Із застосуванням різних методів статистичного аналізу досліджено відведену позаклітинну імпульсну фонову активність (ФА) нейронних елементів блакитної плями (БП) щурів. У більшості нейронів імпульсні потоки ФА були стаціонарними з різним ступенем регулярності; нестаціонарну ФА спостережено у 17 % досліджених клітин. Статистичні параметри ФА нейронів БП відрізнялися великою різноманітністю. Розподіли міжімпульсних інтервалів (МП) більшості нейронів БП характеризувалися бі- або полімодальністю, вираженими певною мірою. За результатами серіального кореляційного аналізу тривалостей МП для стаціонарних і нестаціонарних імпульсних потоків виділено п'ять основних різновидів динаміки проходження МП у ФА нейронів БП.

На щурах досліджено зміни імпульсної фонової активності (ФА) нейронів блакитної плями (БП) після короткочасного та тривалого іммобілізаційного стресу. Оцінено розподіли нейронів БП за ступенем регулярності ФА, характером динаміки імпульсних потоків і формою гістограм міжімпульсних інтервалів (MII). Розраховано середні значення основних статистичних показників ФА. Як короткочасна, так і тривала іммобілізації призводили до майже дворазового зменшення середньої частоти фонових розрядів нейронів БП. Двогодинна іммобілізація викликала статистично вірогідні зміни в розподілі нейронів БП за ступенем регулярності; після більш тривалої (15-годинної) іммобілізації даний розподіл наближався до вихідного. Короткочасна іммобілізація істотно не впливала на динамічні характеристики нейронів БП; статистично вірогідні зміни формувалися лише після тривалого стресу. Після 15-годинної іммобілізації спостережено також значне збільшення кількості нейронів з полімодальним розподілом MII. Таким чином, стресорна дія призводить до помітних змін часових параметрів ФА нейронів БП; характеристики ФА цих нейронів є нейронними корелятами стану стресу.

Дослідами на наркотизованих котах доведено, що внутрішньовенне введення паратиреоїдного гормону (ПТГ) у дозі 5 од./кг викликає зміну статистичних характеристик імпульсної активності нейронів супраоптичного ядра (СОЯ) гіпоталамуса. Зіставлення графіків змінної частоти, гістограм розподілів міжімпульсних інтервалів, аутокорелограм та серійних кореляційних коефіцієнтів зразків активності, зареєстрованих до та після введення ПТГ, свідчить про істотну зміну часової організації імпульсних потоків, які генеруються цими нейронами під впливом гормону. Виявлено переважно збуджуючу дію ПТГ на нейрони СОЯ, зменшення ступеня згрупованості імпульсів їх фонової активності, а також залежність ефекту ПТГ від частоти фонової активності: підвищення активності було типовим для початково переважаючих "низькочастотних" нейронів, а її зниження - для "високочастотних". Обговорено можливі механізми зазначених змін.

Проведено комп'ютерний аналіз імпульсної фонової активності (ФА) нейронів медіального вестибулярного ядра (МВЯ) щурів у динаміці тривалої вібраційної дії. Показано, що вже після п'яти сеансів вібрації тривалістю по 2 год спостережено статистично вірогідні зміни деяких основних характеристик ФА нейронів МВЯ. Через 10 днів вібраційної дії в досліджуваній групі нейронів відбувалося більш ніж дворазове збільшення середньої частоти ФА та виявлялись істотні зрушення практично всіх статистичних параметрів ФА. Після 15-ти днів вібраційної дії спостережено виразну тенденцію щодо повернення показників ФА нейронів МВЯ до контрольних величин, імовірно, пов'язану з процесом адаптації.

Получено электрофизиологическое подтверждение данных морфологических исследований о существовании афферентных входов из предподъязычного ядра в голубое пятно продолговатого мозга. Показана определяющая роль предподъязычного ядра в формировании фоновой импульсной активности нейронов голубого пятна при кратковременном иммобилизационном стрессе.

Показано, что акустический и иммобилизационный стресс (в результате интенсивного (100 дБ) звукового воздействия в течение 2,5 ч и мягкой фиксации тела и конечностей в течение 2 ч соответственно) приводит к заметным изменениям характеристик фоновой импульсной активности нейронов ядер амигдалярного комплекса крыс. Модификации были более выражены в латеральном ядре амигдалы. Обсуждена возможная роль некоторых структур моноаминергических систем мозга в перестройке импульсной активности нейронов амигдалярного комплекса, связанной с развитием состояния острого стресса.

Проведен компьютерный анализ импульсной фоновой активности (ФА) нейронов правостороннего латерального вестибулярного ядра (ЛВЯ) крыс в норме и в условиях длительного вибрационного воздействия. После 5-ти и 10-ти дней с сеансами вибрации длительностью 2 ч наблюдались статистически достоверные изменения средней частоты импульсации нейронов ЛВЯ. Через 10 и 15 дней вибрационных воздействий в исследованных выборках обнаруживались достоверные изменения в распределениях нейронов ЛВЯ по степени регулярности и динамическим типам ФА. После 15-ти дней вибрационного воздействия отмечалась тенденция к возвращению среднегруппового значения частоты импульсации к исходному уровню.