Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.1-1 + Р413.301.1

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження: дослідити рівень та роль ентеропатогенних кишкових паличок у розвитку гострих ентероколітів (ГЕК). Проведено проспективне дослідження 153 осіб з підозрою на ешерихіоз. Етап скринінгу пройшли 95 хворих, у яких бактеріологічним шляхом виділили та ідентифікували із порожнини товстої кишки (ТК) ентеропатогенні (ЕПКП), ентеротоксигенні (ЕТКП), ентероінвазивні (ЕІКП), ентерогеморагічні (ЕГКП), чи/та ентероадгезивні (ЕАКП) кишкові палички. Також звертали увагу на наявність інших патогенних збудників (сальмонел, шигел, кампілобактера тощо), у разі їх додаткового виявлення хворих виключали із дослідження. Вік хворих коливався від 25 до 52 років (у середньому 38,66 +- 3,11 року). Серед обстежених були 62 жінки (65,26 %) і 33 чоловіка (34,74 %). Виявлено, що одержана у хворих контамінація біотопу порожнини ТК патогенними ешерихіями спочатку зумовлює порушення кількісного складу нормальної мікробіоти біотопу за рахунок продукування ешерихіями коліцинів та інших антибактеріальних речовин, які лімітують ріст і розмноження біфідобактерій і лактобактерій та зумовлюють проліферацію умовно-патогенних ентеробактерій, стафілокока, пептокока, клостридії та інших. У результаті дослідження виявлено, що на тлі порушеного мікробіоценозу реалізуються патогенні властивості ЕПКП, ЕТКП, ЕІКП та ЕГКП. Заключення: встановлено, що збудниками гострого діарейного ешерихіозу є ЕПКП у 41,05 % хворих, ЕТКП - у 29,45 % випадків, ЕІКП - у 23,16 % хворих та ЕГКП - в 11,58 % осіб. Клінічна маніфестація гострих діарейних ешерихіозів поліморфна і залежить як від біології збудника, так і від імунологічного статусу макроорганізму. Гострий коліентерит діагностовано у 57 (60,0 %) осіб, дизентерієподібний варіант захворювання - у 24 (25,26 %), холероподібний варіант - у 14 (14,74 %) хворих. Гострий діарейний ешерихіоз розвивається на тлі порушень таксономічного складу і популяційного рівня мікробіоти дистального відділу товстої кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.1 + Р413.302

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції

Функціональні розлади кишечника

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У монографії розглядаються нові механізми розвитку ешерихіозного гастроентероколіту з позиції молекулярно-генетичних чинників, імунологічного дисбалансу, змін екосистеми мікробного пейзажу товстої кишки та рівня ендотоксинемії. Обгрунтовуються новітні методи діагностики імунологічних порушень з урахуванням тяжкості перебігу недуги в асоціації з алельним станом генів білка теплового шоку (HSP10-2, rsl061581) та інтерлейкіну 10 (1L-10, пі800872), епідеміологією збудників, таксономічним складом і популяційним рівнем товстокишкової мікробіоти, а також рівнем бактеріальної ендотоксинемії. В основі викладеного матеріалу власні дослідження авторів.

Штам Омікрон вперше зареєстровано ВООЗ у Південній Африці 24 листопада 2021 р. Станом на початок 2022 р. випадки захворювання на Омікрон зареєстровано у понад 60 країнах та регіонах світу. Наразі Омікрон є домінуючим у світі штамом SAR-CoV-2 зі схильністю до швидкого розповсюдження. Хоча хвороба, викликана Омікроном, має переважно безсимптомний чи легкий перебіг, стрімке зростання показника захворюваності може викликати серйозне навантаження на глобальну систему охорони здоров'я. Зазначено, що джерела мутацій, характер передачі збудника, його стійкість до вакцин є недостатньо вивченими, чим зумовлена перепона у боротьбі зі збудником у різних регіонах світу. У даній роботі проаналізовано результати досліджень щодо характеристики збудника, його мінливості, особливостей передачі та можливих механізмів її реалізації, епідемічного статусу, можливостей профілактики та інших протиепідемічних заходів, з метою розробки заходів щодо боротьби з цим штамом SAR-CoV-2.

Останніми десятиріччями опортуністичні інфекції є серйозною медико-соціальною проблемою внаслідок їх поширення й суттєвого впливу на якість життя ВІЛ-інфікованих. У зв'язку зі значним поширенням ВІЛ-інфекції значення опортуністичних інфекцій зростає, принципового значення набувають захворювання, що не відігравали раніше істотної ролі. Тому питання виявлення і своєчасного лікування опортуністичних інфекцій є дуже актуальним. Характерним для ВІЛ-інфекції є наростаюче виснаження субпопуляції CD4+, що потрібно розглядати як прояв наростаючої деструкції імунної системи та її морфологічних структур. Дана хвороба передається через кров, статевим шляхом і від інфікованої ВІЛ матері до її дитини під час вагітності, пологів і при годуванні груддю. Людина, яка живе з ВІЛ, може відчувати себе добре упродовж багатьох років і не знати, що вона інфікована, а згодом стає вразливою до збудників інфекційних хвороб і звертається по медичну допомогу вже на пізній стадії захворювання - четвертій. Єдиний спосіб з'ясувати присутність ВІЛ в організмі - провести спеціальний аналіз крові на ВІЛ. Світ намагається зупинити епідемію ВІЛ. На черговій сесії Генеральної Асамблеї ООН країни-учасниці домовились робити усе, щоб до 2030 р. хвороба перестала поширюватися, а люди, які живуть із ВІЛ, не зазнавали дискримінації.