Проаналізовано результати лікування дистального прикусу моноблоковим активатором у 67-ми пацієнтів 9 - 12-ти років. Найбільший відсоток позитивних результатів у пацієнтів віком 9 - 12-ти років відзначено у випадку II-2 форми дистального прикусу. У групі пацієнтів з II-1 формою дистального прикусу великий відсоток позитивних результатів лікування активатором відзначено за умов різновидів патології, зв'язаних з мікрогнатією нижньої щелепи і її дистальним положенням.

Вивчено зміни щелепно-лицьової ділянки після проведеного ортодонтичного лікування з застосуванням моноблокового апарата. Обстежено 31-го пацієнта з порушенням прикусу класу II-1 (за Енглем) (9 хлопчиків та 22 дівчинки) віком 9 - 13 років (середній вік - 10,6 років), які лікувались моноблоковим активатором. Краніометричні дослідження проведено на бокових телерентгенограмах голови пацієнтів до лікування та в середньому через 16 місяців після початку лікування. Порівнянням результатів вивчено телерентгенограми контрольної групи пацієнтів (11 осіб) з так само порушеним прикусом, віком 9 - 13 років, які відмовлялись від ортодонтичного втручання. На підставі результатів дослідження виявлено, що лікування патології прикусу класу II-1 за Енглем моноблоковим активатором призводить до змін скелетних і зубоальвеолярних параметрів, у цілому впливає на нормалізацію розвитку краніофаціального комплексу.

Проведены клиническое и рентгенологическое исследования 41-го пациента в возрасте 18 - 40 лет с двумя формами дистального прикуса (II - 1 и II - 2 по классификации Энгля). Полученные результаты показали, что при дистальном прикусе отмечаются особенности строения элементов височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) у взрослых пациентов, которые могут служить причиной возникновения дисфункции ВНЧС, что должно учитываться при составлении плана и проведении лечения таких пациентов.

Проведено дослідження структури симптомів дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) залежно від морфологічного та функціонального стану зубощелепної ділянки у 94-х осіб віком 19 - 25 років. Симптоми дисфункції СНЩС зустрічаються як за патологічних станів прикусу, так і за відносної його норми. Серед зубощелепних аномалій найчастіше порушення функції скронево-нижньощелепного суглоба відзначали за глибокого прикусу. Порушення функцій жування, ковтання та мови можуть бути факторами ризику щодо виникнення суглобових дисфункцій.

Проанализированы результаты электромиографических исследований жевательных и височных мышц при максимальном сжатии челюстей двух групп обследованных. Первую группу (контрольную) составили 10 подростков (16 - 20 лет) с санированной полостью рта, без нарушений прикуса и у которых не проводилось ортодонтическое лечение. Электромиографическое исследование этой группы обследованных проведено в начале эксперимента, через 1 день, 1 неделю и 1 месяц. Вторая группа состояла из 12-ти пациентов с нарушениями прикуса в возрасте от 15 до 30-ти лет. Электромиографическое обследование проведено до фиксации брекет-техники, через 1 день, 1 неделю и 1 месяц после фиксации назубной несъемной техники. Определено, что после фиксации современной брекет-техники происходит статистически достоверное снижение функциональной активности жевательных мышц, которое продолжается 1 неделю и совпадает с наличием болевого симптома. Восстановление активности мышц и отсутствие жалоб на наличие боли происходит через 1 месяц после фиксации техники и начала лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.21-5 + Р120.42

Рубрики:

Гігієна зубів і порожнини рота

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Разработан способ прогнозирования путей ортодонтического лечения за счет проведения измерений величины межзубного давления в области контакта между поверхностями соседних по зубной дуге зубов. Способ может быть использован на всех этапах диагностики и лечения. Для сопоставления этой величины с эталонным значением определены параметры межзубного давления контактирующих между собой зубов (в у.е.) у пациентов без нарушений прикуса с относительно нормальной формой зубной дуги и окклюзии.

Обсуждены вопросы возникновения нестабильности височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) при ортодонтическом лечении зубочелюстных аномалий. Доказана необходимость тщательного проведения всех компонентов диагностики, составления плана лечения с учетом устранения (по возможности) всех составных частей аномалии, в течение всего периода ортодонтичного лечения оценки его эффективности и возможности коррекции не только со стороны прикуса, но и со стороны анатомических и функциональных характеристик ВНЧС.

Для изучения частоты и структуры функциональных нарушений у больных с дистальным прикусом проведено обследование 534 пациентов с двумя его формами по Angle (254 пациента с дистальным прикусом формы II-1 и 280 - формы II-2). Определено, что с возрастом у пациентов с дистальным прикусом независимо от его формы возрастает частота функциональных нарушений, изменяется их удельный вес в общей структуре функциональных нарушений и отмечается увеличение процента комбинаций функциональных нарушений, связанных с функцией языка и функцией жевания.

