Досліджено різні підходи до визначення ролі та місця інформаційного забезпечення в системі державного управління. Проаналізовано сучасні погляди фахівців щодо визначення сутності інформаційного забезпечення в системі державного управління, визначено їх позитивні сторони, а також зазначено недоліки та їх причини. Запропоновано застосувати новий підхід до визначення ролі та місця інформаційного забезпечення в системі державного управління на основі результатів детального аналізу існуючих поглядів науковців щодо його сутності та більш чіткого розуміння цієї наукової категорії, а також шляхи подальших наукових досліджень, що спрямовані на обгрунтування функціональних складових загального інформаційного процесу системи державного управління.

Проаналізовано існуючі підходи щодо моніторингу в системі державного управління як одного з видів інформаційного забезпечення, запропоновано його визначення, яке відповідає сутності процесу спостереження у складі інформаційного забезпечення системи державного управління. Обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення, а також необхідність взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення в системі державного управління.

Досліджено сучасні підходи науковців до визначення поняття інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері та обгрунтуванню напрямів подальшого розвитку цієї галузі знань. На підставі проведеного аналізу визначено позитивні сторони існуючих підходів до визначення поняття інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері, а також зазначено недоліки та їх причини. На основі кібернетичного принципу управління, який покладено в основу функціонування системи державного управління, зокрема і у воєнній сфері, запропоновано визначення сутності інформаційного забезпечення та його ролі та місця в такій системі. Обгрунтовано підхід до класифікації видів інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері та надано визначення його базових складових.

Досліджено існуючі підходи до інформаційно-аналітичного забезпечення як одного з видів інформаційного забезпечення в системі державного управління, наведено найбільш істотні з них. На підставі детального аналізу інформаційної сутності системи державного управління та кібернетичної моделі її реалізації запропоновано визначення, яке більш об'єктивно відповідає сутності процесу обробки інформації та прийняття рішення в системі державного управління. З'ясовано характерні особливості інформаційно-аналітичного забезпечення як виду, а також іншого виду інформаційного забезпечення - моніторингу, вказано на відмінності між ними та їх взаємозв'язок. Обгрунтовано роль та місце інформаційно-аналітичного забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління, наголошено на актуальній потребі в класифікації видів інформаційного забезпечення, яка на системному рівні враховує особливості та специфіку кожного виду інформаційного забезпечення при виконанні всього переліку завдань державного управління за кібернетичним принципом.

Проаналізовано існуючі підходи щодо моніторингу в системі державного управління як одного з видів інформаційного забезпечення, при цьому запропоновано його визначення, яке відповідає сутності процесу спостереження у складі інформаційного забезпечення системи державного управління у воєнній сфері. Обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення, а також необхідність взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері.

Проаналізовано існуючі підходи щодо інформаційно-аналітичного забезпечення як одного з видів інформаційного забезпечення в системі державного управління. На основі представлення послідовності процесів обробки і використання інформації та прийняття рішення в системі державного управління уточнено визначення поняття інформаційно-аналітичного забезпечення, зокрема у воєнній сфері, обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення у цій сфері у взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення.

Вивчено існуючі підходи щодо організаційно-управлінського забезпечення в системі державного управління. По-перше, на підставі аналізу інформаційної сутності державного управління та кібернетичної моделі системи його реалізації запропоновано нове визначення організаційно-управлінського забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління: організаційно-управлінське забезпечення (в інформаційному забезпеченні державного управління) - комплекс організаційно-розпорядчих та адміністративно-розпорядчих заходів, які реалізуються органами державного управління, їх керівництвом, зокрема шляхом документообігу, з метою формування (обгрунтування) і прийняття рішень, доведення їх до підлеглих, організації виконання та контролю. На основі уточненого визначення цього поняття, яке відповідає сутності процесу обробки інформації і використання та прийняття рішення в системі державного управління, обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення у взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення. Роль організаційно-управлінського забезпечення в державному управлінні полягає в обгрунтуванні і прийнятті управлінських рішень (на підставі своєчасно одержаних, достовірних та достатніх інформаційних ресурсів), доведення їх до підлеглих, організації виконання та контролю, а його місце визначається характером завдання щодо планування, організації та реалізації управлінського впливу на об'єкт (процес) державного управління, а також контролю за його дієвістю. Одержані результати, за умови їх впровадження у практику, дозволяють найбільш раціонально розділити сектори відповідальності та обов'язки виконавців у єдиному контурі державного управління. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обгрунтування та розкриття особливостей інших видів інформаційного забезпечення в системі державного управління та механізмів їх реалізації, що дозволить більш чітко зосередити зусилля інформаційної політики держави на удосконаленні інформаційної інфраструктури держави, зокрема в інтересах підвищення ефективності процесу державного управління.

