Проаналізовано графіку та живописні твори Г.Семирадського, харківського періоду. Підкреслено глибинні зв'язки митця з українською землею, де він народився.

Проанализированы рисунки и живописные произведения Г.Семирадского, выполненные в харьковский период, подчёркиваются глубинные связи художника с украинской землёй, где он родился.

The article deals with the drawings and painting works of G. Semiradsky of Kharkov period and emphasizes his profound ties with Ukrainian land where the artist was born.

На підставі нових матеріалів, зібраних в архівах та бібліотеках Львова, Кракова. Парижа, детально простежено становлення творчого методу М.Бойчука. Вперше наведено інформацію про діяльність "Української громади в Парижі" та участь в ній художника, проаналізовано сприйняття неовізантинізму французькою, польською, українською критикою того часу, зроблено спробу визначити стилеву належність бойчукізму.

На основе новых материалов, собранных в архивах и библиотеках Львова, Кракова, Парижа, детально прослежено становление творческого метода М.Бойчука. Впервые введена информация о деятельности "Украинской громады в Париже" и участии в ней художника, проанализировано восприятие неовизантинизма французской, польской и украинской критикой того времени, сделана попытка определить стилевую принадлежность бойчукизма.

The formation of Mykhajlo Bojchuk's creative method is retraced in detail using the new materials collected by the author in the archives and libraries of Lviv, Krakow and Paris. The information about activity of "Ukrainian community in Paris" as wellas about M.Bojchuk's participation is introduced for the first time. The perception of neo-Byzantine style by French, Polish and Ukrainian critics is analyzed and the attempt of style definition of bojchukism is made.

Новий патерналізм присутній у соціальних програмах, призначених для розв'язання загальних проблем за напрямками: зменшення кількості випадків підліткової вагітності та допомога неповнолітнім, які вже мають дітей; підтримування дітей, яких кинули батьки; спонукання батьків піклуватися про дітей, яких вони кинули; опікування бездомними на засадах формування у них самовідповідальності; зниження рівня поширеності наркоманії; реалізація спеціальних програм для тих, хто хоче, але не може самотужки впоратися з цією проблемою; допомога учням загальноосвітніх шкіл у розвитку своїх навчальних здібностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*665.24*333.395.2

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання централізованого обслуговування лінійної частини магістрального газопроводу. Створено економікоматематичну модель процесу, яка розглядається як функція питомих витрат на обслуговування. Оптимізація процесу обслуговування дає можливість скоротити витрати на обслуговування.

Висвітлено питання типологізації патерналізму як особливого виду соціальних відносин. На найвищому рівні різновиди патерналізму розглянуто в політичній, економічній та культурній сферах. Проаналізовано кваліфікаційні схеми відповідно до форм та ступеня втручання патерналізму в життя його суб'єктів, а також особливостей його впливів на ті чи інші сторони їх повсякденних практик.

Наведено автобіографічне інтерв'ю з професором Наталією Йосипівною Черниш; висвітлено її наукову діяльність та головні дослідницькі зацікавлення. Як завідувач кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету ім. Івана Франка професор Н. Черниш відіграла вагому роль у формуванні львівської соціологічної школи.

Розкрито суть поняття "патерналізм" і проведено його емпіричну апробацію на грунті мисленнєво-діяльнісних актів громадян сучасної України. Розроблено концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності - неприйняття патерналізму відповідно до концепту "загальний локус контролю", а також традиційного й інноваційного аспектів посткомуністичних трансформацій. Виявлено загальну та контекстуальну динаміку в патерналістських установках і практиках громадян України протягом 1994 - 2006 рр. Зроблено висновок, що антиінноваційний консерватизм переважав креативний традиціоналізм і прагнення до інноваційного розвитку, що є ознакою незавершеності посткомуністичних трансформацій в Україні.

За допомогою факторного аналізу досліджено спадкоємність і зміни в індивідуальній інтегральній ідентичності пересічних жителів Львова та Донецька у 1994 - 2010 рр. у контексті ступеня спільності з однією з 14 соціальних груп українського суспільства. Ці групи виокремлено за професійними, етнонаціональними, релігійними, політичними, демографічними та статусними характеристиками, які опосередковано відображали ряд елементів соціальної структури українського суспільства у зазначений період. З'ясовано, що новітні ідентичності, які б відображали взаємозв'язок з новими соціальними реаліями пострадянських трансформацій, у Львові та Донецьку у ці роки були представлені в індивідуальній інтегральній ідентичності репрезентантів двох регіональних центрів недостатньою мірою - сильнішим виявився вплив радянського минулого з притаманною йому ідентифікаційною моделлю.

Стаття є другою в циклі "Бути громадянином України: регіональні візії". Простежено зростаючі відмінності в процесах ідентифікації донецьких і львівських респондентів у контексті ступеня спільності з однією з 14 соціальних груп сучасного українського суспільства у 2010 - 2015 рр. Ці зміни за умов посилення сепаратизму, утворення "ДНР" та "ЛНР", триваючої російської агресії засвідчили в обох містах еволюцію консервативного типу, але в різних напрямах: Львів стає дедалі більш проукраїнським, тоді як Донецьк повільно дрейфує у бік "Русского мира" та православного християнства. Дані 2010 - 2015 рр. унаочнили також модифікації індивідуальних інтегральних ідентичностей львівських, донецьких і київських респондентів: у Львові зафіксовано усталений порядок найбільш опуклих ідентичностей на чолі з українською та громадянською; в окупованому Донецьку крім масового переселення проукраїнськи налаштованого населення спостережено повернення до локальної та загальної регіональної ідентичностей; у Києві останнім часом набирає сили тренд наближення до львівської ідентифікаційної моделі та падіння на вазі регіональної ідентичності. Таким чином, традиційний регіональний поділ України за останні роки втратив колишню силу; формуються два нові ідентифікаційні простори: великий - з проукраїнськими та громадянськими поставами аж до кордонів з окремими районами Донецької та Луганської областей і малий - властивий мешканцям окупованої частини Донбасу. Останній є досить амбівалентним, але із збереженням окремого уявлення про Україну, частиною якої більшість респондентів все ще себе вважає. Використано факторний аналіз; однофакторний дисперсійний аналіз; аналіз кореляцій; модель множинної лінійної регресії.

Групові лояльності інтерпретуються як суб'єктивна складова соціальних ідентичностей - важливий структуроутворюючий чинник регіоналізму. У цьому контексті звернуто увагу на дві змістоутворюючі лояльнісні складові ідентичності "українець/ка": громадянську та націоналістичну. Особливості їхніх вимірів формують регіоналізм в Україні. Результати досліджень, пров едених у Львові та Донецьку, показали ознаки формування модерної української нації, оскільки громадянська лояльнісна компонента ідентичності "українець/ка" протягом 1994 - 2010 - 2015 рр. превалювала над націоналістичною компонентою з певними варіаціями в регіонах.