Формування сучасного ринку освітніх послуг супроводжується бурхливим розвитком комерційного бренду товарів, послуг, персон, подій, територій - всього, що потребує диференціації від подібного та ефективної ідентифікації споживачами. Створення бренду вищого навчального закладу - найкоротший шлях до його ідентифікації. Предметом дослідження є бек-офіс та франт-офіс вищого навчального закладу, як інтегруючих елементів бренду учбового закладу. Мета роботи - обгрунтування необхідності гармонійного розвитку бек-офісу та франт-офісу ВНЗ, що забезпечує умови для створення його ефективного бренду. У процесі дослідження використовувались принципи системності загального зв'язку та поєднання форми та сутності. Для досягнення мети були використані: синергетичний підхід до вивчення інтеграції бек-офісу та франт-офісу; управлінський підхід до процесу керування брендом ВНЗ в конкретних ринкових та споживчих умовах. Практичне значення одержаних результатів полягає в теоретичному обгрунтуванні бренду ВНЗ крізь призму бек-офісу та франт-офісу та практичного застосування цих знань в процесі брендування вищих навчальних закладів для підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності діяльності в ринкових умовах господарювання. Висновки: ефективність бренду ВНЗ забезпечується оптимальним співвідношенням форми та змісту - його бек-офісом та франт-офісом, що вимагає процес брендування здійснювати в цих напрямках.

Світовий досвід брендування територіальних формувань у масштабах країни та перші кроки України в цьому напрямку підтверджують історичну спроможність та ефективність бренда в якості формату управління національним господарством. Дослідження доводять залежність національного бренда від загального рівня соціально-економічного розвитку країни, який, в свою чергу, визначається сумарним економічним потенціалом окремих регіонів, що дозволяє використовувати показник брендованості регіонів у якості індикатора диспропорції їх розвитку. Предмет дослідження - інтеграційні властивості бренда, що характеризують диспропорції економічного розвитку окремих регіонів України та країн Євросоюзу. Мета роботи - обгрунтування показника брендованості території у якості індикатора рівня економічного розвитку регіону. У процесі дослідження використовувались принцип системності загального зв'язку, ситуаційний підхід до розгляду бренда, як інструменту вирішення комплексу соціально-економічних, екологічних та політичних проблем окремих регіонів. Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні показника брендованості території для оцінки рівня диспропорції розвитку окремих регіонів, подолання якого можливе у бренд-орієнтованому форматі національної економіки. Висновки: показник брендованості території є інтеграційним індикатором, що характеризує рівень соціально-економічного розвитку цієї території. Бренд-орієнтований формат розвитку регіональної та національної економіки є оптимальним при умові об'єднання зусиль уряду, приватного підприємництва та громадськості.

Розглянуто роль нових інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному розвитку форм бренду. Проаналізовано нові форми бренду: інформаційна - бренд-мережа та організаційна - бренд-спільнота. Досліджено інтеграційні властивості бренд-простору для ефективного функціонування всіх форм бренду: товару, послуги, мережі, персони, спільноти, компанії, території. Предмет дослідження - теоретичні та методологічні засади сучасної трансформації форм бренду, що сприяли виникненню його принципово нових форм - інформаційної та організаційної. Мета роботи - обгрунтування умов виникнення і розвитку нових форм бренду: інформаційної - бренд-мережі, організаційної форми - бренд-спільноти та дослідження інтеграційних властивостей бренд-простору. У процесі дослідження використовувались принцип системності загального зв'язку та ситуаційний підхід до розгляду форм бренду, що надало змогу виокремити його нові форми, та визначити інтеграційний бренд-простір, що потребують детального аналізу. Практичне значення одержаних результатів полягає у їх використанні для розвитку брендтоварів, бренд-послуг, бренд-компаній, бренд-персон, бренд-територій через просування у соціальних мережах та спільнотах, що збільшує ефективність брендування. Висновки: бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій створив умови виникнення нових форм бренду: інформаційної (бренд-мереж) та організаційної (бренд-спільнот). Суспільно-комунікативний бренд-простір забезпечує ефективний зв'язок між всіма формами бренду, носить глобальний характер та виконує інтеграційну функцію.

