Аналіз розвитку проксимального кінця стегнової кістки у 120 хворих після аваскулярного некрозу її головки як ускладнення лікування дисплазії тазостегнового суглоба виявив деформацію II типу за Kalamchi у 46 хворих (49 суглобів). Час спостереження 12 - 15 років. Використання методик МРТ та КТ дозволяє деталізувати зміни, які відбуваються не тільки в головці, а також у шийці, великому вертлюзі стегнової кістки та тазостегновій западині. Знання цих особливостей дозволяє дитячим хірургам підходити до хірургічного лікування деформації диференційовано.

Розглянуто існуючі методи використання когерентного аналізу для вилучення регулярних компонент хвильового поля. Запропоновано ряд нових алгоритмів перетворення сейсмічних хвильових полів, побудованих на використанні функції когерентності.

Розглянуто використання тривимірного перетворення Фур'є для обробки сейсмічного куба даних. Показано можливість аналізу та поділу різних структурних планів.

Розглянуто новий спосіб частотної фільтрації, заснований на моделюванні деяких оптичних систем. Запропонована методика дає змогу одержувати локальні спектральні оцінки та розділяти близькі за часом сигнали, що розрізняються за частотою.

Нестабільність кульшового суглоба (КС) в дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП), - серйозна невирішена проблема сучасної ортопедії. Мета роботи - проаналізувати стан проблеми нестабільності КС у дітей із ДЦП і визначити перспективи її вирішення. Проведено огляд 68 сучасних досліджень. Основою профілактики нестабільності КС має стати система рентгенологічного скринінгу не рідше одного разу на рік. В основі нестабільності КС лежать неврологічні порушення, тому за індексу міграції головки стегнової кістки (MP) менше 30 % використання селективної дорсальної різотомії або баклофенової помпи перспективно та цілком виправдано. Якщо MP >> 30 - 100 %, дорсальна різотомія може бути застосована після хірургічної корекції відхилень у КС для зниження частоти рецидивів. Наявний арсенал втручань на кістках таза та стегні є достатнім для відновлення стабільності зазначеного суглоба навіть у найважчих випадках, проте отриманий результат не завжди вдається зберегти через виникнення рецидиву деформації. Вимогою до втручання на КС у хворого на ДЦП є профілактична спрямованість, під якою ми розуміємо не лише досягнення стабільності суглоба, а й створення умов для її збереження. Тимчасове блокування медіальної частини зони росту головки стегнової кістки є малоінвазивним втручанням і може бути рекомендовано до застосування самостійно або як доповнення до релізу м'яких тканин КС, або до операцій на стегні та кістках. Проте й досі незрозуміло, в якому віці краще виконувати блокування зони росту головки стегнової кістки, чи треба і як часто слід міняти фіксатори тощо. Обов'язковою умовою лікування пацієнтів із розглянутою патологією є індивідуальний підхід з урахуванням ступеня зміщення головки стегнової кістки, наявності патології суміжних суглобів, віку дитини й тяжкості основного захворювання. Корекцію наявних відхилень слід виконувати одноетапно на багатьох рівнях.