На підставі аналізу творів кримських істориків, матеріалів архівів і досліджень висвітлено аспект зародження кримськотатарської історіографії у контексті золотоординської літератури, її розвитку у складі придворної літератури Кримського ханства та поступового загасання в Османській імперії наприкінці XVIII - XIX ст. Досліджено проблему фольклорних коренів письмової історичної традиції Золотої Орди та форм участі фольклору у розвитку історичної прози Кримського ханства. Виявлено паралелі між історичною прозою та сучасною їх кримськотатарською придворною поезією, історичною прозою інших народів (турецькою, узбецькою, перською, російською). Приділено увагу проблемам літературного канону та вияву авторської індивідуальності у творах національної історіографії. Здійснено спробу наукової періодизації розвитку кримськотатарської історичної прози XV - XVIII ст. Виділено три періоди, відповідно до яких розглянуто літературно-культурний процес у Кримському ханстві. Охарактеризовано основні особливості поетики національних історичних творів. Проаналізовано зміни, що відбулися у даній прозі протягом XV - XVIII ст.

Розглянуто особливості нового рукопису "Історії Челебі Акая", виявленого в Бібліотеці раритетних творів Стамбульського університету 2014 р. Новий рукопис звірено з чотирма відомими списками історичного твору Челебі Акая, які зберегаються в Бахчисараї, Києві, Санкт-Петербурзі та Каїрі. До звірки залучені також 3 стамбульські списки "Семи планет" Мухаммеда Різи та унікальний рукопис "Умдет аль-ахбар" Абдульгаффара Киримі. У ході дослідження з'ясовано час написання твору (1754) й ім'я автора (Абдуррахман б. Мухаммед аль-Хальветі), встановлено дві відомі нині авторські редакції цього твору.