Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(5)-225 + Э35-4

Рубрики:

Історія філософії

Буддизм

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито головні принципи дзен-буддизму та філософії японського мислителя дзен Доуена Кіуена (1200 - 1253), видатного представника школи дзен. Показано, які концептуальні трансформації в межах буддизму зумовили появу філософії дзен. Доведено, що погляд Доуена на власне вчення як на передачу істинного вчення Будди Шак'ямуні має достатні підстави, адже принципи дзен-буддизму є більш глибоким переосмисленням засадничих принципів самого буддизму. З'ясовано зміст головних оригінальних понять філософії Доуена, особливо у його філософії мови, яка радикально відрізняється від традиційного ставлення школи дзен до вербальних структур.

Проаналізовано новий підхід до вивчення буддійської філософії, згідно з яким в основі буддизму всіх історичних періодів і напрямів лежить спільна для них усіх філософська база – "філософія порожнечі", яка містить три нерозривно пов'язані виміри: "порожнечу речей" (їх плинність та взаємозумовленість), "порожнечу понять" (їх нездатність вмістити в собі істинну реальність) та "порожнечу свідомості" (її здатність вміщувати все що завгодно). У зв'язку з цим філософію порожнечі розглянуто не в традиційному ключі, як одну в ряду інших буддійських доктрин (шунья-вада – "вчення про порожнечу" – Нагарджуни), а як найважливішу базову філософію буддизму в цілому. На підставі вивчення першоджерел мовами оригіналу (палі, санскрит, китайська, японська) розглянуто сутність та генезис ідей порожнечі, розкрито їх втілення у конкретному історико-філософському контексті, а також на конкретних прикладах продемонстровано ефективність застосування випрацьованого підходу до розв'язання філософських проблем буддійської онтології, гносеології, етики, філософії мови. Констатовано, що розроблений методологічний підхід уможливлює здійснення адекватної історико-філософської реконструкції загальнобуддійської філософії порожнечі, яка грунтується на внутрішній логіці самого буддійського вчення.

Дослідження присвячено теоретичному осмисленню "орієнталістської парадигми" як етапу у вивченні східних філософій, що, своєю чергою, сприятиме глибшому розумінню соціокультурних процесів у країнах Сходу. Автори звертаються до історіографії вивчення різних інтелектуальних традицій Сходу, від індійської філософії до хасидизму.