Проаналізовано провідні художньо-естетичні тенденціїпершої третини XX ст, що стали важливим стилеутворювальним фактором творчих пошуків Шимановського, виявлено особливе місце камерно-інструментальних жанрів у його творчому доробку. Стиль композитора "акумулював" різні традиції, пошуки та варіанти стилістики. Хоча кожен з періодів творчості Шимановського має власну специфіку, завжди зберігаються стабільні риси стилю творів автора. Досліджено твори для скрипки і фортепіано, а також два квартети, які відображають головні етапи творчої еволюції композитора.

Визначено динаміку активності реніну, ангіотензинперетворюючого ферменту та концентрації альдостерону в плазмі крові здорових новонароджених дітей на першому тижні після народження. Одержано нормативні значення показників, що вивчалися. У результаті досліджень виявлено суттєву функціональну напруженість ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що має важливе значення для оптимального перебігу адаптаційних та анаболічних процесів на самому початку постнатального розвитку.

Розкрито маловідомі сторінки генеалогії, життєвого та творчого шляху представників трьох видатних музичних родин, насамперед К. Шимановського, Генр. Нейгауза та Ф. Блюменфельда у зв'язках з їх малою батьківщиною - Київщиною і Херсонщиною. Висвітлено актуальність і всесвітнє значення творчої та педагогічної спадщини цих майстрів. Розглянуто неопубліковану кореспонденцію та фотографії з кола родини Блюменфельдів (Нейгаузів, Пшишиховських) у зібранні Архіву польських композиторів Бібліотеки Варшавського університету. Подано інформацію про Тимошівку й інші села та міста Потясминня, з якими пов'язана доля К. Шимановського, від заснування до 80-х рр. XIX ст. Описано концепцію висвітлення феномену родини Нейгаузів на сторінках "Української музичної енциклопедії". Увагу приділено особливостям творчої співдружності К. Шимановського та Генр. Нейгауза.