Проведено комплексний аналіз системи метафоричних номінацій на позначення жінки як одного із засобів образної вербальної репрезентації концепту ЖІНКА в українській лінгвокультурі. Розкрито механізми творення фемінно маркованого метафоричного значення. Досліджено семантичне співвідношення прямого й переносного значень, джерела оцінного змісту в метафорі. Визначено роль образно-мотиваційних компонентів у метафоричному найменуванні осіб жіночої статі, розглянуто архетипність, міфологічність метафоричних фемінітивів. Описано механізми появи у метафоричному фемінітиві гендерно специфічних соціосем за певних соціокультурних умов. Визначено принципи структурування типізованих образних парадигм і відповідних лексико-семантичних груп як засобів словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові. Встановлено особливості концептуалізації гендерних стереотипів у системі метафоричних номінацій на позначення жінки. Визначено структуру концептуального поля ЖІНКА, досліджено особливості його втілення у системі метафоричних номінацій. Розглянуто кількісне наповнення концептуальних аспектів, які є складниками виділених мікроконцептів "Зовнішні характеристики", "Фізичні характеристики", "Біологічні характеристики", "Внутрішні характеристики", "Соціальні характеристики" у межах концепту ЖІНКА. Описано метафоричні номінації на позначення жінки у структурі мовної свідомості різногендерних суб'єктів за матеріалами спрямованого асоціативного експерименту, які зіставлено з номінаціями, зафіксованими у лексикографічних джерелах і писемних текстах.

Проведено комплексний аналіз системи метафоричних номінацій на позначення жінки як одного із засобів образної вербальної репрезентації концепту ЖІНКА в українській лінгвокультурі. Описано механізм творення фемінно маркованого метафоричного значення, показано семантичне співвідношення прямого та переносного значень. Увагу приділено виявленню механізмів появи у метафоричному фемінітиві гендерно специфічних соціосем на певному соціокультурному тлі. Визначено принципи структурування типізованих образних парадигм і відповідних лексико-семантичних груп як засобів словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові.

Проведен комплексный анализ системы метафорических номинаций на обозначение понятия женщины как одного из средств образной вербальной репрезентации концепта ЖЕНЩИНА в украинской лингвокультуре. Описан механизм создания феминно маркированного метафорического значения, показано семантическое соотношение прямого и переносного значений. Внимание уделено выявлению механизмов появления в метафорическом феминитиве гендерно специфических социосем на определенном социокультурном фоне. Определены принципы структурирования типизированных образных парадигм и соответствующих лексико-семантических групп как средств словесного внедрения концепта ЖЕНЩИНА в украинском языке.

Досліджено концепт ЖІНКА в ракурсі метафоричних номінацій на позначення жінки, які функціонують в українській мові. Шляхом суцільної вибірки з тлумачних, фразеологічних, діалектних та інших словників української мови виокремлено слова-метафори, які передбачають особливості концептуалізації гендерних стереотипів у системі метафоричних номінацій жінки. Установлено структуру концептуального поля ЖІНКА, визначено особливості його втілення в системі метафоричних номінацій; з'ясовано кількісне наповнення концептуальних аспектів, що є складниками виокремленого мікроконцепта "Соціальні характеристики".

Мета роботи - доказ положення про існування частотного типажу "пан" у поезії Т. Г. Шевченка та складання його лінгвокультурної характеристики за даними української мови. Запропоновано новий підхід до мовного моделювання національного характеру - опис лінгвокультурних типажів, що представляють собою впізнавані узагальнені образи представників певних соціальних груп, чия поведінка була обумовлена загальними етнокультурними домінантами імала значний вплив на формування колективного світосприйняття в Україні. Надано проміжні результати дослідження типажу "пан", що виконується в руслі лінгвокультурології. Досліджено поведінкові характеристики типізованої особистості пана через призму поезій Т. Г. Шевченка, спираючись на теоретичні напрацювання, викладені в низці публікацій професора В. І. Карасика, присвячених новому напряму в лінгвокультурології - теорії лінгвокультурних типажів. Об'єкт вивчення є типаж "пан", як предмет аналізу розглянуто поняттєві, перцептивно-образні та ціннісні характеристики зазначеного типажу в поезії Т. Г. Шевченка.

Розглянуто лінгвокультурологічні питання загострення інтересу до феномену культури і проблеми мовної особистості. Представлено теоретичне осмислення принципів, підходів, концептуальних схем, наукових парадигм, що дають змогу описати реальну модель "мовної особистості" й інтерпретувати відповідні механізми функціонування української мови в царині лінгвокультурології.

Наведено результати моделювання та комплексного аналізу лінгво-культурних типажів українського художнього дискурсу XIX ст. Досліджено поняття "лінівокультурний типаж" у колі базових понять лінгвокультурології. Охарактеризовано соціокультурну ситуацію в підросійській і підавстрійській Україні. Визначено принципи системного моделювання типажів. Розроблено модель опису лінгвокультурних типажів. Змодельовано систему опозиційних протиставлень і поєднань типажів в українській лінгвокультурі. Виокремлено спільні та відмінні риси концептуалізації типажів у свідомості носіїв культури підросійської та підавстрійської України XIX ст. Виявлено специфіку художнього дискурсу підросійської та підавстрійської України. Вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено лінгвокультурні типажі підросійської та підавстрійської України "чиновник", "пан", "панич", "пані" (панія), "панна", "селянин", "робітник", "студент", "священик", "москаль-солдат", "козак", "лях / поляк", "жид", "циган" з урахуванням їх поняттєвих, образно-перцептивних, оцінних і ціннісних характеристик.

Присвячено моделюванню та комплексному аналізу лінгвокультурних типажів українського художнього дискурсу XIX ст. Досліджено поняття "лінгвокультурний типаж" у колі базових понять лінгвокультурології; розкрито соціокультурну ситуацію в підросійській та підавстрійській Україні XIX ст.; проаналізовано дані переписів населення підросійської та підавстрійської України, особливу увагу при цьому приділено мовно-етнічним, релігійним, становим характеристикам, виділенню та опису лінгвокультурних типажів українського художнього дискурсу XIX ст.; визначено принципи системного моделювання типажів; розроблено модель опису лінгвокультурних типажів; змодельовано систему опозиційних протиставлень і поєднань типажів в українській лінгвокультурі; виокремлено спільні та відмінні риси концептуалізації типажів у свідомості носіїв культури підросійської та підавстрійської України XIX ст.; виявлено специфіку наявного тут художнього дискурсу. Уперше в українському мовознавстві комплексно досліджено лінгвокультурні типажі з соціальною та етнічною домінантами.