Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14-52

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6 + Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.10-52

Рубрики:

Інфекція ран. Сепсис ран

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.035 + Р457.865

Рубрики:

Тромбоз і емболія судин кінцівок

Хірургічна патологія нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.86-5

Рубрики:

Хірургічна патологія кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробити методику оцінювання колатерального кровообігу у хворих з ішемією нижніх кінцівок. Обстежено 297 осіб віком 18 - 82 років. Проведено фізикальне обстеження, оксиметрію, лазерну фотоплетизмографію (ЛФПГ), УЗ-сканування, артеріографію, блокади стегнового та сідничного нервів, форсоване (3 мл/с) введення 20 мл інфузату у стегнову артерію з оцінкою темпів і рівня поширення відчуттів. У 106 хворих з ішемією II стадії діагностовано субкомпенсацію колатерального кровообігу, у 23 - початкову декомпенсацію. У 24 пацієнтів з ішемією IIIА стадії виявлено початкову, у 3 - розвинену декомпенсацію, у 4 з ішемією IIIБ стадії - початкову, у 28 - розвинену, у 2 - необоротну декомпенсацію, у 16 хворих з ішемією IV стадії - розвинену, у 53 - необоротну декомпенсацію. У разі субкомпенсованого і початково декомпенсованого колатерального кровообігу зберегли нижню кінцівку у 95,6 % випадків. Розвинена декомпенсація у 68,3 % пацієнтів дала змогу зберегти опорну функцію. Ліпші наслідки (83,3 %) давали реконструктивні операції. За необоротної декомпенсації лише у третині випадків вдавалося зберегти опорну функцію. У разі субкомпенсації колатерального кровообігу рекомендовано консервативне лікування, за початкової та розвиненої декомпенсації - реконструктивну операцію (коли немає умов або відмовляється хворий - непряму реваскуляризацію). Коли вони неефективні та в разі необоротної декомпенсації, доцільно провести ампутацію на рівні компенсованого колатерального кровообігу. Висновки: біль, гіпоксичні та некротичні зміни, тест на реактивну гіперемію, ЛФПГ, пробні блокади в комплексі дають змогу визначити ступінь декомпенсації

колатерального кровоообігу. Тактика лікування, що грунтується на результатах цих досліджень, забезпечує 89 % позитивних наслідків.

Оцінено ефективність втручань на нервових структурах у 198 пацієнтів за оклюзійних захворювань артерій нижніх кінцівок, у 68 з них здійснено блокаду стегнового, сідничного нерва, епідуральну анестезію, відкриту алкоголізацію сідничного нерва. Встановлено ефективність парціальної денервації у комплексному лікуванні хворих у випадку хронічної ішемії нижніх кінцівок II - IIIA стадії за неможливості їх прямої реваскуляризації з огляду на збереження функціонального резерву.

Мета роботи - дослідити стан стінок колатерального артеріального русла у хворих на хронічні оклюзуючі захворювання артерій нижніх кінцівок. Здійснено макро- і мікроскопічну оцінку стінок магістральних артерій та їх відгалужень на 56 ампутованих кінцівках. Висновки: у разі хронічної ішемії нижніх кінцівок склеротичні зміни та оклюзія в колатеральних артеріях виникають набагато повільніше і виражені меншою мірою, ніж у магістральних: у випадку атеросклерозу максимально вони були виражені на відстані 1 - 2 мм від місця відходження від магістралі, далі просвіт артерії залишався вільним. Особливістю уражень колатеральних артерій у хворих на цукровий діабет і артеріальну гіпертензію були стенози і оклюзії відгалужень на значній відстані від магістралі: максимально вони були виражені на відстані 20 - 50 мм від місця їх відходження від магістралі, в цьому разі звуження просвіту артерії досягало 70 - 90 %.

Проведено статистичний аналіз даних, одержаних під час дослідження кровонаповнення нижніх кінцівок хворих на ішемію. Здійснено оцінювання розходження між емпіричним і теоретичним розподілами кровонаповнення нижніх кінцівок за допомогою критерію Пірсона.

Обстежено 122 хворих та 29 осіб без ознак ішемії нижніх кінцівок. Оцінено клінічні прояви, проведено лазерну фотоплетизмографію, ультразвукове сканування, артеріографію, тест на реактивну гіперемію, пробні блокади стегнового та сідничного нервів, пробне внутрішньоартеріальне введення. Потрібно виділити передгангренозний стан і дві його градації: зворотний і незворотний. Основний діагностичний критерій - непульсуючий місцевий кровоплин, який при зворотній стадії під впливом блокад і проби на реактивну гіперемію може набути пульсуючого характеру, а при незворотній - не змінюється під їх впливом. При зворотній стадії передгангренозного стану абсолютно показано оперативне лікування або форсований лаваж артерій нижніх кінцівок. Незворотна стадія робить безперспективними всі спроби зберегти стопу.

Обстежено 130 хворих. У 53-х пацієнтів проводили форсоване внутрішньоартеріальне введення. У 35-ти осіб пунктували загальну стегнову артерію, у 18-ти - її катетеризували. Форсоване внутрішньоартеріальне введення - ефективний лікувально-прогностичний компонент комплексного ведення хворого на СДС, що дозволяє зменшити обсяг фармакотерапії та знизити частку високих ампутацій з 58,2 до 35,9 %.

