Розкрито погляди вчених Харківської лінгвістичної школи на системний характер мови в працях з історичної фонетики східнослов'янських мов та досліджено практичне втілення цих поглядів. Розуміння вченими Харківської лінгвістичної школи системного характеру фонетичних змін зумовило пошук зв'язку між ними, намагання виявити однорідні фонетичні закони, що об'єднані спільною причиною і діють у певний період історії мови, на що й звертає увагу авторка статті. Розглянуто також питання про актуальність і важливість досліджень вчених про системний характер мови, які зберегли свою цінність для мовознавства ХХ ст. - початку XXI ст.

Представлено лінгвоісторіографічне дослідження питання системності мови в європейському генетичному мовознавстві ХІХ – початку ХХ ст. Розкрито погляди європейських лінгвістів ХІХ – початку ХХ ст. на системний характер мови, встановлено джерела цих поглядів, виявлено роль мовознавців зазначеного періоду в обґрунтуванні системного підходу до мови. Відповідне коло питань досліджено максимально повно, ураховуючи еволюцію поглядів учених на розглядувану проблему. Основну увагу в дисертації приділено вченню про системність мови в студіях мовознавців ХІХ – початку ХХ ст. (Ф. Боппа, Я. Грімма, Р. Раска, О. Х. Востокова, А. Шлейхера, М. І. Греча, Ф. І. Буслаєва, І. І. Срезневського, М. О. Максимовича, Я. Ф. Головацького, О. О. Потебні, П. Г. Житецького, М. О. Колосова, А. Лескіна, Г. Остгофа, К. Бругмана, Г. Пауля, П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, М. М. Дурново, Ф. де Соссюра, І. О. Бодуена де Куртене, В. О. Богородицького, А. Ю. Кримського, К. Т. Німчинова, П. О. Бузука та ін.), які теоретично й практично розкривали системні властивості мови в працях з історичної фонетики індоєвропейських мов.