Вперше для дослідження природи та сутності самоврядування застосовано теорію самодетермінації та автономії особистості в їх політологічному аспекті. Обгрунтовано, що самодетермінація населення є головним чинником щодо виникнення та формування самоврядування суспільства. В даному випадку слід враховувати співвідношення особистого та колективного в комунікативній взаємодії суспільно-політичних процесів. Показано, що місцеве самоврядування є формою самоорганізації населення в межах комунікативної стратегії розвитку суспільства. Держава, так само як і місцеве самоврядування, є за своєю природою соціальним інститутом та однією з форм соціального життя і самоорганізації суспільства. У сучасному розумінні місцеве самоврядування є однією з можливих форм самоорганізації населення на локальному рівні, тобто на рівні поселення або іншої обмеженої території. З використанням концепції "діапазон застосування" визначено місце місцевого самоврядування в механізмі державної та політичної влади як форми існування народовладдя, у першу чергу, в межах концепції консоціоналізму. Проаналізовано завдання місцевого самоврядування, визначено, що головним з них є зниження рівня політичного відчуження держави від суспільства. Зазначено, що місцеве самоврядування потребує від кожної людини певної відповідальності, а тому сприяє подоланню патерналізму, формуванню політичної культури та нового типу відповідальної розвиненої особистості. Набули подальшого розвитку умови та засади транспарентності в діяльності органів місцевого самоврядування.

Вміщено методичні матеріали, завдання та тести відповідно до програми курсу “Політична психологія”, що складає одинадцять розділів, банк методик з політичної психології та список рекомендованої літератури. Кожен розділ містить перелік питань до семінарських та практичних занять, завдання для індивідуальної роботи студента, а також питання для самоконтролю. Визнано, що виконання запропонованих завдань на практичних заняттях, в процесі самостійної роботи та в умовах дистанційної форми навчання дає можливість студентам структурувати, поглибити знання з відповідної дисципліни та скласти цілісну, системну палітру курсу “Політична психологія”. Викладено основи психології політики, базові категорії і основні теорії, концепції, проблеми та запити суспільного розвитку, що допомогає орієнтуватися у суспільно-аксіологічному дискурсі та надає базу для підготовки майбутніх політичних психологів та політологів. Розкрито психологію політики у всьому її розмаїтті, поглиблено та удосконалено знання у царині політичної психології, виокремлено організацію та проведення виборчих кампаній.