Розглянуто внесок екзогенних та ендогенних факторів у формування патоморфозу психічних розладів у разі епілепсії з позиції еволюційно-екологічного напрямку психіатрії.

Взаємини між психоаналізом і філософією дуже стійкі та багатогранні. Висвітлено філософські ідеї мислителів минулого та їх вплив на становлення і формування вчення З.Фрейда про людину та культуру. Фрейдовські уявлення про психічну реальність і буття людини в світі представлено в межах психоаналітичної філософії як філософії Нового часу.

Виявлено чинники патоморфозу психічних розладів у разі епілепсії на підставі порівняльного вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання, результатів інструментальних досліджень, а також соціальних, вікових, спадкових, етнічних та інших характеристик стаціонарних і амбулаторних пацієнтів різних вікових груп. Вперше встановлено, що у тимчасовій виборці 1980-х років переважали пацієнти з розладами особи та поведінки внаслідок епілепсії та неспецифічними для цієї хвороби психічними розладами особи з помірнопрогредієнтним перебігом. Виявлено відмінності в клініці амбулаторної та стаціонарної групи пацієнтів за всіма клінічними та параклінічними даними. Вперше встановлено, що клініка психічних розладів у разі епілепсії у сучасної групи хворих характеризується переважанням деменції у стаціонарній групі. Виявлено, що різниця в клініці епілепсії різних етносів Криму обумовлена не генетичними, а соціально-економічними та культуральними особливостями. Вперше показано пріоритетне значення у трансформації клініки захворювання лікарського та соціокультурального чинників. Обгрунтовано необхідність розширення амбулаторної допомоги хворим на епілепсію з метою поліпшення перебігу хвороби. Наведено рекомендації щодо оптимізації системи діагностики, лікування та реабілітації даного контингенту хворих.