Наведено результати лінгвогеографічного вивчення українських східнослобожанських говірок, зокрема фітономенів 46-ти населених пунктів Луганщини. Вміщено 195 карт і некартографованих матеріалів, в яких надано інформацію про такі корисні рослини, як абрикос звичайний, кропива дводомна, меліса лікарська, молочай, оман, подорожник, полин гіркий.

Изложены результаты лингвогеографического изучения украинских восточнослобожанских говоров, в частности фитономенов 46-ти населенных пунктов Луганской области. Приведены 195 карт и некартографированных материалов, в которых дана информация о таких полезных растениях, как абрикос обыкновенный, крапива двудомная, мелисса лекарственная, молочай, оман, подорожник, полынь горькая.

Охарактеризовано стан ономасіологічного й ареального вивчення фітономенів в українському мовознавстві. Наведено результати дослідження назв корисних рослин у східнослобожанських говірках української мови. Проаналізвоано 4 336 фітономенів за принципами номінації, мотиваційними ознаками та типами мотиваційного значення. Розглянуто способи одно- та багатослівної номінації флорооб'єктів, проаналізовано їх функціональне співвідношення. Описано основні семантичні моделі творення фітономенів, а також типи просторової поведінки назв рослин. Зроблено ареальне членування досліджуваного континууму на матеріалі флоролексики. Визначено диференційні, інтеграційні ознаки ареалів і характер міжареальної взаємодії. Вивчено лексичні паралелі східнослобожанських фітономенів в інших говірках української мови, виділено й описано східнослобожанські вузьколокальні флороізоглоси з акцентом на їх специфічних ознаках.

Охарактеризовано состояние ономасиологического и ареального изучения фитономенов в украинском языковедении. Изложены результаты исследования названий полезных растений в восточнослобожанских говорах украинского языка. Проанализированы 4 336 фитономенов по принципам номинации, мотивационным признакам и типам мотивационного значения. Рассмотрены способы одно- и многословной номинации флорообъектов, проанализировано их функциональное соотношение. Описаны основные семантические модели образования фитономенов, а также типы пространственного поведения названий растений. Проведено ареальное членирование исследуемого континуума на материале флоролексики. Определены дифференциальные и интеграционные признаки ареалов и характер межареального взаимодействия. Исследованы лексические параллели восточнослобожанских фитономенов в других говорах украинского языка, выделены и описаны восточнослобожанские узколокальные флороизогласы с акцентом на их специфических признаках.

Проаналізовано 4 336 назв корисних рослин у східнослобожанських говірках за принципами номінацїії, мотиваційним ознаками та типами мотиваційного значення. Каталогізовано способи одно- та багатослівної номінації флорооб'єктів у зазначеному континуумі. Досліджено їх функціональне співвідношення. Установлено основні семантичні моделі творення фітономенів в українських східнослобожанських говірках. З'ясовано основні типи просторової поведінки фітономенів. Здійснено аеральне членування дослідженого континууму на матеріалі флоролексики. Визначено диференційні, інтеграційні ознаки ареалів і характер міжареальної взамодії. Вивчено лексичні паралелі східнослобожанських фітономенів в інших говірках української мови та виділено й описано східнослобожанські вузьколокальні флороізоглоси у контексті їх специфічних ознак.

Висвітлено еволюцію фонетичної структури власних імен людей. Проаналізовано особливості динаміки мовлення росіян і українців у контексті загальновживаної лексики. Описано синонімічні засоби у творчості О. Кобилянської, мовні засоби в поезії для дітей О. Пчілки, оповідань для дітей І. Франка. Розкрито роль "Словаря української мови" за редакцією Б. Грінченка у формуванні українського правопису. Визначено статус молодіжного сленгу, концептосферу соціуму в літературно-художньому тексті, культурологічні напрями української літератури. Висвітлено теоретичні та практичні аспекти правової та правничої мови, їх особливості на різних мовних рівнях у діахронії та синхронії. Увагу приділено питанням лінгвістичної конфліктології та експертизи, історії, теорії та практики документознавства.

Освещена эволюция фонетической структуры собственных имен людей. Проанализированы особенности динамики речи россиян и украинцев в контексте общеупотребляемой лексики. Описаны синонимические средства в творчестве О. Кобылянской, языковые средства в поэзии для детей Е. Пчилки, рассказов для детей И. Франко. Раскрыта роль "Словаря украинского языка" по редакции Б. Гринченко в формировании украинского правописания. Определены статус молодежного сленга, концептосфера социума в литературно-художественном тексте, культурологические направления украинской литературы. Освещены теоретические и практические аспекты правового и юридического языков, их особенности на разных языковых уровнях в диахронии и синхронии. Внимание уделено вопросам лингвистической конфликтологии и экспертизы, истории, теории и практики документоведения.

Вивчено явища еврисемії в східнослобожанському діалектному дискурсі на матеріалі рослинної лексики. Проаналізовано низку диференційних ознак, які допомагають виокремити еврисеманти від полісемантів. Визначено, що фітономен-еврисемант є синсемантичним, тобто семантично ненасиченим, що характеризується значеннєвою релятивністю, оскільки може конкретизувати своє значення для усунення множинності інтерпретацій тільки в сполученні з іншими одиницями діалектного дискурсу.

Зазначено, що предметом багатьох правничих дискусій є лінгвістичний статус мови права, який визначається співвіднесенням її ознак з ознаками національної мов. Обгрунтовано положення про те, що правова мова - це технолект, спеціальна мова, різновид літературної мови з характерними лінгвістичними ознаками, зумовленими специфікою правової сфери, аналізуючи особливості функціонування в текстах нормативно-правових актів індивідуальних і загальних, абстрактних і конкретних, оцінних і неоцінних, релятивних і привативних назв; з'ясовуючи словотвірні особливості та способи словотворення лексики нормативно-правових актів; виділяючи такі різновиди складних і складених назв, як зрощення, основоскладання, словоскладання, дескрипції, класичні складені назви та конвенціональні складені назви; спостерігаючи за особливостями вживання складноскорочених слів, абревіатур і скорочень; визначаючи специфіку метафори, метонімії, синекдохи в правовій мові; досліджуючи функціонально-семантичний потенціал омонімів, паронімів, полісем у текстах нормативно-правових актів.