Досліджено теоретико-методологічні аспекти відтворення інвестиційного потенціалу національної економіки (ІПНЕ). Класифіковано джерела ІПНЕ за територіальною ознакою (внутрішні та зовнішні), рівнем і методами мобілізації (централізовані та децентралізовані), напрямами використання (цільові та загальні), потенційною можливістю участі в інвестуванні (джерела прямого та непрямого використання), відповідністю утворення джерел згідно з чинним законодавством (легальні та тіньові). Досліджено відтворення ІПНЕ на рівні економічних суб'єктів і загальнонаціональному. Удосконалено методику оцінки ІПНЕ та проаналізовано проблеми активізації процесу відтворення внутрішнього інвестиційного потенціалу України на рівні домогосподарств, фінансових, нефінансових корпорацій та держави. Розроблено механізм стимулювання відтворення ІПНЕ у контексті реалізації власного інвестиційного потенціалу державного сектору, податково-амортизаційного та монетарного стимулювання господарств, нефінансових і фінансових корпорацій.

Розглянуто теоретико-методологічні засади відтворення інвестиційного потенціалу (ІП) національної економіки. Обгрунтовано зміст стадій відтворення ІП на макроекономічному рівні та на рівні провідних інституційних секторів: домогосподарств, нефінансових і фінансових корпорацій, сектора державного управління. Проаналізовано джерела формування ІП вітчизняної економіки. Розроблено методичний інструментарій його оцінювання, визначено масштаб ІП в Україні, а також ступінь його реалізації. Запропоновано механізм стимулювання державного відтворення ІП вітчизняної економіки. Розглянуто роль нагромадження капіталу в активізації відтворення ІП та визначено тенденції нагромадження капіталу в економіці країни.

Розкрито економічний, функціонально-результативний, структурний зміст інвестиційного потенціалу національної економіки. Проаналізовано відносини у процесі його формування та використання.

Обгрунтовано систему поглядів щодо економічних інтересів філософів і економістів епохи Просвітництва, школи фізіократів. Запропоновано основні характеристики економічних інтересів господарства другої половини XVIII ст. залежно від специфіки формування та реалізації, суб'єктів та об'єктів, характеру, мети, мотивів тощо.

Мета роботи - визначення системних характеристик відтворення економічних інтересів акторів, обгрунтування можливості його еволюційного і революційного розвитку, нелінійності його розвитку в динаміці. Обгрунтовано основні характеристики системи відтворення економічних інтересів. Доведено, що у зазначеній системі комплементарно сполучуються стійкість і змінність як вбудовані механізми її розвитку у статиці та динаміці, забезпечення її самоорганізації і самовідновлення, кількісної і якісної трансформації. У статиці превалюють характеристики стійкості та тяжіння до стабільності, сталості. У динаміці основною характеристикою є змінність системи відтворення економічних інтересів, яка детермінує / реагує на процеси трансформації і розвитку її складових підсистем, потенційних можливостей, уподобань та економічної поведінки акторів (зміни ендогенного середовища), інститутів і інституцій, обмежувачів і стабілізаторів (зміни екзогенного середовища). Запропоновано модель динамічного розвитку системи відтворення економічних інтересів, обгрунтовано фази його еволюційного та революційного розвитку.

Визначено основні принципи побудови системи економічних інтересів у статиці та в динаміці, обгрунтовано складові компоненти зазначеної системи, які забезпечують її функціонування і підтримання. Відтворення економічних інтересів розглянуто як динамічну систему, яка характеризується тенденціями нестійкості, хаосу і водночас закладеними в ній потенційними можливостями економічного розвитку, які відкривають перспективи більш ефективної реалізації економічних інтересів і зростання економічних/соціальних результатів акторів. Обгрунтовано принципи системи відтворення економічних інтересів, на основі дії яких забезпечується її стійкість і досягнення статичного стану, а також принципи, які розкривають процес її зміни і розвитку в динаміці, тобто її якісне перетворення в нову форму. Визначено та охарактеризовано основні підсистеми, площини і базові складові системи відтворення економічних інтересів.

