Проведено детальний аналіз цінності менінгеального синдрому за різних патологічних станів. Також розглянуто проблеми та діагностичні помилки, із якими можуть зіткнутися практикуючі лікарі під час проведення диференціальної діагностики захворювань, які супроводжуються розвитком менінгеального синдрому на ранніх етапах надання медичної допомоги.

Проведено детальне оцінювання синдромів, що виникають у разі ураження ЦНС різної етіології, в тому числі і менінгеального синдрому, наявність якого є одним із критеріїв діагностики захворювань ЦНС. Зроблено спробу відобразити основні проблеми, з якими стикаються лікарі загального профілю у ході оцінювання менінгеального синдрому, та їх вплив на своєчасну діагностику захворювань ЦНС.

Зроблено спробу дослідити особливості клінічного прояву ВІЛ-асоційованих нейроінфекцій в клініці інфекційних хвороб. Відзначено певну взаємодію між вираженістю неврологічних симптомів, загальним станом і ефектом лікувальних заходів. Також обговорено характер змін у спинномозковій рідині у таких хворих та їх кореляція з клінічною симптоматикою.

Робота присвячена вивченню проблеми ранньої діагностики запальних захворювань центральної нервової систем (ЦНС) (менінгітів і менінгоенцефалітів), причин помилок в їх діагностиці на різних етапах обстеження. На підставі аналізу результатів клінічного спостереження уточнено клініко-діагностичне та прогностичне значення компонентів менінгеального та синдрому загальної інтоксикації у хворих, що зустрічаються за нейроінфекцій та є причиною направлення таких хворих до інфекційного стаціонару з підозрою на менінгіти та менінгоенцефаліти, але можуть бути присутніми за інфекційних та інших захворюваннях, що не супроводжуються ураженням ЦНС. Оцінено кореляцію клінічних ознак менінгітів, менінгоенцефалітів і тяжкості їх перебігу. Запропоновано рекомендації щодо оптимізації розпізнавання менінгітів і менінгоенцефалітів для зменшення рівня діагностичних помилок у разі запальних захворювань ЦНС, показано збереження високої інформативності люмбальної пункції як основного методу підтвердження або виключення діагнозу, обгрунтовано необхідність розширення показань для її проведення, в тому числі й у діагностично сумнівних випадках.