Розроблено напрями реалізації власності на сільськогосподарські угіддя. Наведено пропозиції щодо їх ефективного використання в аграрних підприємствах. Визначено економічний зміст земельних відносин та категорій, які характеризують сфери та форми їх прояву. Розкрито суть відносин суб'єктів господарювання та їх зв'язку з відносинами власності на сільськогосподарські угіддя, розглянуто результати їх використання. Досліджено соціально-економічний потенціал різних форм власності на землю та відповідних їм форм господарювання. Здійснено аналіз регіональних особливостей реалізації власності на сільськогосподарські угіддя та економічної ефективності їх використання в аграрних підприємствах. Удосконалено методики розрахунку ціни землі й оцінювання форм власності на землю у соціальному й екологічному аспектах. Визначено критерії та розміри орендної плати на землю, удосконалено методику її економічного оцінювання. Запропоновано напрями державного регулювання земельних відносин в Україні.

Розглянуто інвестування як різновид економічної діяльності. Висвітлено сутність і види інвестицій, етапи інвестування, класифікацію інвестиційних інструментів, вплив макроекономічних факторів на інвестиційну діяльність. Подано інформацію про інвестиційні ринки й угоди за цінними паперами, структуру фондових бірж, види вартості звичайних акцій, привілейовані акції, конвертовані цінні папери, інвестиційні стратегії щодо операцій з облігаціями. Увагу приділено оцінюванню вартості та дохідності фінансових інструментів, аналізу цінних паперів, фондовим індексам, альтернативним способам інвестування, принципам побудови й управління інвестиційним портфелем.

Проаналізовано доцільність використання фондового індексу ПФТС як індикатора розвитку економіки України. Мета дослідження - встановлення рівня кореляційного зв'язку між динамікою фондового індексу ПФТС та основними макроекономічними показниками за 2002 - 2009 рр. з наступним розрахунком коефіцієнтів детермінації.

Проаналізовано перспективи інвестування у промисловий сектор економіки України. В основу дослідження покладено аналіз динаміки дивідендних виплат і рентабельності власного капіталу підприємств, що становлять розрахункову корзину індексу ПФТС. Підхід зумовлений тим, що названі підприємства належать до локомотивів вітчизняної економіки, а їх акції є однією з основних складових фондового ринку. Крім того, саме дивідендні виплати визначають привабливість звичайних акцій для індивідуальних (портфельних) інвесторів, а показник рентабельності власного капіталу визначає здатність емітентів забезпечити виплату поточного доходу за емітованими цінними паперами з фіксованим доходом.

Встановлено відсутність за сучасних умов єдиного ставлення серед економістів-теоретиків та економістів-практиків до структури та функціонування передавального (трансмісійного) механізму грошово-кредитної політики. Визначено на сучасному етапі розвитку особливості реалізації грошово-кредитної політики Федеральної Резервної Системи США, Європейського Центрального Банку, Банком Японії і Банком Англії у вигляді використання кількісного пом'якшення та зниження процентних ставок, направлених у короткостроковій перспективі на стимулювання зростання виробництва та зайнятості за стабільних цін. За результатами економетричного моделювання кількісно оцінено вплив основних елементів передавальних (трансмісійних) механізмів на показники реального сектора виробництва, зайнятість і цінову стабільність. З огляду на результати дослідження зроблено застереження, що не варто перебільшувати роль монетарних чинників як основних факторів впливу на цінову стабільність і економічну активність. Запропоновано основні напрями впливу з метою забезпечення зростання економічної активності на фоні цінової стабільності в Україні.

Висвітлено сучасний досвід реалізації центральними банками розвинутих країн світу власної грошово-кредитної політики. Проаналізовано вплив часових лагів на цінову стабільність і витрати на особисте споживання на основі побудови регресивних і векторних авторегресійних моделей. Розглянуто трансмісійний механізм як основу реалізації грошово-кредитної політики. Зазначено, що відсутність серйозних доказів негативних наслідків дефляції й ефективності використання традиційного режиму грошово-кредитної політики дозволяє обгрунтувати основні напрями реформування останньої на основі застосування режиму "емісійного золотого стандарту".