Прослідковано еволюцію бренду. Індустріалізацію визначено початком сучасного етапу брендування. Досліджено вплив індустріалізації на розвиток брендування та трансформацію структури економіки України. Розглянуто роль бренда у структурних змінах національної економіки. Проаналізовано структуру компонентів валового внутрішнього продукту країни. Прогнозовано збільшення ВВП у разі формування бренд-орієнтованої національної економіки. Предмет дослідження - теоретичні та методологічні засади впливу брендування національної економіки на її структурні пропорції. Мета роботи - обгрунтування характеру взаємозв'язку між брендуванням національної економіки та її галузевою структурою. Для досягнення мети було використано: функціональний підхід - для визначення бренду з погляду виконуваних їм функцій; системний і національний підходи до методології наукового пізнання бренду, що надало змогу дослідити вплив бренду на структурні пропорції національної економіки; управлінський підхід до процесу керування брендом за конкретних ринкових та споживчих умов в системі управління брендом на різних рівнях. Практичне значення одержаних результатів полягає у їх використанні для збільшення ефективності функціонування національної економіки за рахунок змін у її галузевих пропорціях. Висновки: сучасне визначення бренду відповідає його еволюції та функціям, що виконує бренд у національній економіці. Поточні соціально-економічні, екологічні, демографічні проблеми України потребують комплексного підходу до їх розв'язання, що неможливе без серйозних структурних змін у національній економіці. Брендування національної економіки впливає на її галузеві пропорції, виступає інструментом зміни структури категорій доходу ВВП та його зростання.

Простежено формування піраміди бренд-особистостей вищого навчального закладу (ВНЗ) та умови її стійкості. Визначено суть феномену та складові бренду особистості Т. М. Боголіб. Досліджено вплив бренд-персони на формування бренду ВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди". Розглянуто роль бренду у просуванні науки через проведення бренд-подій. Обгрунтовано необхідність підвищення ролі освітніх закладів у формуванні бренд-орієнтованої національної економіки (НЕ). Предмет дослідження - теоретичні та методологічні засади бренд-особистості, бренду освітнього закладу, бренд-події у формуванні бренд-орієнтованої НЕ. Мета роботи - обгрунтування впливу окремих форм бренду (особистості, організації, події) на формування бренд-орієнтованої НЕ. Для досягнення мети було використано: функціональний підхід - для визначення бренду ВНЗ з погляду виконуваних їм функцій; системний підхід - до методології наукового пізнання бренд-орієнтованої НЕ, що надало змогу розкрити інтеграційний потенціал окремих форм бренду; управлінський підхід - до процесу керування брендом в конкретному ВНЗ. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для формування брендів інших ВНЗ, а також формування бренд-орієнтованої НЕ в цілому. Висновки: формування бренд-орієнтованої НЕ є еволюційним процесом, що потребує управління з метою підвищення його ефективності. Бренд забезпечує підвищення конкурентоспроможності кожному об'єкту брендування: особистості, події, організації, НЕ в цілому. Брендування є потужним інструментом управління, що потребує перманентного використання, контролю та персональної відповідальності за його імплементацію.

