З використанням методів сучасної некласичної філософії здійснено онтологічне обгрунтування правової реальності. Як її буттєву засаду досліджено феномен правової ситуації. Базуючись на науковому підході, вивчено існування права не лише як певну сукупність ідеальних норм, які необхідно втілити у реальність, а як постійну константу людського співіснування, завжди імплікованої у відносинах поміж людьми. Зроблено висновок, що аналіз феноменологічних, екзистенційних, функціонально-онтологічних аспектів правової ситуації є підставою для розробки цілісного уявлення про умови, за яких можлива зустріч особи з правом. Це дозволяє з'ясувати практичні шляхи реалізації конституційної засади верховенства права та критерії для його безпосереднього застосування.

Обгрунтовано філософсько-правову ідею реалізації конституційного принципу верховенства права. Проаналізовано онтологічну структуру права і модуси справжнього буття людини в правовій ситуації. Висвітлено окремі проблеми правопорядку, кола герменевтики в праві, справедливості, свободи і відповідальності.

Розглянуто проблему деконструкції права. В процесі виконання цієї операції виведено ряд фундаментальних парадоксів, закладених в класичних уявленнях про право і правосуддя. Запропоновано розглядати право не як поняття, а як феномен, імпліцирований в будь-якому акті осмислення світу як умову можливості такого.

Викладено авторську концепцію праворозуміння - темпоральну онтологію права. На підставі онтологічного розрізнення буття і сущого (М. Гайдеггер) показано, що право первісно існує у соціальних відносинах між людьми як особливий різновид буття - правове буття, яке виявляється як тяжіння між вчиненим діянням та його правовими наслідками. Відтак горизонт правового буття складає правовий час як часовий проміжок між дією чи бездіяльністю, релевантною в правовому сенсі, та її правовими наслідками. Доведено, що право первісно локалізоване не в законах, кодексах, звичаях чи людських уявленнях про належне, а в тій органічній єдності правового буття і часу, яка дістає назви "правової події". Зроблено висновок про те, що будь-яке суще - річ, текст, і навіть людина набуває правового значення лише внаслідок втягнення у правову подію.

Здійснено комплексне філософське осмислення темпорально-онтологічного устрою феномену права. На основі аналізу права в його буттєво-часовому вимірі доводиться можливість тлумачення правової реальності як дискретної множини сингулярних правових подій. З'ясовано специфіку імплементації онтлологічного та постонтологічного розрізнення у філософсько-правовій сфері, переосмислена онтологічна структура права, яку доповнено такими складовими як правове суще, буття права, правове буття, осмислено місце права у людському існуванні. Через деструкцію права реалізовано критичний підхід до класичних метафізичних теорій права. На основі аналізу історії філософсько-правової думки та тенденцій сучасного правознавства обгрунтовано виникнення на пострадянському просторі на межі ХХ - ХХІ ст. нового філософсько-правового напряму - "динамічне праворозуміння" як визначення сукупності сучасних некласичних концепцій права. Показано роль права в регулюванні швидкості плину правових процесів, чим запроваджено темпоральні критерії для визначення правового характеру закону. Усі проблеми розглянуто в актуальному для України контексті формування відкритого суспільства та розбудови правової і соціальної держави.

Проаналізовано основні категорії соціології права. Розкрито сутність, поняття, цінності та значення права, його роль у житті особи та суспільства, нації і держави, у долі народів і людства загалом. Словник сприятиме формуванню нової правової культури українського суспільства, орієнтованої на ідеї демократії, свободи та європейські цінності. Розглянуто понад 600 найважливіших понять соціології права.