Наведено розширене трактування формування планових результатів діяльності підприємства як складової фінансового плану та приклад складання фінансового плану акціонерного товариства.

Проаналізовано існуючі елементи продуктової політики та запропоновано додаткові елементи. За допомогою синтезу всіх проаналізованих елементів, складових і чинників запропоновано модель продуктової політики підприємств сфери послуг як систему взаємодії елементів, покликану забезпечити відповідний рівень задоволеності споживача.

Досліджено специфіку процесу надання послуги як окремого елементу маркетингового міксу; запропоновано структуру даного елемента; сформульовано пропозиції щодо його оптимізації; надано схематичне відображення процесу обслуговування.

Проаналізовані проблеми якості послуг із врахуванням чотирьох головних специфічних рис послуг, таких як невідчутність, невіддільність від джерела, мінливість та непридатність до зберігання. Визначено, що роль людського чинника є однією з головних проблем ефективної організації процесу обслуговування. Визначені можливі дії, за допомогою яких можна мінімізувати негативний вплив людського чинника на якість послуги. Перша група таких дій пов'язана із встановленням чітких вимог до обслуговуючого персоналу та ефективно організованим внутрішнім маркетингом. Останнє передбачає дієву систему мотивації, яка б забезпечила високу якість обслуговування в процесі взаємодії обслуговуючого персоналу з клієнтом. Друга група дій пов'язана із залученням споживача до процесу надання послуги. Проаналізовані та систематизовані існуючі погляди на якість послуги. Поняття якості послуг розглядається як поєднання двох складових: якість процесу обслуговування та якість результату від придбання послуги. Визначені чинники впливу на кожну складову. Якість процесу обслуговування залежить від якості інтерактивної взаємодії між обслуговуючим персоналом та клієнтом, ефективності організації процесу обслуговування в часі та в просторі та атмосфери надання послуги. Якість результату пов'язана із рівнем професійної кваліфікації персоналу, якістю обладнання та матеріалів і рівнем інноваційності технологій. Якість процесу запропоновано розглядати як психологічну та гедоністичну якість, в той час як якість результату є раціоналістичною якістю. Запропоновано поділ існуючих послуг на дві групи: послуги, для яких якість результату та якість процесу можна чітко розмежувати, та послуги, для яких саме якість процесу визначає якість результату.

Предмет дослідження - складові системи маркетингу сфери нематеріального виробництва, їхня специфіка та взаємозв'язок. Мета роботи - конкретизація складових успішності кожного із запропонованих на даний момент видів маркетингу нематеріальної сфери, а також дослідження системи взаємодії між ними. Методологія проведення роботи - системного підходу (для формування системи внутрішнього маркетингу підприємства), узагальнення (при розробленні моделі маркетингу послуг), індукції та дедукції (при дослідженні складових та чинників успішності маркетингу нематеріальної сфери), аналізу та синтезу (при формуванні системи маркетингу сфери нематеріального виробництва), монографічного методу (при дослідженні існуючих поглядів та проблем функціонування маркетингу сфери послуг). Результати роботи - запропонований системний підхід до розуміння внутрішнього маркетингу підприємства, згідно з яким внутрішній маркетинг являє собою систему елементів, які враховують цілі підприємства з одного боку та потреби персоналу з іншого. Сформульований алгоритм функціонування внутрішнього маркетингу, досліджений взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього маркетингу з інтерактивним. Виокремлені основні складові кожного виду маркетингу. Висновки: налагоджена система внутрішнього маркетингу, що базується на розумінні потреб працівників, разом із дієвою системою зовнішнього маркетингу, в основі якої лежать потреби клієнтів, мають забезпечити ефективний інтерактивний маркетинг як маркетинг взаємодії між продавцем та покупцем послуги у процесі обслуговування. Зазначені види маркетингу у логічній взаємодії являють собою сукупну систему маркетингу послуг.

Проаналізовано проблеми і перспективи формування конкурентоспроможної освітньої послуги з огляду двох ринків: ринку освітніх послуг та ринку праці. Досліджено та систематизовано основні риси класичного й інноваційного підходів до надання послуг освіти. Відфільтровано наявні недоліки класичного підходу, запропоновано способи їх усунення. Виділено основні переваги класичного підходу, які пропонується поєднувати з інноваційними методами, та основні етапи формування маркетингової стратегії освітніх закладів, проаналізовано її особливості. Сформульовано особливості та чинники успішності маркетинг-міксу освітніх закладів з урахуванням нематеріальної складової продукту, який пропонується, а також специфіки послуг освіти. Маркетинговий комплекс освітньої послуги запропоновано розглядати як сукупність семи взаємопов'язаних між собою елементів: чотирьох класичних, трьох додаткових, таких, що притаманні нематеріальній сфері. Описано кожен елемент, досліджено взаємозв'язок між ними. Визначено основні принципи формування успішного маркетингового комплексу закладів освіти. Процес обслуговування під час надання освітньої послуги запропоновано розглядати як модель маркетингу послуг SERVACTION, взаємодію контактного персоналу, кожного окремо взятого клієнта та інших клієнтів у матеріальному середовищі. Матеріальне середовище закладу освіти розглядається як сукупність трьох налагоджених систем: складових, пов'язаних із впровадженням в освіту досягнень НТП, естетичних складових і складових комфорту. Вимоги до персоналу запропоновано класифікувати за двома основними ознаками: за професійними й особистими якостями. Організація процесу надання освітньої послуги розглядається у трьох площинах: процес інтерактивної взаємодії між контактним персоналом та клієнтами, організація процесу освіти в просторі і в часі, процес надання супутніх і додаткових послуг.