Проаналізовано існуючі підходи щодо іміджевого забезпечення як одного з видів інформаційного забезпечення в системі державного управління. По-перше, на підставі аналізу інформаційної сутності державного управління та кібернетичної моделі системи його реалізації запропоновано нове визначення іміджевого забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління: іміджеве забезпечення в інформаційному забезпеченні державного управління - комплекс заходів, що здійснюється із застосуванням засобів масової інформації та комунікації для висвітлення діяльності системи державного управління, з метою формування позитивної громадської думки в суспільстві та на міжнародному рівні, а також сприяння зростанню престижу діяльності системи державного управління у вітчизняному соціумі. Потім на основі уточненого визначення цього поняття, яке відповідає сутності створення та подання позитивного образу як структурних елементів, так і самого інформаційного процесу в системі державного управління, обурунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення у взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення. Роль іміджевого забезпечення полягає в створенні та поданні (доведенні) позитивного характеру прийнятих управлінських рішень суб'єктами державного управління визначеним цільовим аудиторіям як щодо структурних елементів, так і самого інформаційного процесу (на підставі своєчасно отриманих, достовірних та достатніх інформаційних ресурсів), а його місце визначається характером завдання щодо відповідного інформаційного впливу на об'єкт (процес) такого управління. Одержані результати, за умови їх впровадження у практику, дозволяють найбільш раціонально розділити сектори відповідальності та обов'язки виконавців у єдиному контурі державного управління. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обгрунтування та розкриття особливостей інших видів інформаційного забезпечення в системі державного управління та механізмів їх реалізації, що дозволить більш чітко зосередити зусилля інформаційної політики держави на удосконаленні інформаційної інфраструктури держави, зокрема в інтересах підвищення ефективності процесу державного управління.

Проведено аналіз існуючих підходів щодо іміджевого забезпечення як одного з видів інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері (ВС). На підставі аналізу інформаційної суті державного управління та кібернетичної моделі системи його реалізації запропоновано нове визначення іміджевого забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління у ВС: іміджеве забезпечення в інформаційному забезпеченні державного управління у ВС - комплекс заходів, що здійснюються від імені держави із застосуванням засобів масової інформації і комунікації для висвітлення суті та результатів діяльності сил оборони з метою формування про них позитивної громадської думки в суспільстві і на міжнародному рівні, а також сприяння зростанню престижу системи державного управління у ВС у вітчизняному соціумі та за його межами. На основі уточненого визначення цього поняття, яке відповідає суті створення та подання позитивного образу як структурних елементів, так і самого інформаційного процесу в системі державного управління, обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення у взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення у ВС. Роль іміджевого забезпечення полягає у створенні та поданні (доведенні) позитивного характеру прийнятих управлінських рішень суб'єктами державного військового управління визначеним цільовим аудиторіям як щодо структурних елементів, так і самого інформаційного процесу (на підставі своєчасно одержаних, достовірних і достатніх інформаційних ресурсів), а його місце визначається характером завдання щодо відповідного інформаційного впливу на об'єкт (процес) такого управління. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обгрунтування та розкриття особливостей інших видів інформаційного забезпечення в системі державного управління у ВС та механізмів їх реалізації, що надасть змогу більш чітко зосередити зусилля інформаційної політики держави на удосконаленні інформаційної інфраструктури держави, зокрема в інтересах підвищення ефективності процесу державного військового управління.

Визначено та обгрунтовано види інформаційного забезпечення системи стратегічного керівництва силами оборони. Розглянуто сучасні підходи до інформаційного забезпечення та його ролі в системі державного управління. Обгрунтовано важливість динамічного інформаційного ресурсу, який дає змогу відповідним посадовим особам, які задіяні в усьому контурі державного управління у воєнній сфері, починаючи від Головнокомандувача ЗС України і до командира тактичної ланки військового управління, оперативно приймати відповідні рішення. Результати моніторингу ситуації (повільного, прискореного чи оперативного) як стану об'єктів управління (своїх військ та військ противника), так і обстановки навколо нього є головним джерелом інформації для оперативного прийняття рішень. Отже, моніторинг ситуації слід вважати одним із видів інформаційного забезпечення в системі стратегічного керівництва силами оборони.

