Рассмотрены вопросы соотношения государственной власти и государства, гражданского общества и государства, формы, аппарата и механизма государства. Дано понятие социального правового государства. Изложено общее учение о демократии, системе прав человека и гражданина, их гарантиях, механизме обеспечения. Наибольшее внимание уделено вопросам права - норме права, системам права и законодательства, правотворчеству и правоприменению, правоотношению, толкованию права, законности и правопорядку, юридической ответственности, механизму правового регулирования. Проанализирован правовой статус личности, народа, государства. Представлена характеристика основных типов правовых систем мира: романо-германского, англо-американского, смешанного (скандинавской и латиноамериканской групп), религиозно-традиционного (мусульманского и индусского, китайского и японского, африканского права).

Излагаются психологическая, политическая, профессионально-правовая, этическая, эстетическая культура юриста, раскрываются основные нормы-требования, предъявляемые к юристу в различных сферах социальной деятельности. Впервые введена глава, посвященная профессиограммам основных юридических профессий (судья, арбитр, нотариус, адвокат, юристконсульт, следователь, оперуполномоченный уголовного розыска, криминалист-эксперт, работник ГАИ). Новое видение структуры учебника и основного содержания юридической деонтологии основывается на изменениях в политике, экономике и законодательстве Украины. Движение от запретительно-дозволительного к преимущественно дозволительному регулированию означает повышение в правовом поле государства удельного веса субъективных прав. Глубокие формационные преобразования, восприятие традиционных стандартов сказываются на развитии юридической науки. Современная деонтология чутко реагирует на преобразования в обществе, тесно связана с прогрессом юридической науки в целом, ростом культурного и образовательного уровней населения страны. Все это неизбежно и непрерывно вносит новые понятия в общую юридическую деонтологию, которые учтены и своевременно доведены авторами книги до сведения будущих юристов-специалистов.

Розглянуто питання співвідношення державної влади та держави, громадянського суспільства та держави, форм, апарату та механізму держави. Викладено загальне вчення про демократію, систему прав людини та громадянина, їх гарантії, механізм забезпечення. Розглянуто питання права, зокрема, норми права, системи права та законодавства, правотворчості та правозастосування, правовідносин, законності та правопорядку, юридичної відповідальності. Визначено правовий статус особи, народу, держави.

Рассмотрены вопросы соотношения государственной власти и государства, гражданского общества и государства, форм, аппарата и механизма государства. Изложено общее учение о демократии, системе прав человека и гражданина, их гарантии, механизме обеспечения. Рассмотрены вопросы права, в частности, нормы права и законодательства, правотворчества и правоприменения, правоотношений, законности и правопорядка, юридической отвественности. Определен правовой статус личности, народа, государства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х1-0

Рубрики:

Історія правових вчень

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены основные виды юридической практики, показано место юриста в гражданском обществе и государстве. Представлены профессиограммы судьи хозяйственного суда и общей юрисдикции, прокурорских работников, нотариуса, адвоката, юрисконсульта, государственного исполнителя, следователя, оперуполномоченного, эксперта-криминалиста, работника ГАИ. Определена суть понятий психики и психического склада личности, юридической деонтологии и практики, а также политической, психологической, правовой, информационной, эстетической, экономической и экологической культуры юриста. Рассмотрены принципы политического плюрализма и нейтралитета в профессиональной деятельности юриста. Приведен список основных юридических периодических изданий в Украине.

Розкрито нормативи психологічної, правової, політичної, естетичної, етичної та інформаційної культури курсантів - майбутніх працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Описано основні види юридичної практики і висвітлено місце юриста в громадянському суспільстві і правовій державі. Наведено професіограми слідчого, дізнавача, оперуповноваженого, експерта-криміналіста, дільничного інспектора міліції, інспектора Державтоінспекції, кримінальної міліції, у справах неповнолітніх, у роботі з особовим складом системи ОВС.