Актуальність дослідження. За умов глобалізації економіки та інтеграції України у європейський простір все більшого значення набуває впровадження у бізнес практики європейських країн, зокрема реалізація принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як запоруки стабільного розвитку суспільства і держави. Мета дослідження - аналіз практики впровадження принципів КСВ українськими підприємствами, виявлення проблем та перешкод на шляху реалізації політики КСВ представниками українського бізнесу, формулювання пропозицій щодо подолання існуючих проблем. Методи дослідження: узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, графічні методи. Результати дослідження. Проаналізовані практичні аспекти впровадження політики КСВ в українському бізнесі. Систематизовані головні мотиви впровадження КСВ українськими суб'єктами господарювання та основні причини відмови від такого впровадження. Досліджені аспекти розуміння українськими суб'єктами господарювання сутності КСВ, проаналізована узгодженість цього розуміння із цілями стабільного розвитку, сформульованими мережею UN Global Compact. Виявлені перешкоди на шляху реалізації принципів КСВ та запропоновані шляхи їх подолання. Висновки: основними проблемами на шляху впровадження принципів КСВ у діяльність українських компаній є нестача коштів на реалізацію таких заходів та відсутність усвідомлення значимості КСВ як представниками бізнесу, так і споживачами. Серед шляхів подолання проблем впровадження КСВ українськими компаніями можна запропонувати наступні: розроблення системи заходів для стимулювання КСВ з боку держави (матеріальне стимулювання, законодавча база, стимулювання популяризації принципів КСВ, власний приклад); здійснення широкомасштабної пропаганди принципів КСВ; формування нової, соціально-відповідальної свідомості у споживачів (як наслідок другого шляху) та пред'явлення ними попиту на соціально-відповідальну, етичну продукцію.

Актуальність дослідження. За умов глобалізації економіки та забезпечення стабільного розвитку для України все більшої актуальності набуває питання індикації результативності цих явищ, зокрема дослідження ефективності здійснення інноваційно-інвестиційних процесів, у тому числі за рахунок іноземного інвестування, до якого сьогодні висувають дуже багато очікувань. Мета дослідження - з'ясування впливу інноваційно-інвестиційних процесів, зокрема іноземного інвестування, на результативність розвитку економіки та визначення гіпотетичних індикаторів змін, які засвідчують наявність розвитку, і порівняння їх з фактичними індикаторами. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, графічні методи. Результати дослідження. Проаналізовані сутнісні характеристики процесів розвитку та їх результативності. Показано вплив інноваційно-інвестиційних процесів на розвиток підприємств. Визначені та охарактеризовані гіпотетичні індикатори змін, що засвідчують результативність розвитку. Проаналізовані фактичні індикатори змін та з'ясовані їх основні відмінності від гіпотетичних. Здійснено порівняння гіпотетичних та фактичних індикаторів змін, очікуваних від іноземного інвестування. Виявлені проблеми на шляху отримання бажаних результатів розвитку та запропоновані способи їх подолання. Висновки: фактична результативність інвестиційно-інноваційних процесів, у тому числі від іноземного інвестування не відповідає гіпотетичним очікуванням. Основними проблемами окрім загальновідомих є недостатня частка інноваційної складової в процесах інвестування, незначне спрямування іноземних інвестицій у виробничу сферу. Серед шляхів подолання проблем ефективності іноземного інвестування щодо забезпечення процесів розвитку підприємств можна запропонувати такі: переспрямування іноземних інвестицій в напрямку інноваційного оновлення діючих виробничих підприємств та створення нових бізнес-процесів у виробничій сфері - за рахунок відповідних важелів державної інноваційно-інвестиційної політики, зокрема відносно іноземних партнерів та інвесторів; спрямування зусиль на першочергове формування інвестиційних вкладень за рахунок власних, зокрема внутрішніх джерел (збільшення можливостей зростання обсягів накопичення власних коштів підприємств, створення вигідних умов для залучення та запозичення); сприяння та стимулювання інноваційної активності підприємств як визначального чинника їх розвитку.

Розкрито сучасні тренди у розвитку вітчизняного підприємництва, в тому числі з точки зору формування соціально-відповідального ведення бізнесу. Висвітлено питання розробки комунікаційних бренд-стратегій як інструменту підвищення конкурентоспроможності роздрібних торговельних мереж, а також застосування системного підходу до управління мерчандайзингом. Проаналізовано тенденції інтернет-маркетингу в діяльності підприємств харчової промисловості та визначено маркетингові засади організації рітейл-сервісу. Досліджено розвиток біржової діяльності в Україні, а також корупційні ризики в тендерній політиці підприємств.