Проаналізовано методи цінового регулювання в електроенергетиці. Розглянуто практику застосування методу норми прибутку на капітал. Оцінено перспективи застосування методів стимулюючого цінового регулювання в електроенергетиці.

Представлено модель виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії в енергетичній системі. Систему структуровано територіально, а також за технологіями генерації. Нормативні ціни розраховуються на базі норми прибутку для різних добових зон за допомогою міжпродуктового балансу, що формується з вихідних даних і розв'язків моделі.

Досліджено вплив технологічних коефіцієнтів втрат і питомих витрат палива на нормативні ціни в електроенергетиці за допомогою міжпродуктового балансу, що формується на базі оптимізаційної моделі виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії. Нормативні ціни розраховуються на підставі норми прибутку для різних добових зон.

Запропоновано балансово-оптимізаційну модель Об'єднаної електроенергетичної системи (ОЕС) України, яка відрізняється від існуючих структурованістю за засобами виробництва, передачі та розподілу електричної енергії, побудована на базі поняття технологічного способу Конторовича - Купманса та передбачає використання функцій попиту у правих частинах системи рівнянь балансу. Удосконалено модель міжпродуктового балансу, що описує ОЕС України шляхом додавання до її ресурсної частини підсистеми рівнянь для екзогенних ресурсів і введенням технологічних способів, за яких виробляється декілька продуктів (електрична та теплова енергія). Міжпродуктова модель формується на базі вихідних даних й оптимального ров'язку балансово-оптимізаційної моделі. Двоїста форма міжпродуктової моделі використовується як засіб розрахунку рівноважних цін на електричну енергію. Розроблені моделі й алгоритми використано для створення програмно-інформаційного комплексу, призначеного для прогнозних розрахунків обсягів генерації, передачі та розподілу електричної енергії та розрахунку рівноважних цін. Здійснено практичні розрахунки обсягів та відповідних рівноважних цін.

  Скачати повний текст

Досліджено основні принципи типологізації соціально-економічних систем. Доведено, що традиційні критерії такої типологізації, що базуються на порівнянні економічих індикаторів розвитку, обмежують характеристку соціально-економічних систем, а показниками їх успіхів є стійкість систем до глобального середовища, відновлюваність, стабільність. З використанням національно-цивілізаційного методу розроблено нові підходи до типологізації соціально-економічних систем, що базуються на ідентифікації конституюючих соціального середовища суспільного розвитку. На прикладі Німеччини та Швеції показано, яким чином специфічна національно-комунітарна генетика відбилась на конфігурації їх соціальної сфери, визначила тип їх економічного устрою з перевагами, що забезпечують стійкість і стабільність у глобальному просторі цим двом системам. Визначено шляхи трансформації суспільного ладу України, що базуються на формуванні адекватної національному менталітету соціальної сфери.

Зазначено, що одним із основних напрямів забезпечення енергетичної безпеки держави є підвищення ролі вугільної промисловості у задоволенні потреб економіки в енергетичних ресурсах. Для цього необхідно створити умови, які сприятимуть підвищенню ефективності функціонування галузі, зростанню конкурентоспроможності вітчизняного вугілля, зменшенню негативного впливу на довкілля, більш раціональному використанню надр, гарантуванню безпечних умов праці. Вихід вугільної промисловості з кризи може бути досягнутий за рахунок нарощування обсягів видобутку в результаті активної модернізації шахтного фонду приватними вітчизняними та іноземними інвесторами, оптимізації системи управління, зокрема, модернізації застарілого шахтного обладнання, інвестування в нові технології. Загальний потенціал видобутку вугілля в Україні до 2030 р. очікується на рівні 130 млн т, у тому числі 90 млн т енергетичного вугілля, а з урахуванням реалізації потенціалу видобутку бурого вугілля може досягти 150 млн т. Для суттєвого нарощування додаткового вуглевидобутку до 125 млн т на рік можуть бути задіяні 67 резервних ділянок із запасами 13,1 млрд т. Значні перспективи - до 10 - 20 млн т на рік і більше - має видобуток відкритим способом горючих сланців.