Раскрыты нормативы психологической, правовой, политической, эстетической, этической и информационной культуры курсантов - будущих работников органов внутренних дел (ОВД). Описаны основные виды юридической практики и освещено место юриста в гражданском обществе и правовом государстве. Представлены профессиограммы следователя, дознавателя, оперуполномоченного, эксперта-криминалиста, участкового инспектора милиции, инспектора ГАИ, криминальной милиции по делах несовершеннолетних, по работе с личным составом системы ОВД.

В алфавітному порядку з посиланням на статті законодавчих актів подано сучасну юридичну термінологію для використання у повсякденній праці за спеціальністю, науковій роботі та підвищення правової культури. Узагальнено та розкрито зміст термінів і категорій, що використовуються в чинних законодавчих актах.

В алфавитном порядке со ссылкой на статьи законодательных актов дана современная юридическая терминология для использования в повседневном труде по специальности, научной работе и повышения правовой культуры. Обобщено и раскрыто содержание терминов и категорий, которые используются в действующих законодательных актах.

Розкрито суть поняття правової системи, охарактеризовано договори та закони як джерела українського права. Проаналізовано особливості формування незалежної національної правової системи з 1991 р. до сьогодення, а також реформування судової системи. Висвітлено місце правової системи України на правовій карті світу.

Раскрыто содержание понятия правовой системы, охарактеризованы договора и законы как источники украинского права. Проанализированы особенности формирования независимой национальной правовой системы с 1991 г. до настоящего времени, а также реформирования судебной системы. Освещено место правовой системы Украины среди правых систем стран мира.

Рассмотрены теоретико-методологические основы общего сравнительного правоведения (СП) как юридической науки и учебной дисциплины, в частности, сущность понятия сравнительно-правового метода и сравнительного правоведения в их взаимосвязи и отличиях, предмет, объекты, функции и принципы СП. Особое внимание уделено вопросам типологии правовых систем и основаниям их группирования в теоретические модели (типы). Определены классические типы (семьи) правовых систем мира, в частности, романо-германский (Франции, Германии), англо-американский (США, Шотландии, Ирландии, Новой Зеландии, Австралии), смешанный (гибридный) (Скандинавские страны) и латиноамериканский. Раскрыта сущность понятия религиозного типа (семьи) правовых систем. Определены основные черты иудейского (еврейского) права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.6 + Х002.5

Рубрики:

Система права. Правова система

Норми права. Тлумачення і застосування норм права. Юридичний процес

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Раскрыто соотношение метода и методологического подхода в исследовании. Рассмотрено единство логического и исторического методов в сравнительном правоведении (СП). Сделан вывод, что с помощью совокупности методов (правового моделирования, математического и кибернетического) и подходов (сравнительно-правового, логико-теоретического, системного, структурно-функционального, формально-юридического или нормативно-догматического, конкретно-исторического, статистического) предмет СП конкретизуется и оформляется в соответствующую единую систему теоретико-исторических сравнительных научных знаний о закономерностях формирования, современного функционирования и перспективах дальнейшего развития правовых систем мира (национальных и межгосударственных).

Раскрыто лексическое значение терминов, понятий и категорий теории государства и права, общего стравнительного правоведения, частично отраслевых и межотраслевых юридических наук, а также методологии научных исследований. Значительное внимание уделено рассмотрению понятийно-категориального аппарата общетеоретической юриспруденции как отрасли юридических знаний, в которой наиболее продуктивно вырабатываются общие понятия и категории, выражающие устойчивые признаки права.

Розглянуто зміст поняття та структуру правової системи у контексті ідей українських (М.С.Кельмана, О.Г.Мурашина, Л.А.Луця) та російських (В.К.Бабаєва, В.Н.Синюкова) вчених. Розкрито суть понять "підстава", "державність". Увагу приділено питанням про форми державності та правові системи, що існували в історії України. Запропоновано класифікацію правових систем держав світу за формою устрою. Охарактеризовано правовий, територіальний і темпоральний виміри правових систем.