Зроблено спробу розглянути трудову еміграцію українців через творчість Івана Франка в історико-економічному аспекті. Висвітлено погляди і позицію письменника щодо проблем трудової еміграції українців у другій половині ХIХ - на початку ХХ століття, а також проводяться паралелі із сучасними еміграційними процесами. Звернено увагу на характеристику методів, засобів і механізмів, якими здійснювалася еміграція українців, які висвітлювалися у науковій та літературній творчості Івана Франка. З'ясовано основні чинники, що спонукали українців до еміграції, зокрема трудової, та робиться спроба аналізу позитивних і негативних наслідків еміграційних процесів українців у різні історичні періоди через призму творчості Івана Франка. Простежено взаємозв'язок між проблемами земельної власності та еміграції українців за кордон. Акцентовано, що багато питань, піднятих Іваном Франком не втратили своєї актуальності і в нинішній історичний період. Іван Франко у ряді свої публікацій робить спробу зрозуміти причини еміграції комплексно - економічних, політичних, побутових, екологічних. Зокрема, він один із перших не лише серед українських, а й європейських дослідників звертає увагу на факт погіршення екологічної складової і її прямого впливу на еміграційні процеси населення. Розглянуто ідеологічний та пропагандистський аспект у впливах на еміграцію українців у другій половині ХIХ - на початку ХХ століття. Особливо проглядається у творах Івана Франка неспроможність державних і муніципальних органів управління оперативно впливати на процес еміграції. Дана стисла характеристика дослідження даної проблематики у творчості Івана Франка українськими вченими. Актуальність даної проблеми на сьогодні набула нового звучання, оскільки Україна отримала вільний доступ до світового ринку праці, а також опинилася в епіцентрі геополітичного між цивілізаційного воєнного конфлікту, що, у свою чергу, вплинуло на якісні і кількісні показники міграції.

Предмет дослідження - процес формування стратегічних відносини України та країн ЄС. Мета роботи - визначення умов трансформації міжнародного співробітництва у стратегічне партнерство та здійснення оцінки паритетності економічної складової стратегічного партнерства України та ЄС. Визначено умови трансформації міжнародного співробітництва у стратегічне партнерство. Запропонована методика оцінки паритетності економічної складової стратегічного партнерства. Обгрунтовано диспаритетність у співробітництві України та Європейського союзу, її причини та шляхи подолання. Висновки: паритетність економічної складової стратегічного партнерства України та ЄС може бути забезпечена еквівалентним технологічним та статусним зовнішньо-торговельним балансом; партнерським обміном науковими досягненнями, спільно розробленими науковими та освітніми програмами в контексті науково-освітньої складової; розвитком туризму, спільних спортивних та культурних заходів в рамках культурної складової.

Індекс рубрикатора НБУВ: У50-554-434

Рубрики:

Світова економіка в цілому

Шифр НБУВ: Ж69574 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предмет дослідження - потенціал брендингу як інструмента економічного розвитку об'єкта брендування, щодо його можливого застосування до нетрадиційних об'єктів. Мета дослідження - аналіз нового об'єкта брендування - "голосу" та визначення його ролі у просуванні національного бренду країни. Практичне впровадження результатів дослідження полягає в розширенні теоретичного обрію теорії брендингу та використання нового об'єкта брендингу - голосу у створенні та просуванні національного бренду країни. Дослідження потребувало використання таких методів як системний підхід - до інтеграції методології наукового пізнання історії розвитку форм бренду; компаративний аналіз - для порівняння функціонального навантаження, що притаманне традиційним і новим формам бренду; кількісна та якісна оцінка бренду; аналіз асоціативного сприйняття щодо голосу як нового об'єкта брендування. Висновки: дослідження теорії бренду має дуже широкі горизонти, оскільки бренд розглядається як системо-утворюючий фактор економічного розвитку об'єкта брендування; бренд залишається самим ефективним інструментом економічного розвитку у всіх його формах, інтегруючи потенціал національної економіки, розкриваючи нові джерела до її економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку; результати дослідження надають змогу констатувати про відкриття нового об'єкта брендування - голосу.

Розглянуто історично-економічну ретроспективу торговельних взаємовідносин між Україною та Польщею. Здійснено аналіз історичних етапів та проблем дослідження торговельного співробітництва між країнами в окремі історичні періоди. Обгрунтовано наявність історичних традиційних зв'язків між національними господарствами країн. Проаналізовано паритетність торговельних зв'язків. Встановлено необхідність корегування вітчизняної секторальної структури.