Обследовано 130 больных. У 53-х пациентов проводили форсированное внутриартериальное введение. У 35 лиц пунктировали общую бедренную артерию, у 18-ти - ее катетеризировали. Форсированное внутриартериальное введение - эффективный лечебно-прогностический компонент комплексного ведения больного на СДС, что позволяет уменьшить объем фармакотерапии и снизить количество высоких ампутаций с 58,2 до 35,9% .

Висвітлено питання організації хірургічної допомоги та роботи хірургічного стаціонару. Розкрито особливості роботи медичного психолога з хворими хірургічного профілю. Подано інформацію про хірургічні операції і малоінвазивні технології. Розкрито основи анестезіології і реаніматології. Увагу приділено проблемам трансплантації і алопластики. Висвітлено загальні питання хірургічної інфекції. Детально розглянуто загальні питання клінічної онкології.

Невдачі хірургічного лікування облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок (ОАНК) можна пов'язати із недооцінкою змін місцевої гемодинаміки, зокрема у разі артеріальної гіпертензії (АГ). Мета роботи - дослідити стан дрібних м'язових артерій нижніх кінцівок (н/к) у разі АГ, його вплив на перебіг ОАНК і результати хірургічного лікування. Обстежено 281-го хворого на ОАНК та 52-х - на АГ. Хворі на ОАНК одержували пробне лікування: внутрішньовенно 4,2 г L-аргініну, внутрішньоартеріально (в/а) форсовано 20 - 80 мл інфузату (гепарин, пентоксифіллін, новокаїн), блокади стегнового та сідничного нерву. У разі АГ без ОАНК у 13-ти хворих відзначали парестезії, мерзлякуватість/жар у стопі, плоскостопість, гіпотонію м'язів, повільну (63,7 +- 1,3 с) реактивну гіперемію, стенози (до 40 - 45 %) артерій, низькоамплітудний або непульсуючий місцевий кровоплин. В I групі (97 осіб зі стабільним перебігом ОАНК) у 49-ти (50,5 %) відзначали АГ з неускладненим перебігом. Переважали (80,3 %) однорівневі оклюзїї клубово-стегнового або стегново-підколінного сегменту. Ефективність пробного лікування - 87,1 %, реактивна гіперемія - швидка (26,2 +- 0,4 с), місцевий кровоплин - пульсуючий. Реконструктивні операції проведено у 12-ти (12,4 %) хворих зі збереженням н/к понад 1 рік. В II групі (184 хворих з прогресуючим перебігом ОАНК) у 162-х (88,0 %) відмічали АГ з ускладненим перебігом. Переважали (83,7 %) багаторівневі ураження з дифузним стенозом/оклюзією гомілкових артерій. Ефективність пробного лікування - 9,5 %, реактивна гіперемія - повільна (106,3 +- 2,7 с), місцевий кровоплин - непульсуючий. Впродовж 2 міс 83 хворих перенесли високу ампутацію. Реконструктивні операції проведені у 17-ти хворих. Впродовж року 11 з них втратили ногу. У хворих на ОАНК та АГ виявлено склероз м'язових артерій, гіперплазію інтими. Висновок: АГ спричиняє ураження дрібних м'язових артерій н/к. Гіпертензійна артеріопатія запускає висхідний розвиток ОАНК і спричиняє синдром стопи гіпертоніка та незадовільні результати хірургічного лікування.

Оцінено ефективність і прогностичне значення форсованого внутрішньоартеріального введення (ФВАВ) лікарських засобів (ЛЗ) у комплексі лікування хворих з приводу хронічної ішемії тканин нижніх кінцівок (НК). В експерименті при блокаді магістрального кровотоку ФВАВ ЛЗ сприяло звільненню судин від агрегатів клітин і згортків крові; при ішемії II - IIIа ступеня - зумовлювало більш виражене клінічне покращання. Поява реактивної гіперемії стопи у строки понад 2 хв свідчила про безперспективність її збереження.

Мета роботи - порівняльна оцінка діагностичної цінності лазерної фотоплетизмографії та доплерівської флоуметрії в дослідженні кровопостачання стопи у хворих на хронічну ішемію нижніх кінцівок. Серед 29 осіб без ішемії високоамплітудний пульсуючий плин крові мали 28, низькоамплітудний пульсуючий - 1. За стабільної ішемії (49 пацієнтів) високоамплітудний пульсуючий плин крові мали 22, низькоамплітудний - 26, непульсуючий - 1. За прогресуючої ішемії (61 хворий) 7 мали низькоамплітудний пульсуючий плин крові, 54 - непульсуючий. Ці результати корелюють із результатами допплерівської флоуметрії. Отже, лазерна фотоплетизмографія - високоінформативний метод, що надає змогу оцінити стан кровопостачання стопи, визначити тип плину крові та перспективи збереження. Найінформативний показник - пульсуючий кровоплин. У разі прогресуючої ішемії його чутливість - 88,5 , специфічність - 96,6 %, прогностична цінність - 91,6 %.