Предмет дослідження - система відтворення економічних інтересів акторів. Мета роботи - визначення основних площин системи відтворення економічних інтересів та їх характеристика, обгрунтування сукупності взаємозв'язків, які виникають між зазначеними площинними рівнями на основі інтеракцій акторів. У роботі застосовано системний та міждисциплінарний підходи, а також методи наукової абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, метод порівняльного аналізу. Введено у науковий обіг категорію "відтворення економічних інтересів" та розглянуто зазначений процес як систему; визначено й охарактеризовано основні площини системи відтворення економічних інтересів акторів і наноплощину, мікроплощину, макроплощину, мегаплощину, мезоплощину; розкрито сукупність інтеракцій (зв'язків, відносин), які утворюються між рівнями зазначеної системи. Застосування результатів: у сфері вивчення проблем економічної теорії, в національній економіці, під час розробки стратегії економічного розвитку державними і регіональними службами. Висновки: розкрито зміст відтворення економічних інтересів як утворення, яке системне враховує багатоманітність, неоднорідність, змінність інтересів у динаміці, мінливість економічної поведінки й економічних дій акторів щодо їх реалізації, а також інституційний, мережевий, суспільний, внутрішньогруповий, міжнародний вплив. Останнє визначає його як комплексну просторово-часову субстанцію, яка характеризує перетворення: інтереси - наміри - дії - результат.

Проведено дослідження системи поглядів економістів та соціологів середини ХХ ст. щодо природи та сутності економічних інтересів, основних чинників їх формування та реалізації. Розкрито концепції нової та новітньої історичної школи, неоінституціоналізму, економістів-соціологів Ф. Найта, Й. А. Шумпетера, які розробили альтернативні теоретичні моделі економічних інтересів. Основною їх відмінністю є ретрансляція економічних інтересів як неповторного, аутентичного, особливого, заснованого на психоемоційних, соціально-історичних, морально-етичних цінностях, традиціях і звичаях господарської практики, а не на обмежено-раціональному прагненні до економічної вигоди. Економічна поведінка акторів пов'язувалася не лише з їх раціоналістичними мотивами, але і з індивідуальною спрямованістю їх прагнень, внутрішніми стереотипами та зовнішніми обмежувачами. Підкреслено наявність у прагненнях економічних акторів прагнень до ідентифікації та ототожнення власних економічних інтересів з інтересами техноструктури та суспільства, органічними елементами яких вони себе вважають. Виявлено зовнішні соціально-економічні детермінанти, які прискорюють відтворення економічних інтересів як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях.

Розглянуто теоретико-методологічні засади, закономірності та форми прояву відтворення економічних відносин, його діалектичні зв’язки з відновленням взаємодії економічних інтересів. Проаналізовано динаміку змін даного процесу, виявлено нелінійний характер динамічного розвитку системи відтворення економічних відносин та економічних інтересів. Обгрунтовано вплив базових і допоміжних інститутів на ефективність і характер системи відтворювальних взаємодій. Виявлено зв’язок зрощування влади та власності з процесом реалізації економічних інтересів суб’єктів. Встановлено систему показників, які розкривають зміст і форми прояву влади-власності в економічній системі. Оцінено вплив інтегрального показника влади-власності на ступінь реалізації економічних інтересів суб’єктів. Розроблено рекомендації щодо державного регулювання в сфері підвищення ефективності відтворення економічних відносин та економічних інтересів і обмеження негативного впливу влади-власності на економіку.

Сформовано теоретико-методологічні засади встановлення закономірностей взаємодії економічних інтересів у системі відтворення економічних відносин суспільства. Обґрунтовано напрями економічної політики, спрямовані на створення умов для всебічного розвитку людини через задоволення її потреб та інтересів. Удосконалено категоріальний апарат економічної теорії через визначення понять "відтворення економічних інтересів" і "влада-власність". Сформовано теоретичні уявлення про сутність, структуру, функції та механізм розвитку системи відтворення економічних відносин й економічних інтересів, установлено роль інститутів у забезпеченні її розвитку. Запропоновано типологію відтворення економічних відносин та економічних інтересів. Обґрунтовано методологічний підхід до аналізу можливостей країн світу забезпечити сприятливі економічні й інституціональні умови для відтворення економічних відносин та економічних інтересів. Запропоновано теоретико-методологічний підхід до оцінювання впливу влади-власності на реалізацію економічних інтересів суб'єктів, доведено нелінійний характер її впливу. Визначено напрями політики держави, спрямованої на створення сприятливих умов для реалізації інтересів кожної людини та суспільства.