Предмет дослідження - архітектура національного бренду та архітектура національної економіки. Мета роботи - визначення зв'язку між архітектурою національного бренду та секторальною структурою (архітектурою) національної економіки. Методологія дослідження - запропоновано автором. Встановлено різницю між архітектурою національного бренду та економічною архітектурою (секторальною структурою) національної економіки. Запропонована методика розрахунку приросту ВВП в умовах зміни архітектури національної економіки. Обгрунтовано наявність взаємного впливу між архітектурою національного бренду та архітектурою національної економіки. Висновки: між архітектурою національного бренду та архітектурою (секторальною структурою) національної економіки існує взаємний вплив, що потребує управління ними. Ефективна архітектура національної економіки забезпечує узгодженість стратегічної мети та потенціалу об'єктів брендингу, стабільність, ефективність їх розвитку та конкурентоспроможність, що інтегрує сумарно конкурентоспроможність національної економіки.

Об'єкт дослідження - національні бренди країн як вища форма ієрархії територіального брендування. Предмет дослідження - науково-теоретичні підходи до оцінки національних брендів країн. Мета дослідження - порівняти існуючі підходи до оцінки національних брендів, визначити їх переваги та недоліки, що в подальших дослідженнях допоможе сформувати стратегію бренд-орієнтованого розвитку України. Методи дослідження: статистичний аналіз, структурний географічний аналіз, компаративний аналіз. Результати роботи та висновки: розглянуто компаративний аналіз існуючих підходів до оцінки національних брендів. Досліджено наступні методи оцінки національних брендів: рейтинг NBISM Anholt-GfK, BrandFinance та FutureBrand. Проаналізовані негативні наслідки брендування країни, як ризики розвитку національного бренду. Особливе місце в дослідженні виокремлено оцінці ролі брендингу України. Зроблено висновок щодо необхідності формування національного бренду з урахуванням потенційних ризиків його розвитку. Новизна: розглянуті ризики бредування країни. Запропоновано схему класифікації ризиків, що виникають під час розвитку національних брендів.

Простежено ступінь дослідження зв'язку між поняттями "глобалізація" та "брендинг". Проаналізовано коректність застосування термінології, що використовується вітчизняними дослідниками у концепції брендингу. Визначено перелік ознак, за якими встановлено схожість процесів, що аналізуються. Обгрунтовано, що вплив брендингу на економічний розвиток є процесом, яким необхідно управляти. Встановлено, що брендинг та глобалізація впливає на соціально-економічний розвиток країни. Об'єктом дослідження є теоретичні та методологічні засади брендингу в умовах глобалізації, що розширює горизонти концепції бренд-орієнтованого розвитку національної економіки. Предметом дослідження виступає характер взаємного впливу процесів глобалізації та брендингу. Дослідження глобалізації, умов та факторів, що сприяють її розвитку, напрямів її впливу, результатів цього впливу має міждисциплінарний характер та потребує здійснення фундаментального вивчення. Мета роботи - обгрунтування наявності взаємного впливу глобалізації та брендингу, визначення його характеристик. Для досягнення мети було використано: системно-параметричний підхід - до наукового пізнання брендингу та глобалізації, що дозволило розкрити певні ракурси цих процесів; компаративний аналіз щодо глобалізації та брендингу, що сприяло з'ясуванню напрямів та характеру зустрічного впливу; управлінський підхід - до процесу керування брендом. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для управління розвитком брендингу в Україні, що матиме позитивні наслідки інтеграції країни у глобальний економічний та цивілізаційний простір. Висновки: формування бренд-орієнтованої світової економіки є еволюційним процесом, що потребує управління з метою підвищення його ефективності. Вплив глобалізації на розвиток брендингу та просування об'єктів його трансформації доводиться якісними змінами у структурі світової торгівлі товарами та послугами, а також позитивною динамікою вартості національних брендів, перш за все, розвинутих країн світу, стратегія яких, вочевидь, є бренд-орієнтованою. Брендинг, в свою чергу, значно підсилює масштаби та поглиблює наслідки впливу глобалізації, як економічних, так і політичних, культурних, соціальних процесів на планеті, адже розвиток брендів товарів та послуг передбачає максимізацію просування на світовому ринку товарів та послуг, що забезпечується технічною, технологічною, креативною, маркетинговою перевагами відповідних продуцентів. Безперечний вплив на процес глобалізації мають і національні бренди країн світу, що сприяють залученню інвестицій в країни, інновації, висококваліфікований персонал та велику кількість туристів, що доводить гіпотезу - бренд э ефективним інструментом глобалізації. Глобалізація та брендинг взаємно впливають, залежать та посилюють один одного.

