Досліджено компаративістську перспективу особливостей регіоналізації країн Вишеградської групи з виявленням впливу процесу набуття ними повноправного членства у ЄС. Доведено, що чітко артикульована перспектива вступу у ЄС стала потужним каталізатором для проведення регіоналізації, стимулювавши пришвидшення необхідних перетворень, дисциплінувавши країни-кандидати, зменшивши внутрішній опір і дозволивши уникнути надмірних та невиправданих зволікань. Утім його вплив не мав цілісного й всеосяжного характеру, а був нерівномірним і фрагментарним. Аргументовано, що роль ЄС у ході регіоналізації країн Вишеградської групи варіювалася від того, який з сегментів регіоналізації зазнавав трансформаційних перетворень. Виявлено амбівалентний характер впливу ЄС з огляду на відсутність чітких критеріїв та узгодженої моделі регіоналізації, що часто перетворювало його вимоги на нормативний орієнтир. Обгрунтовано тезу що специфіка внутрішньодержавного контексту вишеградських країн позначилася на процесі регіоналізації, посилюючи або обмежуючи вплив ЄС.