Висвітлено історію німецької колонізації Волині наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. і політику царизму щодо неї. На основі опублікованих та архівних матеріалів проаналізовано законодавчі та нормативні акти, діяльність місцевих адміністрацій, що визначали процес переселення німецьких колоністів на територію Волинської губернії, їх розселення, особливості господарської діяльності, громадського і духовного життя.

Освещены история немецкой колонизации Волыни в конце XVIII - начале ХХ ст. и политика царизма по данному вопросу. На основе опубликованных и архивных материалов проанализированы законодательные и нормативные акты, деятельность местных администраций, определяющих процесс переселения немецких колонистов на территорию Волынской губернии, их расселение, особенности хозяйственной деятельности, общественной и духовной жизни.

Комплексно досліджено німецьку колонізацію Волині, господарську та культурну діяльність колоністів у даному регіоні в кінці XVIII - на початку XX ст. З використанням широкого кола архівних, статистичних, німецькомовних джерел проаналізовано походження волинських німців, динаміку їх чисельності та регіони компактного поселення, форми господарської діяльності, побут, релігію, освіту колоністів. Встановлено факти взаємовпливів українського та німецького етносів у регіоні. Показано вклад колоністів у соціально-економічний розвиток губернії.

Досліджено етнокультурний простір України, процес формування його структури та взаємодії її складових елементів. Запропоновано визначення поняття "етнокультурний простір України", встановлено основні його виміри та співвідношення з іншими просторами. На підставі аналізу даних переписів населення України 1989 та 2001 рр., документів національно-культурних товариств етнічних спільнот України та етнічної преси визначено структуру етнокультурного простору України та регіонів, специфіку її формування та особливості взаємодії структурних елементів. Розроблено моделі етнокультурного простору України та запропоновано рекомендації щодо їх застосування у контексті етнополітичного менеджменту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.210.32

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати ефективності застосування комбінованого протимікробного препарату гайнекс форте супозиторії вагінальні, дія якого зумовлена метронідазолом і міконазолом, та препарату оргіл таблетки на етапі прегравідарної підготовки (ПГП) у жінок групи високого ризику щодо розвитку плацентарної недостатності інфекційного генезу та внутрішньоутробного інфікування. Мета дослідження - оцінювання ефективності ПГП для нормалізації біоценозу піхви у вагітних групи високого інфекційного ризику. Обстежено 150 вагітних, із яких 100 - з високим інфекційним ризиком щодо розвитку плацентарної дисфункції та внутрішньоутробного інфікування: I група - 50 вагітних, які не проходили ПГП; II група - 50 вагітних, які планували вагітність і провели ПГП із профілактики та лікування бактеріального вагінозу та вагінального кандидозу; у контрольну групу ввійшли 50 вагітних, які народжували повторно, без акушерської та екстрагенітальної патології в анамнезі. Всім жінкам II групи дослідження, які планували вагітність, було рекомендовано застосування препаратів: оргіл (орнідазол таблетки 500 мг) 2 рази на добу per os протягом 10 днів, гайнекс форте (супозиторії вагінальні) per vaginum 1 раз на добу (на ніч) протягом 7 днів. Після курсу лікування гайнексом форте жінки отримували протягом 7 днів пробіотик per vaginum. У вагітних II групи проміжний тип дисбіозу діагностували в 1,2 разу рідше, ніж у вагітних I групи, та навпаки - нормоценозу піхви було досягнуто у 9,7 разу частіше у вагітних, які отримували ПГП. Після проведеної терапії у прегравідарний період у вагітних II групи у I триместрі гестації кількісні та якісні показники біоценозу піхви наближались у більшості випадків до норми. У цілому спектр мікрофлори зменшився з 21 до 14 видів за рахунок зменшення кількості патогенних форм стафілококів, стрептококів, ентеробактерій, кишкової палички, клебсіел, коринебактерій і клостридій. У пацієнток II групи концентрація представників резидентної флори збільшилась і наближалась до норми. Зроблено висновки, що застосування запропонованої схеми терапії та профілактики дисбіотичних станів у ПГП у жінок групи високого інфекційного ризику призвело до зменшення бактеріального обсіменіння пологових шляхів у вагітних II групи, що сприяє відновленню мікробіоценозу піхви та позитивно впливає на перебіг вагітності, стан плода та новонародженого.