Державне управління у воєнній сфері розглянуто як кібернетичний процес, в якому Верховна Рада України та Президент України справляють практичний, організуючий вплив держави на сукупний виконавчий орган, що включає всю вертикаль органів виконавчої влади, сили оборони, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації і громадян та громадські об'єднання України. На основі аналізу чинного законодавства України висвітлено загальну схему системи державного управління у воєнній сфері, зокрема стосовно заходів підготовки держави до оборони. Її розгляд засвідчує, що система державного управління у воєнній сфері (сфері оборони) має не відомчий, а загальнодержавний характер. Вона є складним утворенням з багатьма елементами та паралельно-ієрархічною структурою підпорядкованості і двома базовими контурами державного управління - регуляторним та процедурним, а об'єкт державного управління - рівень спроможностей сил оборони до захисту держави в разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Державне управління у воєнній сфері розглянуто як кібернетичний процес, в якому Верховна Рада України та Президент України справляють практичний, організуючий вплив держави на сукупний виконавчий орган, що включає всю вертикаль органів виконавчої влади, сили оборони, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації і громадян та громадські об'єднання України. На основі аналізу чинного законодавства України висвітлено загальну схему системи державного управління у воєнній сфері, зокрема стосовно заходів підготовки держави до оборони. Її розгляд засвідчує, що система державного управління у воєнній сфері (сфері оборони) має не відомчий, а загальнодержавний характер. Вона є складним утворенням з багатьма елементами та паралельно-ієрархічною структурою підпорядкованості і двома базовими контурами державного управління - регуляторним та процедурним, а об'єкт державного управління - рівень спроможностей сил оборони до захисту держави в разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Розглянуто сутність та особливість функціонування системи державного управління у воєнній сфері (сфері оборони) при підготовці держави до оборони. Державне управління запропоновано розглядати як послідовний кібернетичний процес. В цьому процесі визначено основні елементи такої системи - орган державного управління та виконавчий орган, об'єкти впливу та моніторингу. При такому підході видно, що Верховна Рада України та Президент України комплексно здійснюють практичний, організуючий вплив держави на сукупний виконавчий орган, який включає всю вертикаль органів виконавчої влади, сили оборони, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації і громадян та громадські об'єднання України. На основі аналізу чинного законодавства України окреслено загальну схему системи державного управління у воєнній сфері, зокрема на прикладі заходів підготовки держави до оборони, коли домінують планомірні, довготривалі, відносно статичні заходи, переважно мирного часу. Розгляд цієї схеми засвідчує, що система державного управління у воєнній сфері має не відомчий, а загальнодержавний характер. Вона є складним утворенням з багатьма елементами та паралельно-ієрархічною структурою підпорядкованості і двома базовими контурами державного управління - регуляторним та процедурним. При цьому органи державного управління, відповідно до повноважень, здійснюють державний моніторинг (контроль) у воєнній сфері, який доцільно поділити на три різновиди - загальний, поточний та оперативний. Об'єктом управління в цій системі державного управління має бути результативність процесу управління (завдяки реалізації заходів функціональної діяльності сукупного виконавчого органу), тобто об'єктом управління в період підготовки визначено рівень набуття необхідних спроможностей сил оборони.

Розглянуто сутність та особливості функціонування радіоелектронного захисту як складової інформаційного забезпечення системи державного управління у воєнній сфері. Державне управління пропонується розглядати як складний кібернетичний процес з багатьма складовими, в якому система державного управління у воєнній сфері має не відомчий, а загальнодержавний характер. В цьому процесі основними елементами такої системи є складові, які за своєю інформаційною природою реалізують повний перелік функцій державного управління у воєнній сфері. Однією з таких складових є радіоелектронний захист. На основі аналізу чинної структури системи виявлено її недоліки, визначено функції та завдання радіоелектронного захисту як складової інформаційного забезпечення системи державного управління у воєнній сфері. При цьому роль радіоелектронного захисту полягає в організації та проведенні комплексу заходів щодо гарантування стійкості роботи власних радіоелектронних складових інформаційних засобів, інформаційних систем та інших носіїв інформаційних ресурсів в складних умовах радіопротидії з боку противника та взаємного електромагнітного впливу.