Наведено концептуальне обгрунтування теоретичних і методологічних засад, практичних рекомендацій щодо брендингу як чинника системи управління конкурентоспроможністю національної економіки, який забезпечує умови підвищення її ефективності через розвиток системи комерційних і некомерційних брендів, зокрема національного бренду країни. Систематизовано підходи до оцінки брендів національної економіки. Розроблено концептуальну модель, методологічний базис та управлінський інструментарій, зокрема алгоритмізацію брендування, матрицю оцінки сталості архітектури національної економіки, матрицю переконання споживачів. Запропоновано методичне забезпечення процесу управління бренд-орієнтованою національною економікою через обгрунтування її ієрархії (нано-, мікро-, мезо-, макро- та мегарівні), виокремлення функцій і задач суб'єктів управління на кожному рівні. Обгрунтовано, що бренд-орієнтований формат має стосуватися об'єктів господарювання, суб'єктів, які здійснюють управління ними, зв'язків між суб'єктами й об'єктами управління, а також території, в межах якої відбуваються ці процеси.

Визначено місце бренду у системі світової економічної геополітики. Простежено наслідково-причинний ланцюжок впливу брендингу на формування світової геоекономіки. Бренд визначено як чинник формування системи світової економічної геополітики. Запропоновано схему зв'язків між елементами системи світової економічної геополітики. Визначено часові координати функціонування бренду у контексті еволюції "світового порядку". Обгрунтована об'єктивність посилення впливу брендингу в умовах геофілософії. Встановлено, що бренд забезпечує ефективне просування країн на світовому геопросторі та визначає їх роль у здійсненні світової геополітики та "світового порядку". Об'єкт дослідження є брендинг як чинник формування системи світової економічної геополітики. Предметом дослідження виступає бренд як інструмент управління економічним розвитком країни. Мета роботи - обгрунтування місця бренду, як інструменту управління економічним розвитком країни, у системі світової економічної геополітики. Для досягнення мети були використані: системно-параметричний підхід - до наукового пізнання бренду та геополітики, що дозволило розкрити певні зв'язки між цими поняттями; системний аналіз щодо еволюції "світового порядку", системи економічної геополітики та брендингу, що сприяло визначенню бренду чинником формування системи економічної геополітики; управлінський підхід - до процесу керування брендом, формування "світового порядку", контролювання справедливого процесу розподілення статків країни між різними верствами населення. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для управління розвитком брендингу в Україні, що матиме позитивні наслідки для зміни ролі країни у системі світової економічної геополітики: із сировинного придатка на активного економічного та політичного актора "світового порядку". Висновки: бренд, будучи носієм духовної складової, в контексті економічного фактору формування як внутрішньої, так і зовнішньої політики країни, транслює у зовнішнє середовище зміст духовної сфери суспільства. В залежності від політичного курсу, національних інтересів, економічного потенціалу та географічних можливостей формується роль країни у геополітичному просторі: підпорядкована, впливова, стратегічна, провідна.

