Описано принципи гомеопатії, проаналізовано її роль у сучасній лікарській практиці. Висвітлено історію світової та вітчизняної гомеопатії, методологію гомеопатичного обстеження. Наведено класифікацію симптомів в гомеопатії, критерії їх вибору для пошуку ліків та потенції гомеопатичного препарату. Розглянуто питання застосування гомеопатичного методу в сучасних напрямках біологічної терапії, основні гомеопатичні препарати для лікування хворих з гострими респіраторними захворюваннями, алергічними станами та вегетативними дистоніями.

Описаны принципы гомеопатии, проанализирована ее роль в современной врачебной практике. Освещены история мировой и отечественной гомеопатии, методология гомеопатического обследования. Приведены классификация симптомов в гомеопатии, критерии их выбора для поиска лекарств и потенции гомеопатического препарата. Рассмотрены вопросы применения гомеопатического метода в современных направлениях биологической терапии, основные гомеопатические препараты для лечения больных с острыми респираторными заболеваниями, аллергическими состояниями и вегетативными дистониями.

Розглянуто вплив умов ведення вогневого контакту, особливості та фактори, які знижують ефективність ведення вогневого контакту. Наведено результати експериментальної частини і наведено практичні рекомендації з використання вогнепальної зброї працівниками міліції за оперативної обстановки.

Мета дослідження - визначити психоневрологічні особливості у студентів Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця з клінічними виявами вегетативних дисфункцій. Проведено тестування 59-ти (28 чоловіків та 31 жінки) студентів 4-го курсу стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (основна група) за Міннесотським багатофакторним особистісним опитувальником (The Minnesota Multiphasic Personality Inventory (MMPI)). Як контрольну групу протестовано 15 (7 чоловіків та 8 жінок) студентів без ознак вегетативних дисфункцій. У студентів з вегетосудинною дистонією виявлено вірогідне підвищення середнього показника за шкалою F ((80,00 +- 2,16) бала). Середній T-бал за 8-ю шкалою в основній групі був значно підвищеним ((73,0 +- 1,98) бала), а за 6-ю шкалою - близьким до підвищення ((67,00 +- 1,85) бала). Вірогідне підвищення середніх показників за шкалами 9 та 5 зареєстровано переважно у чоловіків ((76,00 +- 2,16) і (76,00 +- 1,55) бала відповідно). Найчастіше T-бал понад 70 фіксували за шкалами 4, 6, 8 та 9. Висновки: встановлено вірогідні відмінності результатів нейропсихологічного тестування студентів-медиків з клінічними виявами автономних дисфункцій у порівнянні з контрольною групою. Під час дослідження за допомогою MMPI виявлено значну кількість осіб з перевищенням T-бала (понад 70) за шкалами F, 8 та 9. Зареєстровано наявність подвійних кодів 89/98, 78/87, 69/96 та 49/94 у всіх студентів основної групи. Нейропсихологічне обстеження шляхом тестування за MMPI надає змогу визначити групу ризику з ранньою діагностикою автономних дисфункцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063-4

Рубрики:

Вегетативні неврози (вегетативна дистонія). Вегетативна дисфункція

Шифр НБУВ: Ж25223 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У досліджені проведено нейропсихологічне тестування студентів 4 курсу Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Використовувався Міннесотський багатофакторний особистісний опитувальник (ММРІ) і стандартний опитувальник для визначення вегетативного тонусу за О. М. Вейном. Під час психологічного тестування було виявлено переважання гіпоманіакальних, параноїдальних та шизоїдних тенденцій. У половини обстежених T-бал по 9 шкалі ММРІ був підвищеним. Також домінували подвійні коди 49/94, 69/96, 89/98 та 78/87. Більш виразна психологічна акцентуація відмічалась у іноземців. Під час оцінки тонусу автономної нервової системи виявлено переважання симпатикотонії. Змінений АТ (сумарно у 93 % обстежених) і синдром вегетативної дистонії в анамнезі (88 %) підтверджують зв'язок результатів психологічних досліджень з наявністю автономних дисфункцій.

Проаналізовано 4 клінічні випадки синдрому Гійєна - Барре у двох жінок та двох чоловіків, які перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №6. У перших двох випадках короткий курс (2 тиж) стаціонарного лікування був пов'язаний із загальним середньої тяжкості станом пацієнтів, у яких симптоми обмежувалися порушеннями руху та чутливості у кінцівках. Слабкість у кінцівках і порушення ходи розвивалися поступово. Хворі зверталися до невролога не відразу після появи скарг. Електронейроміографічне обстеження мало вирішальне значення для встановлення діагнозу в цих випадках. У двох спостереженнях захворювання розвинулося після перенесених вірусних інфекцій, в одному випадку - на тлі перенесеного оперативного втручання після травми, в іншому випадку етіологію не визначено. У третьому і четвертому випадках його перебіг був тяжким. Характерними були скарги з залученням черепної іннервації, зокрема, на порушення ковтання. Тяжкість стану швидко наростала з розвитком периферичного тетрапарезу до тетраплегії та неефективності зовнішнього дихання. Стан свідомості пацієнтів майже не порушувався, і навіть за масивного ураження черепних нервів хворі були доступні контакту через збережені рухи очима або пальцями стоп чи кистей. Під час вибору методу лікування да даних умовах більш доступним було застосування імуноглобуліну людини (Біовен). Препарат слід призначати на ранній стадії захворювання. Стаціонарне лікування у тяжких випадках тривало понад 3 міс. Окрім штучної вентиляції легень, вирішальне значення для сприятливого прогнозу мали масаж, зміни положення тіла кожні 1 - 2 год, лікувальна фізкультура, заняття з логопедом, міостимуляція, ампліпульс-терапія. Вкрай важливою була психотерапія: боротьба з депресією, психологічна підтримка і формування позитивної мотивації у хворого.