Запропоновано економіко-математичну модель надходження імпортованого вугілля в Україну з урахуванням цінових показників транспортування та можливостей транспортної інфраструктури країни. Мережну модель імпортування вугілля в Україну побудовано на основі подання вузлів і транспортних магістралей системи постачання вугільної продукції у вигляді технологічних способів Канторовича економіко-математичної моделі виробничого типу. Це дозволило знайти доцільні обсяги закупівлі в країнах-експортерах і шляхи транспортування із врахуванням наявної потреби та обсягів власного видобутку. Виконано оцінки обсягів надходження вугільної продукції в економіку України з країн близького та далекого зарубіжжя залізничним та морським транспортом. Виявлено умови конкурентного з Російською Федерацією імпортування із країн далекого зарубіжжя - США, ПАР, Австралії, Казахстану.

Зазначено, що одна з основних причин низької ефективності вуглевидобувних підприємств - високий рівень фізичного та морального зносу устаткування для очисних і підготовчих робіт, підземного транспорту тощо. В ситуації, коли економіка країни переживає складний період, важливим питанням у модернізації підприємств вугільної галузі є оптимальне використання державних коштів, тобто забезпечення максимальної продуктивності встановленого обладнання за мінімальних енергетичних витрат у результаті його експлуатації. Запропоновано модель оптимізації устаткування вуглевидобувних комплексів. Вибрано критерієм оптимальності продуктивність галузі у разі мінімального споживання електроенергії та мінімальних фінансових витрат на модернізацію шахт. Апробація моделі під час формування вуглевидобувних комплексів у вугільній промисловості України за розробленим алгоритмом засвідчила працездатність моделі та її адекватність об'єкту дослідження. Одержані результати показують високу ефективність оптимального варіанта впровадження нової техніки.

Описано структуру обмежень моделі виробничого типу системи паливозабезпечення двох галузей економіки країни. Рівняння системи забезпечують врахування можливостей заміщення й перенаправлення необхідних обсягів вугільної продукції у виробничо-транспортній системі, що містить власний виробіток, перетворення, збагачення та переробку всіх видів викопного палива, а також здійснює їх імпортування та експорт. В системі з недостатніми обсягами власного видобутку окремих дефіцитних видів палива розглянуто задачу визначення оптимальних шляхів та напрямків їх заміщення іншими видами залежно від цінової кон'юнктури внутрішніх ринків вугільної продукції та рівнів цін на світових ринках палива. Наведено результати розрахунків оптимальних обсягів перенаправлення окремих марок вугільної продукції з металургійної галузі в електроенергетику та навпаки за експертними даними 2011 р. та прогнозними оцінками 2012 р. Показано можливість зворотних потоків вугілля між цими галузями залежно від обсягів власного видобутку та кон'юнктури цін на внутрішньому ринку вугільної продукції.

Врахування вимог енергетичної безпеки в моделях паливозабезпечення економіки держави має здійснюватись вже на етапі моделювання потоків та балансів палив. Це випливає з необхідності перерозподілення обсягів між країнами-експортерами або обмеження загальної величини імпорту у разі одночасного зростання власного видобутку. Запропоновані методи врахування вимог енергетичної безпеки грунтуються на представленні факторів енергетичної безпеки разом з їх пороговими значеннями у вигляді лінійних обмежень задачі лінійного програмування. Лінійні обмеження, утворені факторами енергетичної безпеки, виражаються через змінні обсяги продуктів моделі паливозабезпечення країни, що є моделлю виробничого типу, побудованою на основі поняття технологічного способу Канторовича. У застосуванні до абстрактної мережі паливозабезпечення з використанням мережних аналогій для узагальнення способів структурування технологічних способів, ця модель містить всі необхідні конструктивні засоби врахування показників енергетичної безпеки, які визначаються функціонуванням системи паливозабезпечення.

Викладено можливості економіко-математичних оптимізаційних моделей виробничого типу, з модельної точки зору описано техніко-економічні особливості функціонування систем енергетики. Наведено приклад побудови балансово-оптимізаційних моделей виробничого типу на основі поняття технологічного способу Канторовича, а також похідної модифікованої моделі Леонтьєва, орієнтованої на цінові розрахунки. Сформовано набори вихідних даних моделей, розраховано обсяги виробництва і споживання електричної енергії та адекватні ціни. Викладено результати досліджень ядерно-паливного циклу методами економіко-математичного моделювання, виконано техніко-економічне обгрунтування вартості електричної енергії АЕС. Запропоновано економіко-математичну модель взаємопов'язаних мережевих систем електро- та водопостачання, надано оцінку впливу режимних та економічних факторів взаємодії мереж на вузлові ціни постачання води та електричної енергії.

