Умовиводи конструктивного характеру аксіоматичної теорії евклідової геометрії (ЕГ) утворюють так звану елементарну ЕГ (ЕЕГ), положення якої складають основну частину освітнього контенту курсів геометрії закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО). Якщо навчальний предмет, сформований на базі певної аксіоматичної теорії, містить суттєву кількість елементів саме її конструктивної (елементарної) складової, то опанування контенту цієї складової без організації у визначеному розумінні практико-орієнтованого процесу навчання представляється неможливим. Форми, прийоми та методи подібного навчання змінюються, у першу чергу, завдяки невпинному прискоренню науково-технічного прогресу. Дослідження доцільних сучасних форм, прийомів і методів упровадження практико-орієнтованого навчання (ПОН) під час опанування у ЗЗСО визначених навчальною програмою елементів ЕЕГ представляється задачею вельми актуальною. Для проведення досліджень використано як теоретичні методи, насамперед, пов'язані з аналізом відповідних інформаційних джерел, так і емпіричні, які базуються на власному практичному досвіді та дискусійного характеру обговореннях визначених вище питань із вчителями-практиками. Наведено та проаналізовано конкретні доцільні форми, прийоми та методи ПОН по відношенню до елементарної складової систематичних курсів ЕГ ЗЗСО. У широкому розумінні ПОН передбачає отримання нових знань, умінь і навичок як результат власної свідомої активної діяльності. А така діяльність, як і кожна діяльність людини, є покроковою, конструктивною за своєю сутністю. Звідси випливає, що якісне опанування визначених навчальною програмою розділів ЕЕГ як відповідних конструктивних складових ЕГ вимагає організації всього освітнього процесу саме у вигляді практико-орієнтованої системи навчання. На підставі обгрунтувань теоретичного характеру практико-орієнтовану у широкому розумінні форму організації процесу навчання представлено як необхідну передумову вдалого опанування положень ЕЕГ у ЗЗСО, розкрито напрямки організації відповідної цілісної системи ПОН. Подальші дослідження можна спрямувати на створення конкретних практичних рекомендацій для відповідної категорії освітян.

Затвор, що ковзає, є найбільш досконалим типом розливного пристрою. Конструкція цього затвора грунтується на дії двох вогнетривких плит, що щільно стикаються між собою, одна з яких ковзає по іншій, закріпленій нерухомо. Затвори, що ковзають, можуть бути двох видів: з нижньою рухомою плитою, що здійснює зворотно-поступальний рух у горизонтальному напрямку за допомогою гідроциліндра, і з нижньою рухомою плитою, що обертається навколо осі. Затвор першого виду називають шиберним, другого - поворотним. Контролювання властивостей, зокрема міцності, вогнетривких вкладишів сприяє підвищенню надійності функціонування складених плит шиберних затворів у сталерозливних ковшах. Однак застосувати існуючі стандарти для визначення міцності під час стискання зазначених вогнетривких виробів неможливо, через те що в цих стандартах не передбачені випробні зразки з розмірами менше ніж 20 мм. Тому для контролювання міцності під час стискання вогнетривких вкладишів для складених плит шиберних затворів в АТ "УкрНДІВ імені А. С. Бережного" була розроблена і впроваджена методика МВ 322-39-2021. Згідно з цією методикою застосовують такий метод вимірювання межі міцності під час стискання: визначають площу поперечного переріза випробного зразка, вимірюють максимальне навантаження під час стискання, що призводить до руйнування випробного зразка, і обчислюють межу міцності під час стискання.