Розглянуто процес українізації міського та сільського державного апарату, профспілкової, партійної організацій, сфери освіти та культури. На підставі опрацювання конкретних фактів показано зміни у національному складі, визначено рівні володіння українською мовою серед робітників і службовців, працівників освіти, учнів і студентів, членів й апарату партії, профспілок. Висвітлено методи роботи щодо українізації державних установ та організацій, спеціальних органів, курсів з вивчення української мови й українознавства, культурних та освітніх закладів.

Проаналізовано літературу, присвячену проблемам українізації 1920 - 1930-х рр., зокрема, її проведенню на півдні. Розглянуто праці зарубіжних і вітчизняних дослідників, написані у 1920 - 2001 рр. Зроблено висновок, що незважаючи на велику кількість робіт, які висвітлюють загальні проблеми українізації, майже зовсім не досліджено її регіональний аспект, зокрема, на півдні України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр-4Оде)61-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 16 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто організацію процесу здійснення постпенітенціарного патронату в Російській імперії у ХІХ – на початку ХХ ст. Простежується процес переходу від тюремної благодійності (турботи про стан тюрем в цілому) до виникнення безпосередньо патронажних товариств (супровід колишніх в’язнів). Аналізується діяльність товариств патронату, зокрема види їх роботи, кількість опікуваних. Виявлено, що серед видів допомоги переважало забезпечення звільнених одягом і взуттям, грошова допомога, влаштування на роботу, розміщення дітей ув’язнених до притулків тощо. Товариства опікувалися звільненими після відбуття покарання (як після першого ув’язнення, так і рецидивістами), достроково та умовно звільненими, їх сім’ями; повнолітніми та неповнолітніми обох статей. Приділено увагу аналізу законодавчого підґрунтя, труднощам функціонування товариств патронату.

Рассмотрена организация процесса осуществления постпенитенциарного патроната в Российской империи в XIX - начале ХХ в. Прослеживается процесс перехода от тюремнойблаготворительности (заботы о состоянии тюрем в целом) к возникновению непосредственно патронажных обществ (сопровождение бывших узников). Анализируется деятельность обществ патроната, в частности виды их работы, количество опекаемых. Выявленo, что среди видов помощи преобладало обеспечение освобожденных одеждой и обувью, денежная помощь, устройство на работу, размещение детей заключенных в приюты, и т.п. Общества опекали освобожденных после отбытия наказания (как после первого заключения, так и рецидивистов), досрочно и условно освобожденных, их семьи; совершеннолетних и несовершеннолетних обоих полов.

The article deals with the organization of the process of the post-penitentiary patronage in the Russian Empire in the nineteenth - early twentieth century. The process of evolution from prison charity (a care about the state of prisons in general) to patronage societies (a support of ex-prisoners) is traced. The activity of patronage societies, including types of their work, the number of wards is analyzed. It is revealed that among the types of assistance provision clothing and footwearing, a financial aid, an employment, putting children of prisoners into the shelters, etc. were prevailed. The societies engaged released persons after serving the sentence (after the first sentence, and repeated offenders), parole and probation people, and their families; adults and juveniles of both sexes.