Вибір оптимальної марки вугілля для ТЕЦ під час переведення їх котлоагрегатів на пиловугільне спалювання здійснюється за допомогою формулювання задачі багатокритеріальної оптимізації для системи котел - вугільне паливо. Запропоновано сукупність частинних критеріїв оптимальності для оцінки ефективності функціонування ТЕЦ під час спалювання вугілля в котлі. На основі аналізу та оцінки ступеня впливу основних параметрів енергетичного вугілля на показники роботи ТЕЦ для математичного моделювання вибрано фізико-хімічні, теплотехнічні та економічні характеристики - зольність, вміст сірки, волога, теплота згорання, ціна продукції та коефіцієнт доступності - частка виду вугільної продукції в сукупному обсязі вітчизняного товарного вугілля. Для визначення узагальненого критерію оптимальності системи використано принцип крайнього песимізму (критерій Вальда). Оптимальним вважається вид вугільної продукції, для якого мінімальна оцінка за одним із частинних критеріїв є максимальною у переліку цих видів. Таким чином досягається рівноправність впливу окремих критеріїв на результат вибору. Розглянуто приклад застосування розробленої моделі до вибору оптимальної марки палива під час переведення на спалювання вугілля котла БКЗ-420-140НГМ. Для оцінки ефективності паливозабезпечення ТЕЦ використано вісім технологічних, теплотехнічних та фізико-хімічних, цінових показників вугільної продукції власного виробництва та шість - для імпортованого вугілля.

Наведено огляд моделей розвитку вугільної промисловості вітчизняних та зарубіжних авторів, виділено їх специфічні властивості й можливості врахування окремих аспектів функціонування систем видобутку, постачання та споживання вугільної продукції в загальноенергетичному балансі країни. Виконано аналіз впливу ринкових механізмів ціноутворення на регулювання галузі та перспективні напрямки її реорганізації, а також реконструкції та модернізації окремих вуглевидобувних підприїмств. Запропоновано модель оптимізації структури (складу) шахтного фонду України, що запроваджує врахування конкурентних засад діяльності шахтопідприємств за умов наявної пропозиції світових ринків вугільної продукції. Задоволення потреби економіки на енергетичне та коксівне вугілля здійснюється в моделі за рахунок підсумовування обсягів вугільної продукції власного видобутку та імпортованої із врахуванням марочної структури потреби, транспортних обмежень імпортування, вимог енергетичної безпеки держави. Окреслено перспективи застосування запропонованої структури моделі для багатоперіодного моделювання розвитку (перебудови, реструктуризації) шахтного фонду із врахуванням ефективності інвестицій в галузь.

Існуюча ситуація, що склалась в енергетичному секторі України, при обмеженому доступі до енергоносіїв власного видобутку, потребує залучення твердого органічного палива, яким виступає вугілля. Забезпечення вітчизняних ТЕС вугільною продукцією необхідної якості є важливим фактором як з точки зору енергетичної незалежності держави, так і екологічної ситуації, яка значною мірою потерпає внаслідок спалювання високозольного вугілля. Мета роботи - розроблення математичної моделі оптимізації забезпечення вітчизняних ТЕС вугільною продукцією із заданими (паспортними) теплофізичними властивостями за мінімальну ціну. Розробка алгоритму, що реалізує цю модель, передбачає наявність показників якості вугільної продукції, які є визначальними при розрахунку ціни цієї продукції. Для досягнення цієї мети сформульована змістовна та математична постановка задачі, а також алгоритм і програмні засоби для її розвіязання. Розв'язок задачі забезпечує оптимальну структуру запасів палива енергогенеруючої галузі країни з допустимими параметрами якості при мінімальній вартості. Дана модель апробована при оптимізації структури вугільної продукції для 6-ти ТЕС, що споживають антрацитове і пісне вугілля і доводить її адекватність об'єкту дослідження.