Мета дослідження - оцінювання ефективності запропонованої терапії у вагітних із безсимптомною бактеріурією. Всі пацієнтки були розподілені на дві групи. I група - 38 пацієнток, які отримували курс амоксициліну з клавулоновою кислотою по 625 мг усередину 2 рази на добу протягом 7 днів; II група - 33 пацієнтки, які отримували препарат D-манози (1,2 г), порошок по 5,8 г у саше 2 рази на добу протягом 7 днів. Діагностичні критерії безсимптомної бактеріурії були засновані на практичних рекомендаціях Американського товариства інфекційних хвороб. Під час першого культурального дослідження зразка сечі (відразу після закінчення курсу терапії) визначали відсоток персистенції мікроорганізмів у сечових шляхах жінок, у випадку її виявлення призначали додатковий курс лікування. Під час другого та наступних контрольних заборах сечі визначали відсоток рецидиву бактеріурії. Показник персистенції збудника у сечовидільних шляхах пролікованих жінок із бактеріурією залишався досить низьким 10,5 % (4 пацієнтки) у I групі, але був більш високим, ніж у II групі - 3,1 % (1 пацієнтка). Показник стерильної першої проби сечі був високим і вірогідно не відрізнявся між групами - 31 (81,6 %) і 32 (96,9 %) жінки відповідно у I і II групах. У I групі показник рецидиву за період гестації після діагностованої та пролікованої бактеріурії залишався досить високим і становив 23,7 % (9 пацієнток), а в II групі випадків рецидиву не було зафіксовано. Зроблено висновки, що проведення 7-денного курсу терапії препаратом D-манози пов'язано з меншою кількістю випадків персистенції патогенного збудника у сечі, відсутністю рецидивів бактеріальної інфекції та відсутністю побічних ефектів.

Мета дослідження - зниження частоти виникнення та тяжкості перебігу "великих акушерських синдромів" (ВАС) - невиношування вагітності, плацентарної недостатності (ПН), затримки росту плода та/або дистресу плода, прееклампсії, передчасного відшарування нормально розташованої плаценти, передчасних пологів - шляхом розроблення алгоритму профілактики протягом вагітності у жінок високої групи ризику щодо їх розвитку. Проведено клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності у 88 вагітних із високим ризиком розвитку декомпенсації ПН. Залежно від методу профілактики ускладнень сформовано дві групи. До I групи ввійшли 58 вагітних, яким запропоновано наступний алгоритм: мікронізований прогестерон 200 мг per vaginum з 6-го до 20-го тиж вагітності, з 21-го до 26-го тиж і з 31-го до 36-го тиж вагітності; флебопротектор з ультрамікронізованими фракціями біофлавоноїдів (флего) 15 мл per os з 21-го до 26-го тиж і з 31-го до 36-го тиж вагітності. До II групи включено 30 вагітних, які відмовились від будь-яких запропонованих профілактичних заходів. До контрольної групи ввійшли 30 здорових вагітних. Проведено клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності в групах дослідження. Під час проведення статистичного оброблення використано персональний комп'ютер і програмне забезпечення Microsoft Excel ХР і Statistica 6.0 Windows, методи описової статистики, кореляційного аналізу. Достовірність різниці між показниками оцінено за критерієм Стьюдента - Фішера. Методика профілактики ВАС шляхом послідовного призначення з ранніх термінів вагітності мікронізованого прогестерону з наступним призначенням - з II триместра вагітності - флебопротектора продемонструвала високу ефективність, що проявляється у достовірно меншій кількості випадків прееклампсії в основній групі - 3,5 % (2) проти 50 % (15) у II групі, плацентарної недостатності - 13,8 % (8) проти 100 % (30), затримки розвитку плода - 5,2 % (3) проти 56,7 % (17), дистресу плода 3,5 % (2) проти 43,3 % (13), передчасних пологів 1,7 % (1) проти 13,3 % (4) і у відсутності передчасного відшарування нормально розташованої плаценти, тяжких форм прееклампсії та ПН. Зроблено висновки, що вагітні групи ризику щодо виникнення ВАС потребують вчасного призначення профілактичних заходів для зниження ймовірності розвитку патологічної вагітності та покращання перинатальних результатів. Запропонована схема профілактики достовірно зменшила кількість випадків виникнення ВАС і покращила неонатальні результати.