Рассмотрены содержание понятия и структура правовой системы в контексте идей украинских (М.С.Кельмана, О.Г.Мурашина, Л.А.Луца) и российских (В.К.Бабаева, В.Н.Синюкова) ученых. Раскрыта сущность понятий "основа", "государственность". Внимание уделено вопросам о формах государственности и правовых системах, существовавших в истории Украины. Предложена классификация правовых систем государств мира по форме устройства. Охарактеризованы правовое, территориальное и темпоральное измерения правовых систем.

Досліджено термічні перетворення поліалкоксиметалосилоксанів (металокремнеземів), що одержані за допомогою золь-гель методу шляхом гідролітичної поліконденсації тетраетоксисилану з солями олива та цинку.

Вперше виявлено характерні особливості справедливості як соціально-правового феномену: її гнучкість та універсальність, можливість її оцінювання з позиції таких категорій, як "благо", "свобода", "совість", "честь", "гідність". Обгрунтовано наявність генетичного зв'язку між реалізацією принципу справедливості на таких ключових етапах застосування кримінального закону, як кваліфікація злочинів і призначення справедливого й доцільного покарання, та процесами побудови справедливого суспільства на основі концепції громадянського суспільства та правової держави. Доведено, що принцип справедливості в кримінальному й у кримінально-виконавчому праві характеризується такими обов'язковими ознаками (критеріями), як рівність, диференціація й індивідуалізація. На основі сучасних уявлень про принцип справедливості у сфері застосування покарань і поводження з засудженими сформульовано поняття справедливості як узагальнювального, етично обгрунтованого критерію порівняння активної поведінки людини та громадянина, відповідно до якого всі люди за вчинені злочини несуть покарання й одержують відплату один від одного у встановлений час.

Висвітлено питання теорії держави та права, її функції, методологію та методи, визначено місце в системі юридичних наук. Розкрито правовий статус (ПС) людини, його ознаки та структуру, взаємодію громадянського суспільства (ГС) і держави, ПС політичних партій в політичній системі ГС. Проаналізовано особливості теорій держави та права як соціального інституту, правового регулювання суспільних відносин, систем права і законодавства, нормотворчості та систематизації нормативно-правових актів, реалізації права, юридично значущої поведінки та юридичної відповідальності, юридичного процесу, законності та правового порядку.

Висвітлено основні поняття, категорії та проблеми сучасної теорії права та держави. Подано інформацію про особливості походження держави та права у різних народів світу, види правових статусів людини, ознаки та структуру громадянського суспільства, функції та види правосвідомості, сутність правової соціалізації та правового виховання. Розглянуто типологію держав, форми здійснення функцій держави її органами, принципи організації та діяльності державного апарату. Увагу приділено основним концепціям праворозуміння, теорії правового регулювання суспільних відности, галузям і інститутам законодавства, видам нормотворчості держави та суспільства, проблемам тлумачення норм права, ролі конституційної законності у зміцненні демократії.

Розглянуто порівняльне правознавство як чинник забезпечення повноцінності юридичної освіти. Розкрито роль науки та практики в утвердженні порівняльного правознавства як навчальної дисципліни. Увагу приділено чинникам гальмування розвитку порівняльного правознавства як навчальної дисципліни. Наведено фактори методичного характеру, що сприяють розвитку порівняльного правознавства як навчальної дисципліни. Висвітлено основні теоретичні модулі (блоки) порівняльного правознавства як науки та навчальної дисципліни.

Розглянуто питання співвідношення державної влади та держави, громадянського суспільства та держави, а також форми, апарату та механізму держави. Надано поняття соціальної правової держави. Викладено загальне вчення про демократію, систему прав людини та громадянина, розкрито їх гарантії та механізм забезпечення. Увагу приділено питанням права - нормі права, системі права та системі законодавства, правотворчості та правозастосуванню, правовідносинам, тлумаченню права, законності та правопорядку, юридичній відповідальності, механізму правового регулювання. Досліджено справовий статус особи, народу, держави. Охарактеризовано основні типи правових систем світу: романо-германський, англо-американський, змішаний (скандинавська та латиноамериканська групи), релігійно-традиційний (мусульманське й індуське, китайське й японське, африканське право).

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.3

Рубрики:

Форми (джерела) права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