Мета роботи - дослідження стану діагностики аномального відходження лівої коронарної артерії від легеневої артерії (АЛКАЛА) в Україні та ефективності розробленого алгоритму діагностики даної вади серця. Тридцять сім хворих з АЛКАЛА були прооперовані в ДУ "Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії (НПМЦДКК) МОЗ України" у 2003 - 2013 рр. Проведено аналіз діагнозів, які були встановлені пацієнтам при скеруванні у лікувальний заклад з різних регіонів України. Для виявлення найбільш типових діагностичних ознак АЛКАЛА проводили аналіз анамнестичних даних та вивчення медичних карт хворих. Дослідження показало, що вірний діагноз був встановлений лише 7 (18,9 %) хворим. У 27 (79,4 %) випадках встановлено хибний діагноз. Найчастіше серед помилкових діагнозів були дилатаційна кардіоміопатія - у 7 (25,9 %) пацієнтів та міокардит - у 5 (18,5 %) хворих. У 4 (14,8 %) пацієнтів помилково було встановлено діагноз вродженої мітральної недостатності, у 4 (14,8 %) - дефект міжшлуночкової перетинки, у 3 (11,1 %) - коарктацію аорти. Висновки: діагностика АЛКАЛА в Україні є малоефективною. Збільшення кількості виявлених пацієнтів з АЛКАЛА протягом останніх років свідчить про ефективність розробленого в НПМЦДКК МОЗ України алгоритму діагностики.

Вперше оптимізовано застосування методів діагностики та визначено чіткі критерії, що дозволяє ефективно виявляти аномальне відходження лівої коронарної артерії від легеневої артерії (АЛКАЛА). Доведено високу ефективність хірургічної корекції аномальне відходження коронарних артерій від легеневої артерії (АКАЛА) шляхом аналізу динаміки змін показників функціонального стану міокарда лівого шлуночка на до- та післяопераційному етапі за допомогою додаткових методів обстеження. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування АКАЛА та визначено фактори ризику госпітальної летальності й ускладненого перебігу післяопераційного періоду. За допомогою методу бінарної логістичної регресії створено математичну модель прогнозування ризику ускладненого післяопераційного перебігу, яка має високу достовірність, чутливість та специфічність. Одержано дані щодо ефективності застосування вдосконаленого методу подовження коронарних артерій під час хірургічної корекції АЛКАЛА та доведено безпечність та ефективність цього методу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.365.112

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.345.1-99 + Р733.457.365.112 + Р731.15

Рубрики:

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах у дітей

Фізичний розвиток дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - определить оптимальную тактику хирургической коррекции гипоплазии дуги аорты и дефекта межжелудочковой перегородки (ДМЖП) у младенцев на основе сравнения непосредственных и отдаленных результатов одно- и двухэтапного лечения. С 2010 по 2019 г. в ведущих кардиохирургических учреждениях Украины: ГУ "Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины" и ГУ "Научно-практический медицинский центр детской кардиологии и кардиохирургии МЗ Украины" - 138 пациентам в возрасте до одного года проведено хирургическое лечение гипоплазии дуги аорты в сочетании с ДМЖП. Пациентов разделили на две группы: I - 66 (47,8 %) больных, которым выполнили одноэтапную коррекцию ДМЖП и пластику дуги аорты; II - 72 (52,2 %) пациента с двухэтапным лечением, которым на первом этапе выполнили пластику дуги аорты и суживание легочной артерии, на втором этапе - закрытие ДМЖП. Общая госпитальная летальность составила 3,6 % (n = 5). В I группе госпитальная летальность составила 3,0 % (n = 2), во II группе - 4,2 % (n = 3), однако эта разница статистически недостоверна (p >> 0,05). Период наблюдения составил от 1 месяца до 11 лет. Летальность в отдаленном периоде - 0 %. У 6 (9,1 %) пациентов I группы и у 10 (13,9 %) больных II группы в послеоперационном периоде развился рестеноз на дуге аорты, однако эта разница статистически недостоверна. У 2 пациентов II группы (2,8 %) обнаружена компрессия трахеи и левого главного бронха. Решунтов ДМЖП, которые требовали бы повторной пластики дефекта, не было. Выводы: как одноэтапная, так и двухэтапная тактика хирургического лечения гипоплазии дуги аорты в сочетании с ДМЖП эффективна и безопасна у младенцев с хорошими результатами в непосредственном и отдаленном периоде. При выборе тактики лечения необходимо учитывать степень и протяженность гипоплазии дуги аорты. Одноэтапная коррекция более приемлема у младенцев с гипоплазией сегмента С дуги аорты или всех сегментов дуги аорты. Этапная тактика может быть использована при гипоплазии сегментов В и А дуги аорты.