Висвітлено основні проблеми менеджменту: переоцінку попиту, недооцінку конкуренції, перевантаження потужностей, неефективну рекламу, зниження темпів продажу, нерезультативну мотивацію працівників тощо. Розглянуто засоби ефективної протидії. На підставі узагальнення досвіду успішних західних компаній запропоновано комплекс прийомів для запобігання або усунення проблем.

Викладено теорію управління на основі дослідження особливостей сучасного ділового життя. Запропоновано шляхи розв'язання основних проблем прийняття рішень: баланс інтуїції та розрахунку, диктатури та лідерства, стратегічних і тактичних пріоритетів, еволюційного та революційного у відтворенні управлінської схеми підприємства. Розглянуто інструментарій прийняття рішень і засобів контролю виконання. Висвітлено прийоми опанування основних якостей та вмінь, небхідних сучасному менеджеру для вдосконалення управлінської майстерності.

Розглянуто похідні фінансові інструменти з точки зору їх структури, переваг і ризиків, механізм здійснення деривативних інструментів. Досліджено, якими простими способами фінансова інженерія може бути застосована для зменшення непевності та покращання рентабельності. Проаналізовано податкові аспекти застосування деривативів, менеджмент правових ризиків, охарактеризовано ісламську банківську систему.

Рассмотрены производные финансовые инструменты с точки зрения их структуры, преимуществ и рисков, механизм осуществления деривативных инструментов. Исследовано, какими простыми способами финансовая инженерия может быть применена для уменьшения ненадёжности и улучшения рентабельности. Проанализированы налоговые аспекты применения деривативов, менеджмент правовых рисков, охарактеризирована исламская банковская система.

На засадах теорій романтичної іронії Ф.Шлегеля, а також модерністької (Ф.Ніцше) та постмодерністської теорій (Ж.Бодрійяр, У.Еко, Р.Рорті), висвітлено питання розмежування риторичного та поетикального її типів і проаналізовано їх вплив на різні рівні структури літературного тексту. Досліджено та описано види структурних трансформацій іронічного тексту. Головну увагу приділено проблемі втілення авторської іронічної установки на рівні окремих елементів художнього твору. Зроблено висновок щодо значної ролі іронії як світоглядного компоненту психології творчості, її потенціалу як структуротвірного чинника.

Стверджено, що, незважаючи на неісторичність постмодернізму, проголошену Ф. Джеймісоном, та описаний Ж.-Ф. Ліотаром крах метанаративів, котрі мали б обгрунтовувати традиційне розуміння національних відмінностей, у постмодерній літературі кіберпанку спостерігаємо наявність великої кількості національних маркерів. Тому національне не лише не зникає зі сторінок постмодерних текстів, а й гіпертрофується. Втім, національні маркери в аналізованих романах Вільяма Гібсона та Ніла Стівенсона функціонують як стереотипи, що вказують на вже відсутні історії, перетворюючи їх на мозаїчні колажі розрізнених елементів.

Із відстані у двадцять років відображено полеміку, що вирувала після першої публікації книги. Авторський метод інтерпретації соціально-політичних причин ідеологізуючого шевченкознавства та погляд на класичні тексти Т.Г. Шевченко виявляє ефект бомби в українському літературознавстві, обумовлює дискусію, яка переростає в «битву за святиню», скандал з адептами канону Великого Кобзаря. В контексті додано добірка літературної критики та публіцистики щодо полеміки.