Мета дослідження - оцінювання ефективності та безпечності застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) під час лікування хронічного тазового болю (ХТБ) у жінок репродуктивного віку. Під спостереженням перебувала 101 жінка репродуктивного віку з синдромом ХТБ на тлі хронічних запальних процесів органів малого таза. Пацієнтки залежно від отриманого лікування випадковим способом були розподілені на дві групи: у 1-й групі (n = 54) проводили комплексну антибактеріальну терапію у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами, аналгетиками; у 2-й (n = 47) - проводили комплексну антибактеріальну терапію у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами та НПЗП (діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг). Критерієм виключення була наявність у пацієнтки ендометріозу. Під час включення пацієнток у дослідження та через 6 міс після завершення лікування проводили анкетування для визначення наявності больового синдрому, психологічного статусу та якості життя. Відзначено позитивну динаміку кількісної та якісної характеристики больового синдрому та зниження його інтенсивності у результаті консервативного лікування протягом 6 міс у 2-й групі. Також у 2-й групі отримано статистично достовірні дані зменшення депресії та особистісної тривожності на відміну від показників 1-ї групи. Результати анкетування пацієнток 2-ї групи після лікування свідчать про покращання всіх компонентів фізичного здоров'я. Статистично значущі відмінності від показників 1-ї групи отримано за шкалою впливу болю на щоденну активність. Крім того, після лікування у пацієнток 2-ї групи відзначено статистично значущі зміни психічного здоров'я та всіх його складових: життєвої активності, соціальної активності, обмеження повсякденної активності через емоційні проблеми. Зроблено висновки, що патогенетично обгрунтоване використання НПЗП (діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг) у комплексному лікуванні пацієнток із СХТБ надає можливість досягти значного покращання показників якості життя за рахунок корекції больового синдрому.

У сучасній акушерсько-гінекологічній практиці проблема невиношування вагітності, одним із проявів якої є ретрохоріальна гематома, не втрачає актуальності. Незважаючи на численні дослідження етіології та патогенезу даної проблеми, все ще залишається багато запитань, на які потрібно знайти відповіді. Мета системного огляду - висвітлення проблеми ретрохоріальних гематом, етіологічних особливостей їх виникнення та важливості лікування задля уникнення розвитку подальших ускладнень і збереження та пролонгації вагітності. Розглянуто особливості діагностики та подальшої терапії основним патогенетично обгрунтованим лікарським засобом - мікронізованим прогестероном, що забезпечує ранню підтримку вагітності та зниження частоти розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, які об'єднуються у великі акушерські синдроми. Проаналізовані дані сучасних світових досліджень свідчать, що саме прогестини (мікронізований прогестерон) мають бути препаратом вибору при лікуванні невиношування вагітності, яка перебігає на тлі ретрохоріальної гематоми. Висновок групи експертів Європейського товариства репродукції людини й ембріології зі спеціальних питань ранньої вагітності (огляд досліджень за 28 років) полягає в наступному: в жінок із кровотечами в ранні терміни вагітності, утворенням ретрохоріальних та ретроплацентарних гематом підвищено ризик передчасних пологів, розвиток синдрому затримки росту плода, відшарувань плаценти в II та III триместрах. З метою профілактики передчасних пологів експерти рекомендують пролонгацію терапії мікронізованим прогестероном (200 мг на добу інтравагінально з ранніх термінів вагітності). При діагностиці ретрохоріальної гематоми тактика ведення повинна базуватися на терапії збереження вагітності та запобіганні її подальшим ускладненням. Висока ефективність мікронізованого прогестерону Утрожестан і гемостатичної терапії в лікуванні переривання вагітності, ускладненої ретрохоріальною гематомою, дозволяє пролонгувати вагітність і досягти сприятливих перинатальних наслідків. Відсутність побічних ефектів і добра переносимість розширюють можливості використання Утрожестану жінками з ретрохоріальною гематомою при загрозі переривання вагітності.

