідропероксидів ліпідів і ТБК-активних продуктів у тканинах серця, у порівнянні з контрольною групою тварин. Вагоміші зміни даних показників спостерігались у тварин другої дослідної групи, які одержували додатково 25 % L-Glu до раціону.

Проаналізовано вплив біологічно активної кормової добавки гумілід на гематологічні та імунологічні показники крові поросят у період від народження до відлучення від свиноматок. Встановлено, що гумінова добавка викликала підвищення в межах фізіологічної норми кількості еритроцитів, лейкоцитів, сегментоядерних нейтрофілів, концентрації гемоглобіну, а також зростання комплементарної активності сироватки крові, фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів та нормалізацію кількості циркулюючих імунних комплексів у крові тварин. Зроблено висновок про те, що гумілід підвищує адаптаційну здатність організму, проявляє імуномодулюючі властивості та пролонговану дію.

З метою активації метаболічних процесів досліджено вплив добавки гумінової природи та аскорбінової кислоти на показники енергетичного і протеїнового обміну в крові поросят під час одного з найбільш критичних періодів онтогенезу і відлучення від матерів. В ході досліджень встановлено, що додавання до раціону поросят комплексу гумілід з аскорбіновою кислотою викликає активацію анаболічних (підвищення вмісту загального протеїну, активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази) і енергетичних процесів (зростання концентрації глюкози та активності лужної фосфатази) у плазмі крові у межах фізіологічної норми стосовно тварин, що утримувались на стандартному раціоні. Виявлено підвищення продуктивності та збереженості тварин дослідної групи стосовно контролю.

Висвітлено історичний шлях розвиту лабораторії біохімії адаптації та онтогенезу тварин, який розпочався від створення Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин у 1960 р. На початку свого існування вона діяла як лабораторія вищої нервової діяльності на чолі з завідувачем к. б. н., доцентом Медяником І. А. З 1962 р. її перейменовано на лабораторію нейрогуморальної регуляції, керівником якої був д. мед. н., професор Беркович Є. М. З 1963 р. лабораторію очолював д. біол. н., професор Скородинський З. П.; із 1972 р. - к. біол. н. Ганин М. Д.; з 1980 р. - д. біол. н., професор Головач В. М. Із 1988 по 2011 рр. лабораторію очолював академік НААН Снітинський В. В. У 1994 р. лабораторія була перейменована на лабораторію ендокринної регуляції, а з 2007 по 2011 рр. - на лабораторію живлення свиней. Із 2011 р. і до сьогодні це лабораторія біохімії адаптації та онтогенезу тварин. З 2011 по 2013 рр. обов'язки завідувача лабораторії виконувала к. біол. н. Бучко О. М. Із 2013 р. до сьогодні завідувачем лабораторії біохімії адаптації та онтогенезу тварин є д. біол. н. Іскра Р. Я.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*722

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