Модель прогнозування розвитку вугільної промисловості України за умов міжнародної конкуренції враховує ринкові умови функціонування галузі шляхом додавання до переліку виробників вугільної продукції джерел постачання імпортованого палива і запровадження таким чином конкурентних засад функціонування власних виробників. Конкурентоспроможність вітчизняних вуглевидобувних підприємств досягається в моделі за рахунок зменшення собівартості видобутку під час здійснення капіталовкладень у їх основні фонди й належної оцінки технологічної та економічної ефективності цих капіталовкладень.

Зазначено, що оскільки основним чинником перспективності видобутку вугілля є гірничо-геологічні умови, які визначають рівень рентабельності видобування, то актуальною проблемою розвитку вугільної галузі є задача оптимального вибору видобувної техніки нового технічного рівня для заданих гірничо-геологічних умов окремого вуглевидобувного підприємства. Розроблено моделі оптимізації комплексів видобувної техніки нового технічного рівня та оптимального розподілу навантаження між шахтами за заданих потребах на вугілля за марками. Моделі реалізовано в єдиному програмно-інформаційному комплексі "Вугілля України" і забезпечують оптимізацію реконструкції та планове функціонування галузі. Розроблено програмно-інформаційний комплекс порівняння варіантів реконструкції шахт містить інформаційну базу технічних параметрів вуглевидобувних комплексів, капітальні та експлуатаційні витрати під час їх впровадження. Завдяки поєднанню інформаційної бази з алгоритмом ранжування вуглевидобувних підприємств на основі запропонованого багатокритеріального підходу розв'язано задачу технічного переобладнання шахтного фонду шляхом оптимального вибору варіантів комплектації вуглевидобувних комплексів із використанням критерію максимальної продуктивності за мінімальних капітальних витрат на переобладнання та енергетичних витрат при їх експлуатації. Виконано розрахунки оптимізації прибутку за коефіцієнтом використання машинного часу нової техніки. Визначено варіанти розвитку вуглевидобувного фонду України з виділенням найбільш імовірного варіанта. У всіх варіантах видобуток вугілля в 2030 році буде знаходитись в діапазоні 95 - 110 млн т з врахуванням потужностей, що вибувають. Із врахуванням введення в експлуатацію на рівні 0,9 млн т у 2015 році, 15,0 млн т - у 2020 році та 21,6 млн т - у 2030 році обсяги видобування можуть становити 115 - 135 млн т вугілля.

Індекс рубрикатора НБУВ: З352 + У9(4УКР)305.651

Рубрики:

Тверде паливо

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж70419 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні газова галузь є однією з найважливіших складових паливно-енергетичного комплексу України, а нарощування власного видобутку природного газу залишається ключовим питанням енергетичної безпеки держави. Виконано аналіз ресурсної бази газовидобувної промисловості України, оцінено поточний стан і визначено основні проблеми її розвитку та функціонування. Показано, що спад у видобуванні природного газу останніми роками зумовлений не виснаженням надр, а розбалансуванням геологорозвідувального процесу, однією з головних причин якого стало зменшення капіталовкладень у галузь. Наведено результати розрахунків прогнозної собівартості видобутку газу в Україні (середньої за життєвий цикл умовного родовища), які виконано з використанням математичних та програмно-інформаційних засобів, розроблених в Інституті загальної енергетики НАН України. Розроблено прогноз видобування природного газу в Україні на перспективу до 2040 р. Оцінено обсяг інвестицій у газовидобувну галузь, необхідних для досягнення прогнозних показників видобутку. Визначено основні технологічні, економічні та організаційні заходи для нарощування видобутку природного газу в Україні.

Розглянуто структуру імпорту вугілля, нафти та природного газу в межах економіко-математичної моделі паливозабезпечення країни вуглецевмісним паливом, у тому числі для генерування електроенергії з урахуванням розширення переліку джерел імпортування, можливостей транспортної інфраструктури, міжгалузевого переспрямування надлишкових обсягів вугільної продукції, дотримання умов енергетичної безпеки. Задача визначення доцільних обсягів імпорту вирішується у контексті загальної проблеми оптимізації структури паливозабезпечення країни за умов значного скорочення власного видобутку вугілля та необхідності заміщення природного газу в енергетичному балансі держави.