Доказова медицина - це підхід до медичної практики, при якому рішення щодо призначення лікувальних, діагностичних чи профілактичних заходів базується на виявлених доказах їх ефективності та безпечності. Мета роботи - оцінка ефективності та безпечності застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) при лікуванні хронічного тазового болю в жінок репродуктивного віку. Під спостереженням перебувала 101 жінка репродуктивного віку з синдромом хронічного тазового болю на тлі хронічних запальних процесів органів малого таза. Пацієнтки в залежності від отриманого лікування випадковим способом були розділені на дві групи: у першій групі (n = 54) проводилась комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами, анальгетиками; у другій групі (n = 47) - комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами та НПЗП (Діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг). Критерієм виключення була наявність у пацієнтки ендометріозу. При включенні пацієнток у дослідження та через 6 місяців після завершення лікування проводилось анкетування для визначення наявності больового синдрому, психологічного статусу та якості життя. Відмічена позитивна динаміка кількісної та якісної характеристики больового синдрому, а також динаміки його інтенсивності в результаті консервативного лікування протягом 6 місяців у 2 групі. Також у 2 групі відмічені статистично достовірні дані зменшення депресії та особистісної тривожності на відміну від показників 1 групи. Результати анкетування пацієнток 2 групи після лікування свідчать про покращення всіх компонентів фізичного здоров'я. Статистично значущі відмінності від показників 1 групи отримані за шкалою впливу болю на щоденну активність. Крім того, після лікування в пацієнток 2 групи відмічені статистично значущі зміни психічного здоров'я та всіх його складових. Висновок: патогенетично обгрунтоване використання НПЗП (Діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг) у комплексному лікуванні пацієнток із СХТБ дозволяє досягти значного покращання показників якості життя за рахунок корекції больового синдрому.

Мета дослідження - зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок групи високого ризику щодо їхнього розвитку шляхом профілактичного вживання комплексу вітамінів і мікроелементів на прегравідарному етапі, під час гестації та в період лактації. Обстежено 104 жінки з безплідністю та індукованою вагітністю на тлі патології щитоподібної залози, яких розподілено на дві клінічні групи. До I групи ввійшли 54 жінки, у яких застосовували запропоновану лікувально-профілактичну методику, що включала використання комплексу вітамінів і мікроелементів у прегравідарний період, у I та II триместрах (під час гестації - до 8 - 12, 22 - 26 тиж) та у післяпологовий період по 1 таблетці на добу під час їди та калію йодиду 200 мг на добу. До II групи ввійшли 50 жінок, у яких застосовували загальновизнані лікувально-профілактичні заходи, що включали використання препаратів фолієвої кислоти та йоду. Клініко-статистичний аналіз перебігу гестації засвідчив, що у першій половині вагітності спостерігалось достовірне зниження частоти ускладнень у вагітних I групи: раннього гестозу, анемії, плацентарної дисфункції, загрози переривання. У другій половині вагітності у I групі достовірно знизилася частота гестаційної анемії, загрози переривання, прееклампсії, плацентарної дисфункції у порівнянні з II групою, де показники виявились достовірно вищими. У I групі спостерігалась нижча частота розвитку гестаційної анемії та прееклампсії середнього та тяжкого ступеня. Результати проведеного дослідження продемонстрували, що на тлі профілактичного застосування вітамінно-мінерального комплексу у прегравідарний період та у жінок з індукованою вагітністю у комплексі лікувально-профілактичних заходів достовірно знижується частота акушерських і перинатальних ускладнень.

Наведено огляд даних щодо особливостей діагностики сепсису в акушерській практиці, ведення пацієнтів із сепсисом і септичним шоком. Огляд оновлених рекомендацій надасть можливість впровадити сучасні принципи діагностики та інтенсивної терапії сепсису та септичного шоку і поліпшити результати лікування даної категорії пацієнтів. Обговорено стратегії, пов'язані з анестезіологічним веденням вагітних, роділь і породіль із сепсисом або з ризиком розвитку сепсису під час вагітності та у післяпологовий період.

Наведено огляд сучасної літератури щодо прогнозування прееклампсії. Гіпертензивні розлади під час вагітності є однією з основних причин материнської і перинатальної захворюваності та смертності в усьому світі. Прогностична модель - це альтернативна основа для клінічної практики, що надає можливість для прогнозування результатів і прийняття рішень щодо їхнього поліпшення. Наведено прогностичну цінність і специфічність цих моделей для можливого їхнього впровадження у практику. Проведено огляд практичних рекомендацій основних світових профільних організацій щодо використання прогностичних моделей.