Мета роботи - оцінити клінічні, лабораторні та функціональні показники пацієнтів з діагнозом раннього церебрального атеросклерозу в умовах неврологічного відділення. Ретроспективно проаналізовано історії хвороби 241 пацієнта (117 (49 %) жінок та 124 (51 %) чоловіків) з діагнозом раннього атеросклерозу та дисциркуляторної енцефалопатії II - III ступеня, даними загальних аналізів крові та сечі, біохімічного дослідження крові, коагулограми, магнітно-резонансної томографії, електрокардіографії, ультразвукового дослідження магістральних артерій голови, реоенцефалографії, електроенцефалографії. Клінічно попередній діагноз раннього церебрального атеросклерозу встановлено в осіб віком 40 - 55 років. Діагноз раннього атеросклерозу був основним, на його фоні виникли гострі порушення мозкового кровообігу (у 189 хворих), переважно за ішемічним типом (у 176). У 26 випадках це були транзиторні ішемічні атаки. У 68 випадках топічний діагноз стосувався вертебробазилярного басейну, у 98 - каротидного басейну (у 53 - правобічного, у 45 - лівобічного). Найчастіше виявляли вестибуло-атактичний (у 192 випадках) і астеноневротичний (у 113) синдром. Ністагм зареєстрували у 98 (41 %) випадках, асиметрію обличчя - у 72 (30 %). Часто мали місце цефалгічний синдром (у 109 (45 %) пацієнтів) та інтелектуально-мнестичние зниження (у 98 (41 %)). Пацієнти були фіксовані на власних відчуттях (74 (31 %)). Емоційно-лабільними були 36 (15 %) хворих, 11 (5 %) - з підвищеною дратівливістю, 9 (4 %) - зі зниженим емоційним фоном. У 4 (2 %) пацієнтів зафіксовано панічну атаку. В 15 (6 %) випадках пацієнти скаржилися на порушення сну. Частим було ураження правого каротидного басейну, а також правих відділів мозку за ураження у вертебробазилярному басейні (99 (41 %) випадків), що у 42 (17 %) пацієнтів супроводжувалося зниженням критики часто аж до анозогнозії. Подібне лівобічне ураження виявлено у 67 (28 %) випадках. Псевдобульбарний синдром зареєстровано у 9 хворих, елементи бульбарного - в 7. В 11 (5 %) випадках пацієнти скаржилися на вияви кохлео-вестибулярного синдрому. Висновки: результати ультразвукових досліджень магістральних артерій голови значною мірою корелювали з рівнем холестерину в крові. Висока інформативність допплерографії магістральних артерій голови сприяла встановленню топічного діагнозу, вибору методу лікування, прогнозу щодо захворювання та життя. Клінічний поліморфізм виявів атеросклерозу зумовлений варіабельністю поєднань етіологічних чинників, топографією переважно уражених судин і супутніх захворювань, які ускладнюють та модифікують симптоми ішемії. У клінічній картині таких пацієнтів домінував вестибуло-атактичний синдром (80 %), майже у половині випадків зареєстрували ністагм, цефалгічний синдром та інтелектуально-мнестичне зниження. Тривалий асимптомний або прихований період розвитку атеросклерозу в молодому віці потребує використання сучасних ультразвукових і біохімічних методів діагностики вже за початкового погіршення самопочуття і межових станів для визначення можливого ураження церебральних судин.

