Рассмотрена коммуникативная концепция логики в обеспечении взаимопонимания людей в различных сферах познания и практической деятельности. В этом аспекте освещены предмет логики как науки и ее значение для профессиональной подготовки юриста, семиотическое измерение логики, высказывания как формы речи и мысли, понятия умозаключения, дедукции, индукции, аналогии как видов рассуждений и мыслительных действий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю4р(4Укр)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано значение логики для профессиональной подготовки юриста. Охарактеризованы имена и предикаторы как знаковые формы и формы мысли, а также вопрос как вид высказывания. Описаны виды высказываний, а также простого и сложного суждения. Проанализированы умозаключение, дедукция, индукция и аналогия как виды рассуждения и мыслительные действия, а также аргументация как форма общения. Рассмотрена специфика судебно-следственного доказывания.

Розкрито предмет логіки як науки та її значення для професійної підготовки юриста. Розглянуто імена та предикатори як знакові форми та форми думки. Подано інформацію про види суджень, модальні висловлювання, основні закони логіки, дедуктивні умовиводи та умовиводи за аналогією. Увагу приділено аргументації як формі спілкування та розумової діяльності.

Рассмотрен метод формализации как основной метод юридической логики. Приведены логические формы представления юридически значимой информации на уровне высказывания. Дана общая характеристика проблемы вывода и доказательства. Исследована классификация умозаключений как проблема юридической логики. Представлены концепты права и культуры, раскрыты проблемы их соотношения в правовых дискурсах. Приведена информация о значимости концептов и принципов права для формирования юридической логики.

На примере двух парадигм исследования языка - функциональной и когнитивной - поставлена цель показать, что любая "аспектная" парадигма значима постольку, поскольку вписывается в целостный образ языка и создаёт для него некоторые "опорные точки". В результате анализа сделан ряд выводов. Любая "аспектная" парадигма, будучи последовательно осуществляемой, неизбежно выводит за свои первоначальные рамки, стремится к универсальному применению. "Поворот к семантике", произведённый в методологии языкознания с помощью указанных двух парадигм, - это, как свидетельствует их дальнейшая эволюция, - в действительности есть "поворот к человеку". Не язык, будучи "свободной игрой различий", является субъектом коммуникации; таким субъектом является человек, включённый в живое общение, в познание, в само бытие. Сделан вывод, что кроме анализа синтаксиса, семантики и прагматики как базовых аспектов языка, может получить развитие лингвистическая праксеология, изучающая взаимодействие этих аспектов с точки зрения эффективности речевой коммуникации.

Проанализирована работа Н. Я. Грота ''К вопросу о реформе логики. Опыт новой теории умственных процессов'' и предложена одна из возможных ее интерпретаций в контексте современных дискурсов о перспективах развития логики. Отмечено, что Н. Я. Грот разработал новый вариант практической логики, предметом изучения которой являлся самоорганизующийся процесс формирования базовых, универсальных структур (ассоциаций), лежащих в фундаменте естественного, биологически обусловленного человеческого мышления и составляющих потенциал для его дальнейшего творческого развития. Так понимаемую логику можно назвать генетической, или креативной.

Присвячено 90-річчю з дня народження доктора філософських наук, професора Авеніра Івановича Уйомова (1928 --2012), авторові однієї з версій емпіричного реалізму (філософського вчення про речі, властивості та відношення), загальної теорії систем (параметричної), філософської логіки (мови тернарного опису), концепцій моделювання та висновків за аналогією, а також як засновникові Одеської школи системних досліджень (або ж Одеської логіко-філософської школи»). Розглянуто проблеми визначення категорії "відношення" у філософському вченні про речі, властивості та відношення (це вчення є базою для мови тернарного опису та параметричної загальної теорії систем). Зазначено актуальні питання філософії параметричної загальної теорії систем. Визначено конкретні застосування загальної теорії систем - в історії філософії ("Платон і Аристотель: концепції мислення та буття в категоріях двоїстого системного моделювання" Л. Терентьєва), в освіті ("Soft skills" як стратегія виживання людства" Є. Іванова), в медицині ("Системний підхід як методологічні ліки для сучасної медицини" В. Ляшенко).

Відображено результати досліджень учених з багатьох куточків України. Опубліковано власні дослідження з філософської антропології, гносеології, філософії, історії, логіки та теорії аргументації, філософії права тощо. Окрему увагу приділено філософському осмисленню шляхів подолання кризи сучасної України та перспектив її подальшого розвитку. Розглянуто питання метафізики антропологічної кризи, особистість у ситуації антропологічної кризи. Охарактеризовано істину людського та хибність постлюдського - істину постлюдського та хибністю людського. Визначено світоглядні проблеми сучасних комунікацій. Розглянуто живе спілкування та довіру - базові життєві потреби людини. Визначено аксіологічні засади правосвідомості сучасного українського суспільства.