Гіпертензивні розлади під час вагітності є однією з основних причин материнської та перинатальної захворюваності та смертності в усьому світі. Разом із передчасним відшаруванням плаценти, затримкою росту плода та невиношуванням вагітності прееклампсія належить до "великих акушерських синдромів" (Great Obstetrical Syndromes), пов'язаних із патологією плацентації. Понад 75 % материнської смертності припадає на 4 причини: прееклампсія, сепсис, кровотечі та екстрагенітальні захворювання. Згідно з ВООЗ, тяжка прееклампсія ускладнює від 2 до 8 % всіх вагітностей і в структурі прямих причин материнської смертності, як і раніше, посідає 2-е місце та становить близько 14 %. Прееклампсія залишається однією з основних причин захворюваності новонароджених (640 - 780 %) і перинатальної смертності (18 - 30 %). Пошуки клініко-діагностичних маркерів, які б надали можливість із високою ймовірністю та специфічністю визначити термін виникнення прееклампсії, тривають. Жоден із відомих сьогодні маркерів поодинці не здатен достовірно прогнозувати розвиток прееклампсії. Прогностична модель - це альтернативна основа для клінічної практики, що надає можливість для прогнозування результатів і вчасного прийняття рішень щодо їхнього поліпшення. Проведено огляд практичних рекомендацій основних світових профільних організацій щодо використання прогностичних моделей. Досліджено позицію ключових профільних організацій з питання прогнозування прееклампсії на сучасному етапі та залучення у цьому прогностичних моделей. Зібрано дані проведених досліджень щодо використання біохімічних маркерів та їхніх комбінацій у прогнозуванні розвитку прееклампсії. Вивчено найбільш перспективні прогностичні моделі, у яких використовують анамнестичні, інструментальні дані та результати біохімічних маркерів. Наведено прогностичну цінність і специфічність цих моделей для визначення ранньої та пізньої маніфестації прееклампсії, а також можливого їхнього впровадження у клінічну практику.

Гіпертензивні розлади під час вагітності є однією з основних причин материнської та перинатальної захворюваності та смертності в усьому світі. Разом із передчасним відшаруванням плаценти, затримкою росту плода та невиношуванням вагітності прееклампсія належить до "великих акушерських синдромів" (Great Obstetrical Syndromes), пов'язаних із патологією плацентації. Понад 75 % материнської смертності припадає на 4 причини: прееклампсія, сепсис, кровотечі та екстрагенітальні захворювання. Згідно з ВООЗ, тяжка прееклампсія ускладнює від 2 до 8 % всіх вагітностей і в структурі прямих причин материнської смертності, як і раніше, посідає 2-е місце та становить близько 14 %. Прееклампсія залишається однією з основних причин захворюваності новонароджених (640 - 780 %) і перинатальної смертності (18 - 30 %). Пошуки клініко-діагностичних маркерів, які б надали можливість із високою ймовірністю та специфічністю визначити термін виникнення прееклампсії, тривають. Жоден із відомих сьогодні маркерів поодинці не здатен достовірно прогнозувати розвиток прееклампсії. Прогностична модель - це альтернативна основа для клінічної практики, що надає можливість для прогнозування результатів і вчасного прийняття рішень щодо їхнього поліпшення. Проведено огляд практичних рекомендацій основних світових профільних організацій щодо використання прогностичних моделей. Досліджено позицію ключових профільних організацій з питання прогнозування прееклампсії на сучасному етапі та залучення у цьому прогностичних моделей. Зібрано дані проведених досліджень щодо використання біохімічних маркерів та їхніх комбінацій у прогнозуванні розвитку прееклампсії. Вивчено найбільш перспективні прогностичні моделі, у яких використовують анамнестичні, інструментальні дані та результати біохімічних маркерів. Наведено прогностичну цінність і специфічність цих моделей для визначення ранньої та пізньої маніфестації прееклампсії, а також можливого їхнього впровадження у клінічну практику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.115 + Р716.216.411

Рубрики:

Багатоплідна вагітність

Захворювання системи кровотворення і крові у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11с + Р716.2 + Р716.115

Рубрики:

Патологічне акушерство

Багатоплідна вагітність

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення ефективності і безпечності використання комбінованого лікування та профілактики рецидивів бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Обстежено 78 жінок репродуктивного віку з бактеріальним вагінозом. З них до основної групи включено 50 жінок, до групи порівняння - 28 жінок. Жінкам основної групи було запропоновано лікування, що включало комплексну терапію: Самітол (секнідазол 500 мг) 1 г 2 рази на добу перорально протягом 3 днів, Гайнекс Форте (1 вагінальний супозиторій містить метронідазолу 750 мг, міконазолу нітрату 200 мг) 1 раз на добу на ніч протягом 7 днів, Серрата (таблетки серратіопептидази 10 мг) по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 20 днів. Після курсу лікування препаратом Гайнекс Форте жінки отримували протягом 7 днів пробіотик інтравагінально. У групі порівняння була проведена стандартна двоетапна терапія. Результати. Клінічний ефект лікування був досягнутий у 49 (98 %) пацієнток в основній групі на відміну від групи порівняння, де ефективність лікування склала 42,9 % (12 жінок). Безпосередній позитивний ефект в основній групі від лікування було констатовано на 15 день у 33 пацієнток (66 %) в порівнянні з контрольною групою - 9 (32,1 %) пацієнток. Через 6 місяців після лікування рецидиву бактеріального вагінозу в жінок основної групи не спостерігалось, а в групі порівняння рецидив діагностували у 8 (28,6 %) жінок. Висновки: отримані результати показали високу ефективність і безпечність застосування комплексної терапії, яка включала використання препарату Самітол (таблетки секнідазолу), вагінальних супозиторіїв Гайнекс Форте (поєднання метронідазолу і міконазолу) та протеолітичного препарату Серрата (таблетки серратіопептидази) в жінок репродуктивного віку з бактеріальним вагінозом. Результат клінічного дослідження дозволяє рекомендувати дану комплексну терапію бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку для широкого застосування в гінекологічній практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.215

Рубрики:

Вагітність при аномаліях і захворюваннях жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оцінка ефективності та безпеки препарату Клофан(r) (клотримазол, супозиторії піхвові 500 мг) для терапії кандидозного вульвовагініту (КВВ) у III триместрі вагітності при багатоплідній вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій. Матеріали та методи. Обстежено 32 вагітні в III триместрі з багатоплідною вагітністю після застосування допоміжних репродуктивних технологій із симптомами КВВ. Для підтвердження діагнозу застосовували загальноклінічні методи дослідження, мікроскопію вагінального мазка, культуральні дослідження з використанням живильних середовищ. Спори і клітини дріжджового гриба виділені за даними мікроскопії мазка вагінального вмісту в усіх жінок. Обстеження проводили до лікування, через 1 тиждень і через 4 тижні після лікування. Супозиторій Клофан 500 мг уводили одноразово інтравагінально на ніч. Результати дослідження. Через 7 днів після застосування Клофан(r) клінічне одужання відзначено в 30 (93,8 %) пацієнток, значне зменшення симптомів - у 2 (6,2 %). Елімінація супутньої патогенної і умовно-патогенної бактеріальної мікрофлори була досягнута у 27 пацієнток (84,4 %). Відсутність ДНК Candida albicans у вагінальному секреті після лікування відзначалася також у 27 пацієнток (84,4 %). Загроза передчасних пологів спостерігалась у 2 випадках (6,2 %), передчасне вилиття навколоплідних вод - у 3 (9,4 %), кандидозний післяпологовий ендометрит та розходження швів в післяпологовому періоді були відсутні у всіх випадках. Висновки: дослідження показало високу ефективність застосування супозиторіїв Клофан у терапії КВВ в III триместрі при багатоплідній вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій. Це сприяло зниженню частоти загрози передчасних пологів, передчасного вилиття навколоплідних вод і розвитку післяпологових ускладнень. Таким чином, Клофан - ефективний і безпечний препарат місцевої дії при КВВ, який також чинить виражений терапевтичний вплив на грампозитивні бактерії і анаероби. Виявлена низька частота розвитку побічних явищ на фоні його застосування.