Мета роботи - оцінити клінічні, лабораторні та функціональні показники пацієнтів з герпетичним гангліоневритом трійчастого нерва в умовах неврологічного відділення. Ретроспективно проаналізовано історії хвороби пацієнтів (26 (60,5 %) жінок і 17 (39,5 %) чоловіків) з діагнозом герпетичного гангліоневриту трійчастого нерва, встановленим за клінічною картиною, результатами загального аналізу крові та сечі, біохімічного дослідження крові, електрокардіографії, ультразвукового дослідження магістральних артерій голови, органів черевної порожнини і малого таза, реоенцефалографії. Із 43 госпіталізованих пацієнтів у 31 (72,1 %) була уражена лише I гілка (64,5 % жінок і 35,5 % чоловіків), у 9 (20,9 %) - II гілка, у 3 (7,0 %) - III гілка трійчастого нерва. Переважали особи віком понад 46 років (86,0 %). Правобічне ураження спостерігали у 22 (51,2 %) випадках, лівобічне - у 21 (48,8 %). Жінки мали переважно правобічне ураження (16 (61,5 %)), чоловіки - лівобічне (11 (64,7 %)). Основною скаргою, крім висипу, був місцевий лицьовий біль, який переважно мав пекучий характер (24 (55,8 %)) з одночасним свербежем (15 (34,9 %)). Виразний біль мав місце у 23 (53,5 %) випадках, помірний - у 14 (32,6 %), легкий - у 6 (13,9 %). Гіперестезія супроводжувала біль у 28 (65,1 %) хворих, гіпестезія - у 6 (14,0 %). У разі залучення і гілки у 9 (29,0 %) пацієнтів спостерігали герпетичний кератоувеїт. У 17 (54,8 %) хворих мав місце набряк навколоочної ділянки. У літніх пацієнтів зареєстрували інтелектуально-мнестичне зниження (45,0 %), позитивні субкортикальні рефлекси (46,5 %), помірні координаторні порушення (34,9 %). 3 даних загальних та функціональних досліджень увагу привернуло збільшення швидкості осідання еритроцитів (39,5 %), а також метаболічні зміни міокарда на електрокардіограмі (65,1 %). У старшій віковій групі серед супутніх захворювань домінували дисциркуляторна енцефалопатія (45,0 %), гіпертонічна хвороба (40,0 %), цукровий діабет 2 типу (25,0 %), остеохондроз хребта (20,0 %). Висновки: клінічні спостереження герпетичного ураження підтвердили ураження здебільшого і гілки трійчастого нерва та переважання серед хворих жінок похилого віку з правобічними симптомами. У клінічній картині на тлі типових висипів домінує виразний пекучий місцевий біль, який супроводжується свербежем та гіперестезією. Незважаючи на інколи відкладену госпіталізацію внаслідок спроб амбулаторного або самостійного лікування, загальний аналіз крові часто виявляє маркери запалення. Комплексність і варіабельність скарг і результатів обстеження можна пояснити переважно похилим віком пацієнтів.

Ретроспективно проаналізовано історії хвороби 72 пацієнтів (47 (65,3 %) чоловіків та 25 (34,7 %) жінок) з діагнозом гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), у яких в подальшому виявлено коронавірусну інфекцію. У приймальному відділенні всіх пацієнтів з підозрою на ГПМК було оглянуто неврологом, усім проведено комп'ютерну томографію (КТ) головного мозку, взято мазок для полімеразної ланцюгової реакції на наявність вірусу SARS-CoV-2. За потреби хворого було консультовано нейрохірургом. У подальшому частині пацієнтів було виконано магнітно-резонансну томографію. Із 72 пацієнтів з позитивним результатом полімеразної ланцюгової реакції тяжкий загальний стан було зареєстровано у 46 (63,9 %), стан середнього ступеня тяжкості - у 26 (36,1 %). Середній вік пацієнтів становив 71,7 року (72,2 року у чоловіків та 70,9 року у жінок). Позагоспітальна полісегментарна пневмонія розвинулася у 24 (33,3 %) випадках. Померло 16 (22,2 %) хворих: 11 (23,4 % від загальної кількості чоловіків) та 5 (20,0 % від загальної кількості жінок). За клінічними даними та даними КТ, ішемічний інсульт розвивався переважно у каротидному басейні (50 (69,4 %) випадків): у лівому каротидному басейні (ЛКБ) у 33 (45,8 %) випадках та правому каротидному басейні (ПКБ) - у 17 (23,6 %). У 13 (18,1 %) пацієнтів ішемічний інсульт зареєстровано у вертебробазилярному басейні (ВББ). У 6 (8,3 %) випадках ГПМК у ЛКБ, за даними КТ і анамнезу, був повторним: 5 (6,9 %) - у ВББ (ліва та права півкуля мозочка, права потилична частка) та ПКБ. У 4 (5,6 %) випадках повторного інсульту в ПКБ він двічі був перенесеним у ПКБ, один раз у АКБ та один раз у ВББ. У всіх 3 (4,2 %) випадках повторного інсульту у ВББ він тричі був перенесеним у каротидному басейні: двічі у ПКБ та один раз у АКБ. У 3 (4,2 %) пацієнтів установлено діагноз транзиторної ішемічної атаки у ВББ (усі вони були середнього віку (36 - 43 роки). За клінічними даними та даними КТ, геморагічний інсульт було зареєстровано у 6 (8,3 %) пацієнтів. Висновки: чинниками ризику виникнення ГПМК на тлі COVID-19 є похилий вік та чоловіча стать пацієнтів, а також наявність хронічних серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань. Випадки характеризуються переважним ураженням великих судин лівого каротидного басейну, повторними інсультами з виникненням нового вогнища в іншому басейні, частими глибокими ураженнями у ділянці базальних ядер, а також фоновими змінами тканини мозку при нейровізуалізаційному обстеженні. Переважає тяжкий перебіг, ускладнений легеневою та серцевою недостатністю, особливо при виникненні позагоспітальної полісегментарної зазвичай двобічної COVID-19 пневмонії.