Розглянуто новий науковий підхід до визначення сутності механізму системи державного управління (на прикладі воєнної сфери) та обгрунтовано його інформаційну природу. На основі аналізу чинного законодавства України запропоновано загальний підхід до системи державного управління у воєнній сфері. При цьому показано, що в основі механізму системи державного управління у воєнній сфері за кібернетичним принципом має бути комплексний інформаційний процес. Цей процес пронизує всі етапи, починаючи від управлінського рішення органу державного управління і закінчуючи результатами моніторингу про об'єкт управління (впливу) та продукування інформації для коригуючого управлінського впливу. Розгляд схеми засвідчує, що вона має не відомчий, а загальнодержавний характер і є складним утворенням з багатьма елементами та паралельно-ієрархічною структурою підпорядкованості та двома базовими контурами державного управління - регуляторним (по лінії Верховної Ради України) та процедурним (по лінії Президента України). При цьому організуючий вплив держави справляють Верховна Рада України та Президент України на сукупний виконавчий орган, що включає всю вертикаль органів виконавчої влади, сили оборони, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації і громадян та громадські об'єднання України. У такій структурі, у разі підготовки держави до оборони, об'єктом державного управління є рівень набуття необхідних спроможностей сил оборони. У випадку ведення оборони проти збройної агресії або нейтралізації збройного конфлікту в такій структурі об'єктом державного управління стає результат операцій (бойових дій) об'єднаних сил як форма досягнення державної політичної мети. Обгрунтовано відповідні висновки та визначено шляхи подальших досліджень питань державного управління у воєнній сфері.

Державне управління у воєнній сфері (сфері оборони) розглядається як кібернетичний процес, у якому практичний, організуючий вплив держави здійснюють Верховна Рада України та Президент України на сукупний виконавчий орган, що включає всю вертикаль органів виконавчої влади, сили оборони, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації і громадян та громадські об'єднання України. На основі аналізу чинного законодавства України висвітлено загальну схему системи державного управління у воєнній сфері, зокрема щодо заходів ведення оборони держави у разі збройної агресії проти неї. Її розгляд засвідчує, що ця система має не відомчий, а загальнодержавний характер. Вона є складним утворенням з багатьма елементами та паралельно-ієрархічною структурою підпорядкованості і двома базовими контурами державного управління - регуляторним (по нитці Верховної Ради України) та процедурним (по нитці Президента України). При цьому в умовах реальної воєнної загрози, коли здійснюється процес ведення оборони, принциповою особливістю системи державного управління у воєнній сфері є наявність у її структурі такого виконавчого елемента як міжвидове (міжвідомче) угруповання військ (об'єднані сили) з його керівним органом (Об'єднаний оперативний штаб), яке очолює Командувач об'єднаних сил. В такій структурі, у випадку ведення оборони проти збройної агресії або нейтралізації збройного конфлікту, об'єктом державного управління стає результат операцій (бойових дій) об'єднаних сил як форма досягнення державної політичної мети. При цьому показано, що в основі механізму реалізації кібернетичної системи державного управління у воєнній сфері має бути комплексний процес інформаційного забезпечення, який пронизує всі етапи, починаючи від управлінського рішення органу державного управління і закінчуючи результатами моніторингу про об'єкт управління (впливу) та створенням інформації для коригуючого управлінського впливу.

Один із найважливіших складників державотворчого процесу в Україні - діяльність державних органів і зацікавлених структур громадянського суспільства з питань гарантування національної безпеки, національних інтересів, складовою яких є воєнно-політичні інтереси: забезпечення миру, цілісності й недоторканості держави; зміцнення обороноздатності; євроатлантична інтеграція. Охарактеризовано зовнішньополітичні пріоритети України в умовах сучасних безпекових викликів. За 30 років незалежності вони пройшли значну еволюцію у формуваннях і положеннях головних документів держави. На певних відрізках цього етапу державницької історії влада, політичні сили, громадянське суспільство демонстрували розуміння важливості реалізації воєнно-політичних інтересів України. Проте лише російсько-українська війна, яка розпочалася 2014 р., виявила суттєві прорахунки в цій сфері та стала каталізатором реалізації воєнно-політичних інтересів держави. Досліджено шляхи удосконалення інформаційно-пропагандивного забезпечення у Збройних силах України в сучасних умовах. Охарактеризовано виклики для Української держави у спільній політиці безпеки й оборони Європейського Союзу.