Проведены анализ и оценка эффективности лечения пациентов с дистальной окклюзией зубных рядов формы II-1 в возрасте 9 - 12 лет с использованием съемных и несъемных ортодонтических аппаратов. Доказана достоверная закономерность эффективности как съемной, так и несъемной ортодонтической техники в исправлении формы зубоальвеолярной дуги верхней и нижней челюсти в сагиттальном направлении. Разница между двумя методами лечения заключается лишь в конечных трансверзальных размерах нижней зубоальвеолярной дуги и глубины неба. Съемный ортодонтический аппарат в отличие от несъемной техники создает условия для формирования зубоальвеолярных дуг, более приближенных к условно нормальным, и для нормализации формы неба по всем изучаемым параметрам.

Розроблений спосіб визначення положення язика під час ковтання та мовлення дозволяє визначити ступінь порушення положення язика під час виконання ним указаних функцій, оцінити динаміку результатів їх корекції. Даний спосіб дозволить підвищити якість діагностики порушень функцій язика та підвищити ефективність лікування стоматологічних захворювань, спричинених чи ускладнених порушенням функцій язика.

Визначено структуру функціональних порушень за дистальної оклюзії зубних рядів у пацієнтів різного віку. Визначено середньостатистичні стандарти розмірів і форми зубоальвеолярних дуг та розроблено об'єктивні рекомендації для вибору форми і розмірів назубних дуг у лікуванні пацієнтів з використанням сучасної незмінної брекет-техніки. Проведено порівняльну клініко-морфологічну оцінку результатів лікування пацієнтів з дистальною оклюізією зубних рядів з застосуванням сучасних ортодонтитних апаратів: знімних і незнімних, за методом з видаленням і без видалення зубів. Розроблено схему-моніторинг безпосередніх і віддалених помилок і ускладнень лікування та реабілітації пацієнтів з дистальною оклюзією зубних рядів на всіх етапах. Розвинуто основні принципи й алгоритм лікування підлітків і дорослих з дистальною оклюзією зубних рядів з використанням знімних і незнімних ортодонтичних апаратів. Уточнено основні положення поетапного забезпечення стабільності досягнутих результатів лікування, що підвищує його ефективність та змешує кількість рецидивів цєї патології прикусу. Для підвищення ефективності лікування таких пацієнтів розроблено нові ортодонтичні апарати та пристрої, а саме: "Ортодонтичний многоблоковий апарат", "Пристрій для корекції положення язика", "Спосіб прогнозування шляхів ортодонтичного лікування", "Прилад для вимірювання величини міжзубного контакту". Визначено особливості лікування пацієнтів з дистальною оклюзією зубних рядів, ускладненою дисфункцією скронево-нижньощепленого суглоба. Як алгоритм лікарських дій запропоновано концепцію комплексного лікування та реабілітації пацієнтів з дистальною оклюзією зубних рядів

Изучены показатели гигиены полости рта по Грину - Вермильону у пациентов с зубо-челюстными аномалями перед фиксацией, через одну неделю и через один месяц после фиксации брекет-техники. Для контроля выбрана группа лиц без нарушений прикуса и положения зубов, ранее не леченных у ортодонта. В процессе исследования показана эффективность использования электрической зубной щетки с круглой насадкой для очищения зубов и назубных ортодонтических приспособлений. Составление индивидуального алгоритма проведения гигиены полости рта является важным этапом оптимизации индивидуальной гигиены полости рта пациентов с брекет-техникой.

Наведено результати порівняння загальних показників частоти функціональних порушень окремих функцій зубощелепної ділянки у 534 осіб із дистальною оклюзією зубних рядів форми II-1 та II-2 за Angle. Визначено особливості структури функціональних порушень, що супроводжують дистальну оклюзію різних форм за Angle, і підтверджено, що порушення функцій ковтання, жування і мовлення можуть виступати "факторами ризику" виникнення функціональних суглобових невідповідностей у дорослих пацієнтів.

Представлено досвід лікування пацієнтів віком 6 - 9 років з дистальним прикусом та порушенням функцій дихання, ковтання, мовлення та змикання губ. Оцінка стану функціональної активності м'язів щелепно-лицевої ділянки у дітей із функціональними порушеннями доводить важливість виділення окремого етапу ортодонтичного лікування - підготовчого, одним із завдань якого є функціональна корекція або підготовка до періоду активного апаратурного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.621.050

Рубрики:

Вади розвитку зубів

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено краніометричне дослідження бічних телерентгенограм голови 64-ох пацієнтів 14 - 25 років з двома формами дистальної оклюзії з акцентом на вивчення параметрів нижньої щелепи (35-ти пацієнтів з формою II-1 і 29-ти - з II-2 формою за класифікацією Енгля). На підставі одержаних даних показано різні зміни параметрів нижньої щелепи за обох форм патології. Характер морфологічних відхилень параметрів нижньої щелепи в разі II-2 класу патології прикусу може більшим чином призводити до ускладнень з боку скронево-нижньощелепного суглоба.

Порушення функцій порожнини рота можуть призводити до виникнення, ускладнення та рецидиву зубощелепних аномалій та деформацій. Стійкість та успішність ортодонтичного лікування в більшості випадків залежить від своєчасної діагностики, усунення та профілактики функціональних порушень. З віком корекція порушень функцій порожнини рота стає більш складною. Перш за все це стосується неправильного положення язика під час ковтання та мови. Тому великого значення набуває проблема більш ранньої діагностики та профілактики порушень функції язика.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.621.050 + Р668.5

Рубрики:

Ортодонтія

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