Проведено теоретичне узагальнення та розв'язано завдання щодо визначення селекційної цінності господарських ознак сучасного генофонду квасолі звичайної за мінливих кліматичних умов. Розглянуто питання успадкування та мінливості гібридного матеріалу ранніх поколінь. Проведено комплексне вивчення закономірностей прояву та мінливості цінних господарських ознак у сучасного генофонду. Установлено їх взаємозв'язки залежно від метеорологічних умов вирощування. Вивчено поліморфізм господарсько цінних ознак і на підставі результатів проведених досліджень виділено нові джерела цінних господарських ознак, важливих для селекційної практики. Проведено ідентифікацію сучасного генофонду за морфобіологічними ознаками та сформовано три ознакові колекції: урожайності та стійкості до хвороб, придатності до механізованого збирання та ранньостиглості покращаного амінокислотного складу з високим вмістом білка та розварюваності насіння. Створено новий селекційний матеріал квасолі звичайної, який має ознаки адаптивності та цінні господарські ознаки. Новий сорт "Отрада" проходить Державне сортовипробування.

Вивчено сортозразки квасолі звичайної за ознаками: висота прикріплення нижнього ярусу бобів на рослині та висота рослини. Виділено стабільний вихідний матеріал для досить вагомого напряму селекції як придатність до механізованого вирощування. Рекомендовано добирати вихідний матеріал, як джерело за висотою прикріплення нижнього ярусу бобів на рослині та висотою рослини з України, Словаччини, Мексики, Німеччини, Азербайджану та Іспанії.

Показано рішення плоскої вісесиметричної задачі теорії пластичності в аналітичному вигляді. Має місце асиметричний розподіл напруг у зоні деформування.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.7-317

Рубрики:

Квасоля

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Доведено, що економічна стабільність кожної держави неможлива без фінансово-економічної стійкості промислових підприємств. Саме через це виняткової актуальності за сучасних умов нашої країни набувають питання фінансової врівноваженості. Зазначено, що результати сучасних емпіричних досліджень надають змогу стверджувати, що найбільш продуктивною в цьому аспекті є методика дискримінантного аналізу, що грунтується на прийомах емпірично-індуктивного оцінювання та використанні економетричного моделювання.

Зазначено, що на сучасному етапі економічного розвитку постає проблема управління фінансово нестабільними підприємствами. Наголошено, що для успішного управління й виходу підприємств із фінансово-економічної кризи необхідна ефективна система антикризового управління, яка передбачає випереджальну діагностику кризового стану підприємства та механізми фінансової стабілізації. Діагностику кризового стану промислового підприємства розглянуто як один із напрямів економічної діагностики, що тісно пов'язана з діагностикою загрози банкрутства. Зроблено висновок, що роль скорингу під час дослідження платоспроможності підприємств набуває особливої актуальності. Виявлено перспективи скорингового механізму з метою запобігання банкрутсву у процесі антикризового управління на підприємстві. Зауважено, що всі промислові підприємства постійно перебувають під впливом несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників, тому за умов посилення економічної та геополітичної кризи прогнозування ймовірності банкрутства та вжиття заходів із його запобігання є дуже важливими для подальшої діяльності будь-якого підприємства. Акцентовано, що питання ж визначення ймовірності банкрутства металургійних підприємств постає особливо гостро, оскільки кількість збанкрутілих підприємств зростає.

Висвітлено проблеми формуванням антикризового управління на промислових підприємствах України за сучасних умов. Розглянуто теоретико-методичні засади антикризового управління, досліджено передумови, механізми виникнення та розвитку кризових ситуацій на промисловому підприємстві. Запропоновано використовувати реструктуризацію як антикризове знаряддя керування. Акцентовано, що застосування антикризового моніторингу при формуванні антикризової стратегії окреслює вектори вчасного коригування, а також надає змогу мінімізувати економічні втрати та запобігати негативним наслідкам. Зазначено, що практична реалізація запропонованих методичних підходів щодо удосконалення сучасних інструментів антикризового управління промисловим підприємством сприяє забезпеченню стабільності діяльності суб'єктів господарювання, уможливлює швидку адаптацію суб'єктів господарювання до сучасних змін, а також сприяє підвищенню наукової обгрунтованості при прийнятті ними управлінських рішень та переведенню антикризових управлінських рішень до царини превентивного керування, що істотно підвищує ефективність роботи промислових підприємств в цілому.

Розглянуто інноваційні механізми управління корпоративними інтеграційними процесами підприємств. Розкрито концептуальні засади управління інноваційним розвитком підприємства, розглянуто його індустріальну та постіндустріальну сутність. Визначено теоретичні принципи та науково-практичні підходи до економічної інтерпретації процесу інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. Досліджено інноваційне домінування як фундаментальну основу росту підприємства в умовах сучасного реформування економіки. Викладено теоретико-прикладні аспекти та результати діагностики ефективності управління потенціалом підприємства. Увагу приділено стейкхолдер-аналізу як інструменту ефективного управління проектами в умовах інтеграції України до європейського та світового бізнес-простору. Викладено практичні рекомендації з удосконалення управління потенціалом підприємства в умовах неоіндустріалізації економіки. Висвітлено механізми збалансованого інноваційного розвитку підприємств.

Висвітлено проблеми формування антикризового управління. Обґрунтовано, що антикризове управління - це економічна категорія, що відображає механізм порядку подолання кризових подій, які складаються з ряду підсистем. Запропоновано класифікацію криз, що передбачає систематизацію факторів за широким колом ознак. Розвинуто теоретичні основи та методичні підходи до вибору та використання ефективних внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємств, які відповідають масштабу кризового стану товаровиробника. Запропоновано організаційно-економічний механізм антикризового управління, який базується на оптимізації принципів управління, варіативності методів діагностики ймовірності банкрутства, використанні методології стратегічного менеджменту та наступальної тактики. На основі аналізу методів та моделей дослідження ймовірності виникнення кризи виявлено, що ефективним вирішенням є застосування методу Дж. Аргенті. На підставі комплексного аналізу роботи металургійних підприємств розроблено концептуальні підходи до встановлення причинно-наслідкового зв'язку зовнішніх і внутрішніх факторів з економічними результатами функціонування металургійних підприємств. Здійснено прогнозування можливості настання банкрутства металургійних підприємств з урахуванням динаміки та ступеня кризових впливів. Обґрунтовано, що дієвим інструментом антикризового менеджменту є скоринг. На основі скорингу розроблено інструменти антикризового управління.