Співставлено клінічні, патоморфологічні, інструментальні дані для визначення імунного, нейроендокринного, психоемоційного стану дівчат-підлітків, які хворіють на генітальний ендометріоз (ГЕ), з урахуванням перебігу атентального періоду розвитку захворювання. Удосконалено схему лікування ГЕ, яка зважає на вікові особливості пацієнток. Доведено ефективність консервативної терапії ГЕ препаратами "Діане-35" та "Оргаметрил". На підставі отриманих даних розроблено алгоритм діагностики, лікування та профілактики ГЕ. Визначено, що гіпофізарно-оваріальні та імунні розлади у дівчат, хворих на ГЕ, є первинними, обумовленими патологічним впливом факторів ризику в антенатальному періоді. Зроблено висновок, що застосування у комплексній терапії діане-35 сприяє зникненню альгодисменореї, пубертатних маткових кровотеч, запобігає формуванню незворотніх морфологічних змін у статевих органах за наявності мінімальних побічних ефектів.

Обстежено 44 дівчаток-підлітків, які страждають на генітальний ендометріоз (основна група) і 12 здорових одноліток (контрольна група). Вивчено рівень гонадотропних і статевих гормонів у сироватці крові на 7 і 21 дні менструального циклу. Незалежно від характеру менструального циклу в обстежених основної групи виявлено підвищення секреції ФСГ, пригнічення ЛГ. Рівень естрадіолу не змінювався в обох групах. Підвищення естріолу і зниження прогестерону зареєстровано в усіх групах.

Мета дослідження - вивчення поширення соматичної патології та поліморфізму гена MCM6 у розвитку хронічного рецидивного вульвовагініту у дівчаток. Обстежено 54 дівчинки віком 1 - 6 років. Критерієм включення до групи були скарги хворих на свербіж або біль у ділянці статевих органів, дизурія, наявність синехій вульви, клінічних проявів вульвіту під час огляду. Використовували загальні лабораторні методи діагностики (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі з визначенням кетонових тіл, бактеріоскопічне обстеження піхвових мазків, посів із піхви на флору і чутливість до антибіотиків, визначення рівня глюкози у сироватці крові та сечі). З метою діагностики мальабсорбції лактози за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції вивчали мутацію гена MCM6, генетичним маркером якої є C(-13910). Соматичний статус хворих на хронічний вульвовагініт обтяжений патологією травного тракту у 68,5 %, атопічним дерматитом - у 53,7 %, захворюваннями системи органів дихання - у 33,3 %, інфекційними процесами нирок та сечовивідних шляхів - у 24,1 %. У 77,6 % дівчаток відзначено недіабетичний ацетонемічний синдром, у 75,9 % - дисметаболічну нефропатію. При обстеженні на наявність мальабсорбції лактози виявлено гомозиготність за мутацією гена MCM6 (C/C) у 26,1 % хворих, гетерозиготність за мутацією гена MCM6 (C/T) - у 56,5 %, відсутність мутації гена MCM6 (T/T) - у 8 (17,4 %). Заключення: у дівчаток у нейтральний період життя, що страждають на хронічний вульвовагініт, переважно діагностують його неінфекційні форми, які не є самостійним захворюванням, а відображають низку патологічних процесів порушення обміну речовин. Ураховуючи одержані дані щодо мальабсорбції лактози, доцільно в алгоритм обстеження включити верифікацію мутації гена MCM6, дослідження сечі на лактозурію та крові з лактозним навантаженням.