Проаналізовано еволюцію моделювання ринку іпотеки в контексті реалізації стратегії технологічного розвитку національної економіки, що надало можливість врахувати недоліки та переваги всіх моделей, сучасні соціально-економічні проблеми та імплементувати ринок іпотеки в механізм досягнення структурних змін національної економіки: перетворення сучасної економіки споживання в ефективну виробничу економіку. Обгрунтовано підходи до вирішення сучасних проблем іпотечного кредитування України через упровадження спеціалізованих іпотечно-промислових центрів, які передбачають: диверсифікацію первинних джерел фінансування з метою їх максимізації та зниження ризиків; наявність промислового підприємства-партнера, що забезпечує високу ефективність виробництва та має перманентний попит на товари чи послуги; управління моделлю в одних підприємницьких руках, зокрема банку, що забезпечує координацію та оптимальний розподіл прибутків між учасниками; доцільність перманентного контролю з боку держави за функціонуванням моделі з метою зниження технічних, фінансових і моральних ризиків для суб'єктів ринку іпотеки. Доведено універсальність запропонованої моделі іпотечного кредитування для промисловості (індустріалізація: оновлення парку обладнання та устаткування, впровадження технологічних інновацій), АПК (модернізація сільськогосподарської техніки, розвиток аграрної науки, впровадження світових технологій щодо рослинництва та тваринництва, підвищення стандартів виробництва харчової галузі до світового рівня), житлового будівництва та об'єднаних територіальних громад (заміна парку міської техніки - автобусів, тролейбусів, трамваїв) щодо вирішення питань інвестування поточних завдань.

Дослідження ризиків зниження конкурентоспроможності будівельних підприємств у 2020 - 2021 рр. через застосування неринкових методів конкуренції, зокрема екорейдерства, потребує поглибленого погляду на їх вплив на економічну ефективність суб'єкта господарювання, що визначає актуальність та новизну даного дослідження. Досліджено неринкові методи конкуренції будівельних підприємств в сучасних умовах. Предметом даного дослідження виступають екорейдерство та екотероризм, як фактори ризику зниження конкурентоспроможності будівельних підприємств. Мета роботи - обгрунтування необхідності посилення ролі державного контролю у процесі управління будівничою галуззю в умовах неринкової конкуренції. Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні рекомендацій щодо підвищення якості управління будівельною галуззю через посилення контролю над передпроектними процесами житлового будівництва. Для досягнення мети були використані: системно-параметричний підхід - до наукового пізнання сучасних неринкових методів конкуренції на будівельному ринку України, що дозволило розкрити їхню негативну роль у посиленні процесів монополізації; системний аналіз причин виникнення незакінченого будівництва, що сприяло формуванню рекомендацій щодо вирішення цієї проблеми; управлінський підхід - до участі держави у частині посилення контрольної функції на будівельному ринку. Висновки: будівельна галузь є зовнішнім ідентифікатором "здоров'я" національної економіки. Недобудовані об'єкти знижують інвестиційну привабливість галузі для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, демонструють негативну загальну ситуацію на вітчизняному ринку. Одною з причин зупинки будівництва та банкрутства будівельних компаній є екорейдерство, джерело якого криється у корупції владних структур та їх зв'язках із кримінальними особами. Для подолання екорейдерства в країні необхідно формування ефективного інституціонального середовища: певного законодавства, незалежної судової системи, що разом посилять систему контролю з боку органів державної влади та місцевого самоврядування за будівництвом. Особливо актуальна роль належатиме будівельній галузі у післявоєнний період, коли вітчизняна промислова та житлова інфраструктура потребуватиме широкомасштабної реінкарнації. Євпропейське суспільство передбачає функціонування господарських механізмів винятково у ринкових умовах, що має виключити застосування неринкових методів конкуренції не лише в будівельній сфері, а й у вітчизняній економіці загалом.

Розкрито зміст, передумови та алгоритм формування національного бренда України. Обґрунтувати концептуальні засади формування бренд-орієнтованої економіки України в умовах активної інтеграції її в глобальний економічний простір. Здійснено порівняльний аналіз та систематизацію підходів до розкриття теоретико-методологічних засад розвитку окремих форм бренда, створення національного бренда. Виокремити пріоритетні напрями розвитку бренд-орієнтованої економіки шляхом компаративного аналізу секторальної структури національних економік країн, що розвивають та просувають національні бренди. Досліджено та розширено термінологічний зміст національного бренда; виявлено взаємовплив між архітектурою національного бренда та секторальною структурою національної економіки. Визначити взаємозв’язок між експортною орієнтацією країни та силою національного бренда. Розкрито елементи позиціонування національного бренда на міжнародному ринку для створення привабливого і безпечного іміджу держави.

