Зроблено спробу комплексного та порівняльно-типологічного аналізу експресивно-виражальних засобів, характерних для творів П.Тичини, М.Рильського, Є.Маланюка, Є.Плужника, Б.-І.Антонича, С.Гординського, Г.Аполлінера, М.Жакоба, П.Реверді, П.Елюара, П.Ж.Жува, Л.Арагона, поетів Рошфорської школи та інших з метою вивчення й інтерпретації поетичних текстів зазначених авторів, а також для з'ясування та класифікації нових на той час мовних засобів виразу поетичної думки. Установлено та порівняно експресивно-виражальні можливості лексичних, синтаксичних, морфологічних одиниць в українській та французькій поезії першої половини XX ст. У контексті мовознавчої проблематики досліджено синтез мистецтв (поезії, музики та живопису). Розглянуто синтетичні способи досягнення у поетичному творі музичного та живописного ефектів.

Розглянуто питання музикальної наповненості української та французької поетичної прози другої половини XX ст. Досліджено типологічні паралелі засобів екстраполяції у словесний текст елементів музичного мистецтва. Обгрунтовано низку асоціативних поєднань між літературними та музичними творами. Розглянуто проблему словесної передачі ритму і темпу, а також їх ролі в загальному сприйнятті твору.