Досліджено вплив модельного біологічного середовища 199 (БС 199) на структуру та властивості композиційних матеріалів з лізоцимом на основі поліуретансечовин (ПУС) з фрагментами кополімеру полі(вінілбутираль-вінілацетат-вініловий спирт) (ПВБ). Проведені ІЧ-спектроскопічні та фізико-механічні дослідження ПУС із лізоцимом, які містять у структурі фрагменти кополімеру ПВБ після інкубації в БС 199. Встановлено, що під впливом БС 199 біодеградація досліджуваних ПУС і композицій з лізоцимом на їх основі супроводжується структуруванням полімерної матриці за рахунок руйнування та перерозподілу сітки міжмолекулярних водневих зв'язків з утворенням більш досконалої сітки фізичних взаємодій. Методом спектрофотометрії встановлено, що розроблені композиційні матеріали здатні до пролонгованого вивільнення антибактеріального препарату лізоциму, що для ПУС, синтезованих за співвідношення ГМДА:ПВБ, рівного 70:30, за 4 доби становить 75,0 %.

Синтезовано ряд ПУС на основі ДФП і ГМДА та кополімеру ПВБ за відсоткового співвідношення ДА:ПВБ = 30:70; 50:50; 70:30 та одержано ряд композиційних матеріалів із лізоцимом (вміст фермента 1 % мас.) на їх основі. Дані ІЧ-спектроскопічних досліджень підтверджують, що іммобілізація лізоциму відбувається за рахунок міжмолекулярних водневих зв'язків (фізична іммобілізація). Встановлено, що зі збільшенням кількості кополімеру ПВБ у структурі полімерних матеріалів спостерігається зростання міцності та відносного подовження під час розриву. Показники міцності у разі розриву ряду ПУС зі збільшенням ПВБ лежать у діапазоні 1,74 - 2,29 МПа, а показники відносного подовження за розриву - у діапазоні 97 - 204 %. За результатами фізико-механічних досліджень введення ензиму у склад ПУС призводить до покращання їх властивостей. Для композицій з лізоцимом міцність за розриву становить 1,43 - 2,84 МПа, а відносне подовження у разі розриву - 104 - 212 %. Характеристична в'язкість полімерів лежить у межах 0,46 - 0,97 дл/г. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 70:30 та 30:70, введення лізоциму призводить до незначного зниження значень температури склування порівнянні зі зразками без лізоциму. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 50:50, введення лізоциму призводить до підвищення температури склування. Встановлено, що досліджувані системи однофазні.