Сучасна російсько-українська війна, яка розпочалася ще у 2014 році з окупації Криму та частини Донецької і Луганської областей, а також подальше її продовження і розгортання повномасштабного вторгнення на територію України армії РФ, шо призвело до серйозних руйнувань міст і сіл нашої держави, поставила ряд серйозних питань не лише в контексті функціонування економіки країни, а також у контексті її післявоєнного відновлення. Саме питання економічного відновлення України зараз активно розглядається і вивчається як, власне нашою державою, так і країнами-партнерами. Реформування грошової системи України у цьому контексті набуває особливого значення. Предметом дослідження є грошова система України в історичній динаміці. Мета дослідження - визначення можливих перспектив проведення реформування сучасної грошової системи України у повоєнний період. Також визначення перспектив інтеграції грошової системи України у грошову систему ЄС. Методичною основою дослідження є історичний, аналітичний, порівняльний та статистичний методи. Зроблено спробу розглянути питання перспективи реформи грошової системи України у повоєнний час та визначення орієнтирів її розвитку у подальшій перспективі. Результати статті можуть бути використані університетами, громадськими і політичними організаціями, студентами, аспірантами, викладачами; органами державного управління. Висновки: в результаті повномасштабної агресії РФ проти України постало ряд серйозних проблем у сфері фінансів. Зокрема, це стосується грошової системи України. Насамперед мова йде про стабілізацію національної валюти та контролю інфляційних процесів. Гостро у повоєнний період постане питання приведення у відповідність грошової та товарної маси, а також відповідності курсу національної валюти - гривні до інших валют світу.

Дослідження досвіду Європейського Союзу у вирішенні проблем слабкого розвитку сільського господарства, як сенситивної галузі, та деполяризації соціально-економічних умов проживання мешканців у сільській місцевості має прикладне значення для імплементації цього досвіду в Україні, що визначає актуальність та новизну даного дослідження. Об'єкт дослідження - інструменти державної інноваційної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій ЄС. Предметом дослідження є досвід Європейського Союзу щодо підтримки розвитку сільського господарства, як сенсетивної галузі, та посиленої підтримки розвитку окремих депресивних регіонів ЄС з метою зниження їх соціально-економічної деполяризації. Мета роботи - обгрунтування необхідності посилення державної політики та її інструментів для інноваційного розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні на прикладі врегулювання відповідних питань у Європейському Союзі. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості практичного застосування рекомендацій щодо визначення інструментів державної інноваційної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні. Для досягнення мети були використані: системний аналіз еволюції вирішення питання спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу, що сприяло формуванню рекомендацій щодо визначення інноваційних інструментів державної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні; управлінський підхід - до посилення контрольної функції державного менеджменту в питаннях реалізації державних програм, що стосуються підтримки сільського господарства як сенсетивної галузі та розвитку сільських територій. Висновки: розвиток сенситивних галузей в кожній країні має не тільки економічне значення, а й соціальне та політичне, оскільки мова йде про збереження робочих місць, споживчі можливості населення, генерацію ВВП та відрахування податків у місцеві та державний бюджет, зниження деполяризації економічного розвитку між окремими регіонами та верствами населення, а, отже, соціально-політичного спокою в державі. Багатогранність цього питання впливає на рішення урядів країн та міжнародних інтеграційних угрупувань, зокрема ЄС, досвід якого є вельми корисним для дослідження та подальшої імплементації в Україні. Відправним моментом ефективності Програми сталого розвитку АПК в Україні є комплексний підхід до вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності українського аграрного виробництва та нівелювання значних диспропорцій соціально-економічного розвитку сільських територій. Ці задачі є двома сторонами однієї проблеми, через ігнорування якої можна не тільки втратити велику кількість малих та середніх українських сіл, а й опинитися перед фактом продовольчої небезпеки, що загрожує і національній безпеці України. Особливої уваги в процесі реалізації Програми сталого розвитку АПК в Україні потребує функція контролю, що має здійснюватися перманентно та якісно.